113. Сучасні методи лабораторної діагностики інфекційних захворювань.

Сучасні методи лабораторної діагностики інфекційних захворювань поділяються на прямі (виявлення самого збудника або його частин) та непрямі (визначення імунної відповіді організму).

Основні групи методів

• Молекулярно-генетичні методи (ПЛР):

  • Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) знаходить ДНК або РНК збудника.

  • Має максимальну чутливість і специфічність, дозволяє виявити інфекцію на ранніх етапах.

• Серологічні та імунохімічні методи:

  • Імуноферментний аналіз (ІФА) та імунохроматографія виявляють антитіла (IgM, IgG) або антигени у сироватці крові.

  • Показують стадію та наявність імунної відповіді пацієнта.

• Культуральний (бактеріологічний) метод:

  • Посів біоматеріалу (кров, мазки, виділення) на поживні середовища для вирощування колоній мікроорганізмів та визначення їхньої чутливості до антибіотиків.

• Мікроскопічні та вірусоскопічні методи:

  • Огляд мазків за допомогою світлової або електронної мікроскопії для оцінки морфології збудників.

• Інноваційні технології:

  • Мас-спектрометрія та автоматизовані аналізатори для швидкого та точного скринінгу зразків

114. Патогенні гриби і актиноміцети (збудники кандидозу, дерматомікозу, актиномікозу, їх характеристика). Принципи мікробіологічної діагностики мікозу.

Збудниками кандидозу, дерматомікозу та актиномікозу є мікроскопічні гриби та актиноміцети, які спричиняють специфічні інфекційні ураження шкіри, слизових оболонок та внутрішніх органів.

Патогенним грибам характерний вискокий рівень клітинної організації, складні життєві цикли, статеві і безстатеві уикли розмноження. Гриби можуть існувати у вигляді одноклітинних організмів (дріжджі, дріжджеподібні гриби) або у вігляді міцел. 

Загальна характеристика збудників

1. Збудники кандидозу

• Етіологія: Дріжджоподібні гриби роду Candida (найчастіше Candida albicans).

• Особливості: Є представниками нормальної мікрофлори слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи та шкіри людини.

• Патогенність: Умовно-патогенні мікроорганізми. При зниженні імунітету, дисбактеріозі або гормональних зшаруваннях викликають ендогенну інфекцію — кандидоз (ураження слизових, шкіри, внутрішніх органів). Утворюють псевдоміцелій та бластоспори.

2. Збудники дерматомікозу

• Етіологія: Кератофільні гриби-дерматофіти (роди Microsporum, Trichophyton, Epidermophyton).

• Особливості: Тропні до кератину — уражають роговий шар епідермісу, волосся та нігті. Передаються від людини до людини або від тварин (зооантропонози).

• Патогенність: Викликають поверхневі мікози (мікози волосистої частини голови, гладкої шкіри, дерматофітії стоп). Ростуть у вигляді септованого міцелію, утворюють артроспори та макро/мікроконідії.

3. Збудники актиномікозу

• Етіологія: Актиноміцети (найчастіше Actinomyces israelii, Actinomyces bovis) — вищі грампозитивні бактерії, що історично класифікувалися як «променисті грибки» через схожість морфології (утворюють розгалужені нитки, схожі на міцелій).

• Особливості: У нормі сапрофітують у ротовій порожнині, криптах мигдаликів, шлунково-кишковому тракті

• Патогенність: Викликають хронічний ендогенний гнійний процес із утворенням гранулюючої тканини, специфічних крупинок у гної — друз (колоній актиноміцетів).

Принципи мікробіологічної діагностики мікозів

Діагностика базується на комплексному використанні таких методів:

• Мікроскопічний метод: Дослідження патологічного матеріалу (зішкіб шкіри, лусочки нігтів, волосся, гній із ностриць, харкотиння, виділення з піхви). Матеріали фарбують за Грамом (для актиноміцетів і дріжджів), метиленовим синім або обробляють 10–20% розчином їдкого калію (\(KOH\)) для руйнування кератину (при дерматомікозах). Виявляють міцелій, спори або друзи актиноміцетів.

• Культуральний (бактеріологічний) метод: Посів біоматеріалу на живильні середовища (середовище Сабуро для грибів, м'ясо-пептонний агар чи середовища з тиогліколем для актиноміцетів). Проводиться ідентифікація виділеної культури за морфологічними, тинкторіальними та біохімічними ознаками із визначенням чутливості до антимікотичних чи антибактеріальних препаратів.

• Серологічний метод: Визначення специфічних антитіл у сироватці крові або антигенів збудника (РЗК, ІФА) — застосовується переважно при глибоких мікозах чи системному кандидозі.

• Молекулярно-генетичний метод (ПЛР): Виявлення ДНК збудника в біологічному матеріалі з високою специфічністю та чутливістю.

• Алергологічні проби: Внутрішньошкірне введення алергенів (актиноміцетин, кандидин) — використовується для ретроспективної чи допоміжної діагностики хронічних форм