Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
Бактерії – це переважно одноклітинні організми, які не мають чітко сформованого ядра та хлорофілу. Вони розмножуються простим поділом. Форма бактерій та" їх розміри мають велике таксономічне значення і є важливими критеріями при їх ідентифікації.
Розміри бактерій коливаються від 0,2 до 10 мкм (більшість із них має розміри 0,5 – 0,8 мкм 2 – 3 мкм).
Основні морфологічні форми бактерій
Коки (сферичні): мікрококи, диплококи, стрептококи, стафілококи, сарцини.
Паличкоподібні: бацили, клостридії (з утворенням спор).
Звивисті: вібріони, спірили, спірохети.
. Ключовими елементами є клітинна стінка, капсула та джгутики.
Роль структур у життєдіяльності та патогенезі
Клітинна стінка: підтримує форму, захищає від осмотичного тиску; у грамнегативних бактерій ліпополісахарид діє як ендотоксин.
Капсула: захищає від фагоцитозу макрофагами, сприяє адгезії та підвищує вірулентність мікроорганізму.
Джгутики та пілі (фімбрії): забезпечують рухливість до поживних речовин і прикріплення (адгезію) до епітелію хазяїна.
Спори: забезпечують стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища (висока температура, висушування).
Класифікація та морфологія найпростіших.
Найпростіші — це мікроскопічні одноклітинні еукаріотичні організми, які поділяються на чотири основні медичні класи: саркодові, джгутикові, споровики та інфузорії. Їхня будова включає ядро, цитоплазму (з екто- та ендоплазмою), органели руху та здатність утворювати стійкі цисти для виживання в середовищі
Розміри найпростіших коливаються у межах 3 мкм-3 мм.
Особливості морфології та будови
Клітинна мембрана: Тришарова плазмолема, яка у деяких видів утворює щільну пелікулу.
Цитоплазма: Поділяється на зовнішній щільний шар (ектоплазму) та внутрішній зернистий шар (ендоплазму), де містяться органели.
Ядерний апарат: Одне або кілька ядер (повноцінні еукаріотичні ядрові структури).
Життєві форми: Вегетативна активна форма (трофозоїт) та неактивна захисна форма (циста).
Основні групи за класифікацією
Саркодові: Рухаються за допомогою псевдоніжок (псевдоподій). Приклад — амеба дизентерійна (збудник амебіазу).
Джгутикові: Мають один або кілька джгутиків. Приклади — лямблії, трипаносоми, лейшманії та трихомонади.
Споровики: Не мають власних органел руху, ведуть виключно паразитичний спосіб життя та утворюють спори. Приклади — малярійний плазмодій і токсоплазма.
Інфузорії: Рухаються за допомогою війок, мають складну будову клітини (два типи ядер). Приклад — балантидій кишковий
Класифікація та морфологія грибів.
Гриби – особливо велика група еукаріотів. Гриби представляють собою нефотосинтезуючі організми,які ростуть у вигляді ниток, що переплітаються та галузяться. Їх унікальність полягає в тому, що вони подібні за деякими ознаками як до тваринних, так і до рослинних організмів. До тварин вони схожі наявністю особливої полісахаридної субстанції – хітину, участь в обміні азоту сечовини, а в обміні вуглеводів – глікогену.За способом живлення – шляхом всмоктування схожі до рослин.
Клітини більшості грибів вкриті твердою оболонкою,основу якої складають азотисті та без азотисті полісахариди та целюлоза. Цитоплазматична мембрана щільно прилягає до вн. поверхні клітинної оболонки.Основу тіла гриба становлять особливі трубчасті нитки – гіфи,сукупність яких називають міцелієм. Розмноження грибів здійснюється безстатевим та статевим шляхом, що дозволило поділити їх на дві принципові відмінні групи – недосконалі та досконалі гриби.
Виділяють нижчі та вищі гриби. До нижчих належать хітридіоміцети, ооміцети, зигоміцети. До вищих – аскоміцети, базидіоміцети та дейтероміцети. Нижчі гриби не патогенні для людини.Однак окремі види мукорової плісняви рідко уражають шкіру, очі, зовнішні слухові проходи, легені, мозкові оболонки, здатні викликати алергію, професійні оніхомікози та паронімії у людей, які збирають і оброблять апельсини.Захв. наз. зигомікозами. Аскоміцети – клас сумчастих грибів,тому що спори їх зберігаються в особливих сумках – асках. Патогенними для лидини є представники родів Aspergillus, Penicillium, які викликають відновідно аспергильози та пеніциліози шкіри і внутрішніх органів, а також алергічні реакції.
Морфологія грибів
Міцелій: сукупність тонких ниток (гіфів), що утворюють вегетативне тіло гриба.
Нижчі гриби: мають несептований міцелій (без перегородок, єдина багатоядерна клітина).
Вищі гриби: мають септований міцелій (поділений перегородками на окремі клітини).
Окремі форми: дріжджі (одноклітинні організми, що розмножуються брунькуванням) та плісняви. Основна класифікація грибів
Хітрідіоміцети (Chytridiomycota): переважно водні організми з рухливими зооспорами.
Зигоміцети (Zygomycota): мають несептований міцелій, розмножуються зигоспорами (наприклад, мукор).
Аскоміцети (Ascomycota): вищі гриби з септованим міцелієм, що утворюють сумки (аски) зі спорами.
Базидіоміцети (Basidiomycota): вищі гриби, які формують базидії зі спорами (більшість шляпкових грибів).