Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

ням банку-емітента авізує (сповіщає) акредитив одержувачу коштів без будь-якої відповідальності за його оплату, отримувач коштів.

Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом, вико­нання якої доручено йому банком-емітентом, також може бути й авізуючим банком.

ЦК України поділяє акредитиви залежно від прав учасників зо­бов'язань за акредитивом та джерелом коштів, за рахунок яких здійснюється розрахунок за акредитивом, на відкличні та безвід­кличні, покриті та непокриті.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований бан­ком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одер­жувача грошових коштів, при цьому відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів.

У свою чергу, виконуючий банк має право здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом лише у разі, якщо до мо­менту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива (ст. 1094 ЦК України).

Оскільки відкличний акредитив не надає продавцю товару надій­них гарантій щодо його оплати та надає максимум прав платнику за акредитивом, зазначений вид акредитива майже не застосовується на практиці.

На відміну від відкличного, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів (ст. 1095 ЦК України). Завдяки зазначеному серед акредитивів саме безвідкличний акредитив є найбільш прийнятним для отримувача коштів, у зв'язку з чим він дістав найбільшого розповсюдження у банківській практиці. Акре­дитив має ясно вказувати, чи є він відкличним, чи безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься безвідклич­ним (ст. 6 Правил).

На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив прийняттям додатково до зобов'язань банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива.

Підтвердження акредитива використовується у банківській практиці у разі, коли це передбачено умовами акредитива, що в свою чергу, як правило, викликано бажанням отримувача коштів мати зобов'язальні відносини з банком, який він знає і фінансова надійність якого не викликає у нього сумнівів.

Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого бан-

17*3-290

259

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

ку. На відміну від безвідкличного, відкличний акредитив не може бути підтвердженим.

Акредитиви поділяються на покритті та непокриті. Покритим є акредитив, при відкритті якого грошові кошти платника бронюють­ся на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У свою чергу,непокритим є акредитив, за яким бронювання коштів не здійснюється. Банк, що відкрив непокритий акредитив, гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахун­ку платника за рахунок банківського кредиту (ст. 1093 ЦК України).

Міжнародна банківська практика знає й інші види акредитивів, зокрема трансферабельний (переказний), резервний, компенсацій­ний, револьверний, зустрічний, акредитиви з червоним застережен­ням та ін.¹

Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку передбачені умовами акредитива документи, що підтверджують виконання умов акредитива (наприклад, товарно-розпорядчі документи на майно, страхові документи, рахунок-фак-туру та ін.). Завдяки останнім акредитиви мають назву докумен­тарних. На відміну від них, у міжнародних розрахунках резиден­тів України з нерезидентами США, Японії та деяких інших країн використовуються так звані «резервні акредитиви» («зІапй-Ьу»), тобто акредитиви, які можуть не передбачати надання до виконую­чого банку документів. Останні є незалежним зобов'язанням банку сплатити бенефіціару визначену або невизначену суму за звичайною вимогою або за вимогою з наданням інших документів згідно з будь-якими документарними умовами зобов'язання, з яких випли­ває, що платіж має бути сплачений за умови невиконання якого-не-будь зобов'язання або наступу іншої обставини, або в рахунок спла­ти за позичені чи авансовані грошові кошти, або як платіж у пога­шення будь-якої строкової заборгованості клієнта чи іншої особи.

Поширення у міжнародних розрахунках зазначеного виду акре­дитивів призвело до прийняття резолюцією 50/48 Генеральної асамблеї ООН від 11 грудня 1995 р. Конвенції Організації Об'єдна­них Націй про незалежні гарантії та резервні акредитиви², до якої Україна до цього часу ще не приєдналася.

¹ Валютно-кредитньїе операции и расчетьі по внешнеторговьш контрактам: Спра- вочно-методическое издание. — СПб.: МЦ9НТ, 1995; Аккредитивьі. Документар­ ній инкассо. Банковские гарантии. Швейцария. — 1997. Юнион Банк оф Свитцерланд; Шмитгоф К. Зкспорт: право и практика международной торгов- ли, — М.: Междунар. лит-ра, 1993; Ефимова А. Г. Ванковское право: Учебное и практическое пособие. — М.: БЕК, 1994.

² Офіційні звіти Генеральної Асамблеї, п'ятдесята сесія, доповнення. — № 49 (А/50/49). — С. 403-407.

260