49.Форми імунної відповіді організму. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам'ять, її механізм.

Основними формами імунної відповіді є гуморальний імунітет (синтез антитіл), клітинний імунітет (активація T-лімфоцитів), імунологічна толерантність (несприйнятливість до власних антигенів) та імунологічна пам'ять (швидка реакція на повторний контакт із чужорідним агентом).

Форми імунної відповіді

• Гуморальна відповідь: Здійснюється B-лімфоцитами, які перетворюються на плазматичні клітини та секретують специфічні антитіла (імуноглобуліни) у кров і рідини.

• Клітинна відповідь: Реалізується T-лімфоцитами (кілерами, хелперами), спрямована на знищення власних інфікованих клітин, пухлин та трансплантатів.

• Імунологічна толерантність: Специфічна імунологічна інертність або відсутність реакції на конкретний антиген.

• Імунологічна пам'ять: Здатність системи реагувати на повторне введення антигену значно швидше і сильніше.

Імунологічна толерантність та причини її виникнення

Імунологічна толерантність — це стан, за якого організм не реагує на певний антиген, зберігаючи імунітет до інших. Вона буває природною (до власних тканин) та набутою.

• Клональна делеція: Загибель (апоптоз) клонів рефлекторних лімфоцитів, що розпізнають власні антигени під час дозрівання в тимусі чи кістковому мозку.

• Клональна аергія (інактивація): Перехід лімфоцитів у функціонально неактивний стан за відсутності додаткових костимулюючих сигналів.

• Супресія: Активне придушення імунної відповіді з боку регуляторних T-лімфоцитів (\(T_{reg}\)).

• Центральні та периферичні механізми: Запобігають розвитку аутоімунних захворювань на етапі раннього онтогенезу або тривалого контакту з високими чи надто низькими дозами антигену.

Імунологічна пам'ять та її механізм

Імунологічна пам'ять забезпечує довготривалий захист і лежить в основі ефективності вакцин.

• Утворення клітин пам'яті: Під час первинного контакту з антигеном частина активнованих T- та B-лімфоцитів перетворюється на довгоживучі клітини пам'яті.

• Вторинна відповідь: При повторному проникненні того ж антигену клітини пам'яті розпізнають його миттєво.

• Швидкість і титр: Реакція розвивається за години замість днів, а кількість утворених антитіл значно вища.

• Клональне розширення: Клітини пам'яті швидко діляться, створюючи величезну армію специфічних ефекторних клітин.

50.Кооперація клітин при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи, їх взаємодія.Цитокіни, лімфокіни, інтерлейкіни.

Кооперація клітин імунної системи — це спільна робота різних клітин для розпізнавання та знищення чужорідних речовин (антигенів). Вона включає взаємодію антигенпрезентуючих клітин, Т- і В-лімфоцитів, макрофагів, а також регуляцію за допомогою сигнальних молекул — цитокінів, лімфокінів та інтерлейкінів.

Роль окремих клітин імунної системи

• Антигенпрезентуючі клітини (АПК): Дендритні клітини, макрофаги та В-лімфоцити захоплюють антиген, розщеплюють його та показують Т-клітинам на своїй поверхні за допомогою молекул MHC.

• Т-лімфоцити (хелпери, \(CD4^{+}\)): Керівні клітини імунітету; вони виділяють речовини, що активують інші клітини.

• Т-лімфоцити (кілери/цитотоксичні, \(CD8^{+}\)): Знищують власні інфіковані або пухлинні клітини організму.

• В-лімфоцити: Після активації перетворюються на плазматичні клітини, які виробляють захисні антитіла (імуноглобуліни).

• Макрофаги та нейтрофіли: Здійснюють фагоцитоз (поглинають і перетравлюють мікроби й залишки клітин).

Механізм міжклітинної взаємодії

• Контактна взаємодія: З'єднання рецепторів на поверхні однієї клітини з лігандами іншої (наприклад, TCR на Т-клітині з пептидом MHC на АПК).

• Костимуляторні сигнали: Додаткові молекулярні пари (як-от CD28 та CD80/86), без яких повна активація лімфоцита неможлива.

• Дистанційна регуляція: Передача сигналів на відстань за допомогою розчинних білкових молекул — цитокінів.

Цитокіни, лімфокіни та інтерлейкіни

• Цитокіни: Загальна назва для малих білкових молекул, які виділяють клітини імунної системи для керування запаленням, ростом, дозріванням та взаємодією інших клітин.

• Лімфокіни: Підгрупа цитокінів, які виробляються виключно лімфоцитами (переважно Т-хелперами).

• Інтерлейкіни (IL): Велика група цитокінів, що забезпечують «спілкування» (передачу сигналів) між різними лейкоцитами, стимулюють їх поділ та диференціювання (наприклад, IL-2, IL-4, IL-6)