4. Принципи боротьби з лікарською стійкістю

Проблема резистентності вимагає комплексного підходу на рівні системи охорони здоров'я та особистої практики лікарів:

• Суворий рецептурний відпуск: Повна заборона вільного продажу антибіотиків в аптеках без призначення лікаря для запобігання самолікуванню.

• Етіотропність терапії: Призначення антибіотиків лише за наявності підтвердженої бактеріальної інфекції (вони абсолютно неефективні проти вірусів, наприклад, при застуді чи грипі).

• Спрямованість спектра: Пріоритетне використання антибіотиків вузького спектра дії (спрямованих точно на виявлений мікроб), щоб не знищувати корисну мікробіоту та не провокувати розвиток стійкості у супутніх бактерій.

• Дотримання курсу лікування: Пацієнт повинен пройти повний курс, призначений лікарем, навіть якщо симптоми зникли раніше. Передчасне припинення прийому залишає в живих найбільш стійкі бактерії, які згодом розмножуються.

• Комбінована терапія: Застосування кількох препаратів із різними механізмами дії (особливо при лікуванні туберкульозу або ВІЛ) — мікробам набагато важче виробити мутації одночасно до двох чи трьох ліків.

• Контроль в агросекторі: Обмеження використання антибіотиків у тваринництві та птахівництві як стимуляторів росту.

• Розробка нових ліків: Постійний пошук нових хімічних класів антибіотиків та альтернативних методів (наприклад, використання бактеріофагів).

34.Інфекція. Фактори, що зумовлюють виникнення інфекційного процесу. Роль мікроорганізмів в інфекційному процесі.

Інфекція – сукупність біологічних процесів, що відбуваються в макроорганізмі при проникненні в нього патогенних агентів незалежно від того, спричинить це розвиток патологічного процесу чи призведе тільки до носійства збудника. В широкому сенсі часто під терміном «інфекція» розуміють сукупність патологічних, адаптаційно-пристосувальних і репаративних реакцій організму, що виникають у результаті його конкурентної взаємодії з патогенними й за певних умов потенційно-патогенними вірусами, бактеріями й грибами. 

властивостей збудника, стану макроорганізму та умов навколишнього середовища.

 Інфекційні хвороби характеризуються:

• певною етіологією (патогенний мікроб або його токсини),

• заразливістю, нерідко — схильністю до широкого епідемічного розповсюдження,

• циклічністю перебігу,

• формуванням імунітету.

Фактори виникнення інфекційного процесу

• Збудник (мікроорганізм): має володіти здатністю викликати захворювання та потрапити в організм у певній кількості (дозі).

• Макроорганізм (людина): його чутливість, вік, стан імунітету та захисних бар'єрів.

• Середовище: навколишні умови (природні та соціальні), які впливають на стійкість людини та активність мікробів.

Роль мікроорганізмів в інфекційному процесі

Мікроби виступають головною рушійною силою інфекції. Їхня роль визначається специфічними біологічними властивостями:

• Патогенність: генетично закріплена здатність певного виду мікробів викликати хворобу.

• Вірулентність: міра патогенності конкретного штаму мікроорганізму.

• Адгезія: здатність прикріплюватися до клітин та тканин хазяїна.

• Інвазивність: здатність проникати всередину тканин та поширюватися по організму.

• Токсиноутворення: здатність виділяти отруйні речовини (екзо- та ендотоксини), що руйнують органи і системи.

• Токсиемія, бактеріємія та сепсис: етапи або форми поширення мікробів та їхніх токсинів у крові макроорганізму.