72.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.

Мікробіологічна діагностика стафілококових інфекцій включає бактеріоскопічний, бактеріологічний, серологічний методи та ПЛР. Імунітет при таких захворюваннях є нестійким і неповним. Для специфічної профілактики та лікування застосовують анатоксини, імуноглобуліни, бактеріофаги й вакцини.

Методи мікробіологічної діагностики та їх оцінка

• Матеріал для дослідження: Гній, кров, сеча, ліквор, слиз із носоглотки, випорожнення або залишки їжі (при харчових отруєннях).

• Бактеріоскопічний метод:

  • Готують мазки з гною чи ліквору, фарбують за Грамом.

  • Оцінка: Виявляють грампозитивні коки, які лежать у вигляді скупчень (гроздьев винограду) разом із великою кількістю лейкоцитів. Метод орієнтовний, швидкий, але не дозволяє визначити вид і чутливість до антибіотиків.

• Бактеріологічний метод (основоположний):

  • Посів на елективні та середовища накопичення (жовто-сольовий або молочно-сольовий агар).

  • Ізоляція чистої культури та ідентифікація за плазмокоагулазою, гемолітичною активністю, лецитиназою.

  • Визначення чутливості виділеного штаму до антибіотиків та бактеріофагів.

  • Оцінка: „Золотий стандарт“. Дає повну характеристику збудника та допомагає обрати правильне лікування, але вимагає від 2 до 4 днів.

• Додаткові методи:

  • Серологічний (визначення антитіл) та молекулярно-генетичний (ПЛР) для швидкого виявлення токсинів або генів резистентності.

Імунітет при стафілококових захворюваннях

• Вродженої специфічної несприйнятливості немає, загальна резистентність організму висока.

• Після перенесеної інфекції утворюється антитоксичний і антимікробний імунітет.

• Особливість: Імунітет нестійкий, короткочасний, не захищає від повторного зараження через різноманітність факторів патогенності стафілококів (протеїн А, лейкоцидини, гемолізини).

Препарати для специфічної профілактики і терапії

• Стафілококовий анатоксин:

  • Застосування: Для активної імунізації пацієнтів із хронічними рецидивуючими формами (фурункульоз).

  • Оцінка: Стимулює вироблення антитоксичних антитіл. []

• Антистафілококовий імуноглобулін та гіперімунна плазма:

  • Застосування: Для пасивної терапії тяжких генералізованих процесів (сепсис, остеомієліт).

  • Оцінка: Містять готові захисні антитіла, швидко нейтралізують токсини. []

• Стафілококовий бактеріофаг:

  • Застосування: Для лікування локальних гнійних інфекцій, чутливих до фагу.

  • Оцінка: Безпечний біологічний агент, який лізисує бактерії, але вимагає попереднього тесту на чутливість.

• Аутовакцина:

  • Застосування: Виготовляється з мікроорганізмів, виділених у конкретного хворого, при затяжних хронічних процесах. []

73.Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.

Стрептококи — це грампозитивні сферичні бактерії, що утворюють ланцюжки. Вони є факультативними анаеробами, не утворюють спор, не мають джгутиків, але деякі види мають капсулу. Викликають ангіну, скарлатину, пневмонію та ревматизм

Біологічні властивості

• Морфологія: Кулясті або овальні клітини (0,6–1,0 мкм), розташовані у вигляді ланцюжків різної довжини (розмножуються діленням у єдиній осі).

• Тинкторіальні властивості: Грампозитивні (фарбуються за Грамом у темно-синій або фіолетовий колір).

• Культуральні властивості: Вибагливі до живильних середовищ; ростуть на кров'яному чи цукровому агарі, утворюючи дрібні ніжні колонії.

• Біохімічна активність: Ферментують вуглеводи з утворенням кислоти без газу, каталазонегативні (не утворюють каталазу, на відміну від стафілококів).

Класифікація

• За характером гемолізу на кров'яному агарі (за Брауном):

  • \(\beta \)-гемолітичні — повний гемоліз еритроцитів навколо колонії (найбільш патогенні, наприклад, Streptococcus pyogenes).

  • \(\alpha \)-гемолітичні (зеленіючі) — неповний гемоліз, поява зеленого кольору (наприклад, Streptococcus pneumoniae, S. viridans).

  • \(\gamma \)-гемолітичні (негемолітичні) — відсутність гемолізу (переважно сапрофіти).

• Серологічна класифікація (за Ленсфілд):

  • Поділ на групи від A до H та від K до V на основі специфічного вуглеводного антигену клітинної стінки (C-антигену). Найважливіша для людини — група A (S. pyogenes) та група B (S. agalactiae).

