89..Клебсієли, їх роль в патології людини. Характеристика клебсієл пневмонії, озени, риносклероми. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика.

Клебсієли — це грамнегативні нерухомі палички, що утворюють капсулу, є умовно-патогенними мікроорганізмами та представниками нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, шкіри й дихальних шляхів людини. У пацієнтах зі зниженим імунітетом вони викликають тяжкі пневмонії, сепсис, інфекції сечовивідних і жовчних шляхів, а також специфічні хвороби дихальних шляхів. Специфічна профілактика не розроблена

Морфологія і фізіологія.Представники виду Klebsiella pneumoniae — короткі, товсті, нерухомі грамнегативні палички, що утворюють на відміну від інших ентеробактерій виражені полісахаридні капсули. Клебсієли, так само як інші ентеробактерій, невибагливі до живильних середовищ. Вони ферментують глюкозу з кислотою і газом і використовують її і цитрат як єдине джерело вуглецю, а аміак — джерело азоту. Підвиди клебсієл розрізняють за біохімічними ознаками. На відміну від виду Enterobacter, К. pneumoniae позбавлені джгутиків, не синтезують орнітіндекарбоксілазу, ферментують сорбіт. Диференціація різних видів клебсієл проводиться на підставі їх неоднаковою здібності ферментувати вуглеводи, утворювати уреазу і лізіндекарбоксілазу, утилізувати цитрат та інших ознак. Клебсієли утворюють слизові колонії.

Антигени.Клебсієли містять О-та К-антигени. Усього відомо близько 11 О-антигенів і 70 К-антигенів. Останні представлені капсульними полісахаридами. Серологічна ідентифікація клебсієл заснована на їх антигенних відмінностях. Найбільше число О-та К-антигенів містять К. pneumoniae. Деякі О-та К-антигени клебсієл споріднені О-антигенів ешеріхій і сальмонел.

Роль в патології та характеристика видів

• Klebsiella pneumoniae (паличка Фрідлендера): Збудник гострої пневмонії (часто з деструкцією легень і харкотинням у вигляді «желе з червоної смородини»), внутрішньолікарняних інфекцій, сепсису та менінгіту.

• Klebsiella ozaenae (озена): Викликає хронічне захворювання слизової оболонки носа (озену, або зловонний насморк), що супроводжується атрофією тканин, утворенням сухого смердючого кірочок та втратою нюху.

• Klebsiella rhinoscleromatis (риносклерома): Збудник хронічного гранулематозного захворювання дихальних шляхів (риносклероми), при якому в носовій порожнині та верхніх дихальних шляхах утворюються щільні інфільтрати (склероми), що звужують просвіт дихальних шляхів.

Мікробіологічна діагностика

• Бактеріологічний метод (основний): Посів досліджуваного матеріалу (харкотиння, слиз із носа, сеча, кров, гній) на поживні середовища (МПА, Ендо, Льоффлера). Виділення чистої культури та її ідентифікація за морфологічними, тінкторіальними (фарбування за Грамом), культуральними (слизові колонії) та біохімічними властивостями.

• Серологічний метод: Реакція аглютинації (РА) або РЗК з парними сироватками крові для виявлення антитіл (допоміжне значення при хронічних формах).

• Імунологічні методи: Реакція імунофлюоресценції (РІФ) та ІФА для швидкого виявлення антигенів клебсієл у мазках-відбитках.

• Молекулярно-генетичні методи: ПЛР для детекції специфічної ДНК збудника.

Специфічна профілактика

• Специфічна профілактика (вакцини) не розроблена.

• Профілактика ґрунтується на неспецифічних заходах: дотриманні санітарно-гігієнічного режиму в стаціонарах, боротьбі з внутрішньолікарняними інфекціями та підвищенні загальної резистентності організму.