138. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, грунту. Методи дослідження

Екологія мікроорганізмів вивчає взаємодію мікробів між собою та з навколишнім середовищем у ґрунті, воді й повітрі.

Мікрофлора середовища

Ґрунт

Ґрунт є основним середовищем для накопичення та збереження мікроорганізмів.

• Склад: Бактерії (найбільше), актиноміцети, гриби, дріжджі, водорості найпростіші.

• Значення: Беруть участь у мінералізації органічних речовин, колообігу азоту, вуглецю, фосфору та створенні родючості ґрунту.

• Патогени: Можуть містити збудників правця, ботулізму, сибірки (у вигляді спор).

Вода

Мікрофлора води залежить від її походження (відкриті водойми, ґрунтові води, питна вода).

• Автохтонна мікрофлора: Природні мешканці водойм, які забезпечують самоочищення води.

• Аллохтонна мікрофлора: Потрапляє з навколишнього середовища (з ґрунту, стічними водами).

• Санітарно-показникові організми: Наявність кишкової палички (Escherichia coli) вказує на фекальне забруднення та потенційну небезпеку наявності кишкових інфекцій.

Повітря

Повітря не є сприятливим середовищем для розмноження мікроорганізмів через брак поживних речовин і висушувальну дію сонячного світла (ультрафіолету).

• Склад: Переважно сапрофітні бактерії, спори пліснявих грибів і дріжджі, які заносяться з пилом з ґрунту чи поверхні рослин.

• Патогени: Передаються повітряно-крапельним шляхом (віруси грипу, збудники туберкульозу, менінгіту).

Методи дослідження

Дослідження повітря

• Седиментаційний метод (Коха): Метод осадження. Чашку Петрі з живильним середовищем відкривають на певний час (за методом Коха — 10 хвилин). Мікроорганізми осідають з пилом. Після інкубації підраховують колонії.

• Аспіраційний метод (Кротова): Використовує спеціальні прилади (аспіратори), які пропускають через живильне середовище або рідину точно визначений об'єм повітря. Дає точний кількісний показник.

Дослідження води

• Метод мембранних фільтрів: Воду пропускають через спеціальний фільтр, що затримує бактерії. Фільтр переносять на тверде живильне середовище для підрахунку.

• Орієнтовний (титраційний) метод: Визначення титру (найменшого об'єму води, що містить одну кишкову паличку) або індексу колі-форм (кількість бактерій на 1 л води).

Дослідження ґрунту

• Метод посіву серійних розведень: Наважку ґрунту розчиняють у фізіологічному розчині, роблять ряд послідовних розведень (10⁻², 10⁻³ тощо) і висівають на чашки з елективними середовищами для виділення різних груп мікроорганізмів.

• Пряма мікроскопія: Підрахунок клітин у камері Горяєва або на забарвлених препаратах-плівках за методом Виноградського.

139. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води, грунту, повітря.

Для оцінки епідеміологічної безпеки та чистоти довкілля використовують специфічні санітарно-показові (індикаторні) мікроорганізми, за якими визначають ступінь фекального чи загального мікробного забруднення води, ґрунту та повітря.

Вода

Основними індикаторами фекального забруднення та ефективності очищення води є:

• Бактерії групи кишкової палички (БГКП) (включно з Escherichia coli) — головний маркер свіжого фекального забруднення.

• Ентерококи (Enterococcus faecalis та інші) — стійкіші до факторів довкілля, ніж кишкова паличка.

• Коліфаги (віруси, що інфікують кишкову паличку) — показник наявності та рівня вірусного забруднення.

• Загальне мікробне число (ЗМЧ) — загальна кількість життєздатних бактерій в 1 мл води.

Ґрунт

Для оцінки чистоти й санітарного стану ґрунту (особливо на територіях населених пунктів чи рекреаційних зон) використовують:

• Бактерії групи кишкової палички (БГКП) — показник свіжого фекального забруднення.

• Clostridium perfringens — анаеробна спороутворююча бактерія; її наявність свідчить про давнє (старе) фекальне забруднення, оскільки спори довго зберігаються в ґрунті.

• Ентерококи — додатковий індикатор фекального походження.

• Термофільні бактерії — показник самоочищення ґрунту та забруднення органічними відходами.

Повітря

Чистоту повітря (переважно в закритих приміщеннях, лікарнях, дитячих закладах) оцінюють за мікроорганізмами, що потрапляють туди з носоглотки та шкіри людини:

• Золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus) — показник обсеменіння повітря виділеннями людини (потенційно патогенний).

• Озеленюючі (альфа-гемолітичні) стрептококи — індикатор забруднення повітря слиною та слизом.

• Гемолітичні стрептококи та стафілококи — маркери прямої епідеміологічної небезпеки (ризик інфекційних захворювань).

• Загальна кількість мікроорганізмів у кубічному метрі повітря (визначається за допомогою седиментаційних або аспіраційних методів