Токсини

• Еритрогенний токсин (скарлатиновий): Викликає токсичний синдром та характерний плямистий висип при скарлатині.

• Стрептолізини O і S: Мембранотоксини, що руйнують еритроцити, лейкоцити та інші клітини. Стрептолізин O є імуногенним (визначення антитіл АСЛ-О використовують у діагностиці ревматизму).

• Лейкоцидин: Руйнує лейкоцити і знижує фагоцитарну активність.

Ферменти патогенності (фактори агресії)

• Стрептокіназа (фібринолізин): Розчиняє фібринові згустки, що перешкоджає локалізації інфекції та сприяє її поширенню в тканинах.

• Гіалуронідаза ("фактор проникності"): Руйнує гіалуронову кислоту сполучної тканини, полегшуючи мікробну інвазію.

• Дезоксирибонуклеаза (ДНКаза A, B, C, D): Розріджує в'язкий гнійний ексудат, розщеплюючи ДНК загиблих клітин хазяїна.

• C5a-пептидаза: Інактивує компонент комплементу C5a, порушуючи хемотаксис фагоцитів у осередок запалення.

74.Стрептококи. Роль у розвитку патології людини. Патогенез стрептококових захворювань.Токсини і ферменти патогенності стрептококів. Імунітет. Методи мікробіологічної діагностики стрептококових захворювань

Захв. людини.Стрептококи можуть викликати такі ж різноманітні гнійно-септичні інф, як і стафілококи (фурункули, абсцеси, флегмони, панариції, сепсис, остеомієліт тощо). Але вони можуть спричиняти й інші захв., не властиві стафілококам - скарлатину, ревматизм, бешиху тощо. Проникаючи в кров жінок при пологах, вони викликають післяпологовий сепсис. Зеленящі стрептококи викликають ендокардит. Анаеробні і фекальні стрептококи спричиняють ентероколіти, беруть участь у р-тку карієсу зубів. Проникаючи в тканину зуба, вони руйнують дентин і обтяжують перебіг процесу.

Патогенез.Стрептококи, як і всі умовно-патогенні мікроорганізми, викликають опортуністичну інфекцію; патогенез аналогічний патогенезу стафілококових уражень і зумовлений дією численних факторів патогенності мікроба.

Токсиноутворення. Стрептококи продукують складний екзотоксин, окремі фракції якого мають різну дію на організм: гемотоксин (O- і S-стрептолізини), лейкоцидин, летальний токсин, цитотоксини (ушкоджують клітини печінки, нирок), еритрогенний (скарлатинозний) токсин. Крім токсинів стрептококи виділяють ряд ферментів патогенності, які відігріють важливу роль у р-тку захворювань - гіалуронідазу, фібриназу, ДНК-азу, протеїназу, амілазу, ліпазу тощо. Для стрептококів характерна наявність термостабільних ендотоксинів і алергенів.

Антигени і класиф.. Клітини стрептококів мають М-антиген (білок), який зумовлює їх вірулентні та імуногенні властивості, складний Т-антиген (білок), С-антиген (полісахарид) і Р-антиген (нуклеопротеїд). За наявністю полісахаридних фракцій усі стрептококи поділені на 20 серологічних груп, які позначаються великими літерами латинського алфавіту від А до V. Всередині окремих груп вони ще поділяються на види, серовари, позначені цифрами. Більшість хвороботворних для людини стрептококів входить до групи А. Крім того, певне клінічне значення мають групи B, C, D, H, K.

Імунітетпри стрептококових інфх, крім скарлатини, має слабкий, нестійкий і недовготривалий характер. Після перенесення захворювань утворюються різні антитіла, але захисне значення мають лише антитоксини і типоспецифічні М-антитіла. З іншої сторони, у людей, що перехворіли, часто виникає алергізація організму, чим пояснюється схильність до рецидивів та повторних захворювань.

Мікробіологічна діагностика. Матеріалом для дослідження є мокротиння, кров, слиз із рото- та носоглотки, гній, спинномозкова рідина тощо. Первинна бактеріоскопія матеріалу і посів його на живильні середов. дають мало, оскільки в ротовій порожнині та інших біотопах є подібні за морфологією, але непатогенні пневмококи. Основним, найбільш точним, раннім і надійним методом лабор. діагностики є постановка біологічної проби на білих мишах, які є найчутливішими тваринами до стрептококів пневмонії. Після внутрішньоочеревинного зараж. у них виникає сепсис, посів крові із серця дає змогу швидко виділити чисту культуру й ідентифікувати її.