140. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які грунту. Методи санітарномікробіологічного дослідження грунту.

Грунт відіграє важливу роль у передачі інфекційних захворювань, оскільки є середовищем накопичення, збереження та передачі патогенних мікроорганізмів.

Роль грунту у передачі інфекцій

• Резервуар для збудників: Збудники сибірської виразки, правця, ботулізму та газової гангрени у вигляді спор можуть роками зберігатися в грунті.

• Фактор передачі: Через грунт поширюються кишкові інфекції (черевний тиф, дизентерія, холера) та гельмінтози (аскаридоз, трихоцефальоз), коли яйця чи бактерії потрапляють із фекаліями.

• Контактний шлях: Збудники мікозів (грибкові захворювання) та деякі бактерії заражають людину при прямому контакті через пошкоджену шкіру.

Основні фактори грунту, що впливають на мікроорганізми

• Механічний склад: Піщані ґрунти краще провітрюються і швидше самоочищуються, а глинисті довше затримують вологу та патогени.

• Вологість: Помірна вологість сприяє виживанню бактерій, а посуха та ультрафіолет на поверхні їх знищують.

• Температура: Тепло активізує розмноження мікробів, а низькі температури консервують спори.

• Реакція середовища (pH): Більшість патогенів гине в кислих ґрунтах, але добре виживають у нейтральних або слаболужних.

• Наявність органічних речовин: Забруднення органікою (гній, стічні води) створює живильне середовище для розмноження гнильної та патогенної мікрофлори.

Методи санітарно-мікробіологічного дослідження

• Бактеріологічний метод: Виділення та ідентифікація чистих культур патогенних і умовно-патогенних бактерій.

• Визначення мікробного числа: Підрахунок загальної кількості мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів (МАФАМ) в 1 г грунту.

• Виділення санітарно-показових мікроорганізмів:

  • Група кишкової палички (БГКП) — показник фекального забруднення.

  • Enterococcus faecalis та Streptococcus — додатковий показник свіжого забруднення.

  • Спори Clostridium perfringens — показник старого фекального забруднення.

• Визначення наявності патогенних ентеробактерій: Пошук сальмонел і шигел за допомогою накопичувальних середовищ.

141. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань

Повітря не є самостійним середовищем для розмноження мікроорганізмів, але воно служить важливим шляхом їх перенесення.

Характеристика мікрофлори повітря

• Походження: Мікрофлора повітря потрапляє туди з ґрунту, води та рослин (зовнішня середа), а також від людини та тварин.]

• Видовий склад: Не дуже різноманітний через несприятливі умови (відсутність поживних речовин, висушування, дія сонячного світла/ультрафіолету).

• Складові: У повітрі знаходять сапрофітні бактерії (мікрококи, сарцини, спорові бацили Bacillus subtilis, Bacillus megaterium), гриби та актиноміцети.

• Сезонність: Максимальна кількість мікроорганізмів в атмосфері спостерігається влітку (червень–серпень), мінімальна — взимку (грудень–січень).

• Форми перебування: Мікроби знаходяться у складі пилових часток (пил, краплі слини, слизу) у вигляді аерозолів.

Роль повітря у передачі інфекційних захворювань

• Повітряно-крапельний шлях: Під час розмови, кашлю чи чхання утворюються дрібні краплі слизу, що містять патогени. Так передаються респіраторні інфекції.

• Повітряно-пиловий шлях: Краплі висихають і перетворюються на «ядра крапель» або осідають на пил. Згодом пил підіймається в повітря, переносячи збудників на відстань.

• Основні інфекції: Через повітря передаються кір, грип, скарлатина, вітряна віспа, епідемічний паротит, туберкульоз, менінгококова інфекція.