106. Збудник хвороби Лайма. Патогенез захворювання, мікробіологічна діагностика, терапія і профілактика

Збудником хвороби Лайма є спірохета Borrelia burgdorferi (а в Європі також B. afzelii та B. garinii), яку переносять іксодові кліщі. Патогенез включає розмноження бактерій у шкірі на місці укусу (мігруюча еритема), їх гематогенну дисемінацію в органи, суглоби та нервову систему. Діагностика ґрунтується на серологічних тестах (ІФА, Вестерн-блот), лікування — на антибіотиках (доксициклін, амоксициклін), а профілактика — на захисті від укусів кліщів.

Збудник хвороби Лайма

• Грамнегативні спірохети роду Borrelia (Borrelia burgdorferi sensu lato).

• Мають гнучке спіралеподібне тіло та рухливі завдяки ендофлагелам.

• Переносники — іксодові кліщі (родина Ixodes).

Патогенез

• Вхідні ворота: місце укусу інфікованого кліща.

• Первинна стадія: розмноження борелій у шкірі, що викликає появу мігруючої еритеми.

• Гематогенна дисемінація: з током крові та лімфи бактерії поширюються у внутрішні органи, лімфовузли, суглоби, міокард та нервову систему.

• Імунопатологія: ушкодження тканин зумовлене як прямим впливом мікроорганізмів, так і токсико-алергічними реакціями імунної системи на антигени борелій.

Мікробіологічна діагностика

• Серологічні методи: імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення антитіл IgM та IgG, з подальшим підтвердженням методом імуноблотингу (Western blot).

• Молекулярна діагностика (ПЛР): виявлення ДНК борелій у біоптатах шкіри, синовіальній рідині чи лікворі.

• Бактеріологічний метод: майже не застосовується через складність культивування борелій на штучних живильних середовищах.

Терапія

• Антибактеріальна терапія: основу лікування становлять антибіотики тетрациклінового та бета-лактамного рядів.

• Препарати вибору:

  • Доксициклін (протипоказаний вагітним та дітям молодшого віку).

  • Амоксициклін або цефуроксим як альтернатива.

• Тривалість курсу: залежить від стадії захворювання (зазвичай від 14 до 28 днів).

Профілактика

• Неспецифічна профілактика: захист від укусів кліщів (застосування репелентів, носіння закритого одягу під час перебування в лісі, ретельний огляд тіла після прогулянки).

• Правильне видалення кліща: якнайшвидше зняття паразита (бажано спеціальним пінцетом) та обробка місця укусу антисептиком.

• Специфічна профілактика (вакцинація) наразі обмежена або недоступна в більшості регіонів.

107. Рикетсії, біологічні властивості. Класифікація. Рикетсії - збудники захворювань у людини. Збудник Кугарячки. Патогенез захворювання, лабораторна діагностика, специфічна профілактика.

Рикетсії — це дрібні поліморфні бактерії-облігатні внутрішньоклітинні паразити. Вони мають грамнегативну клітинну стінку, розмножуються лише всередині живих клітин і переносяться переважно членистоногими (вошами, бліхами, кліщами). Збудником Ку-гарячки є Coxiella burnetii, яка викликає гостру зоонозну інфекцію з ураженням судин та паренхіматозних органів.

Біологічні властивості рикетсій

• Морфологія: Поліморфні утворення (кокоподібні, паличкоподібні або ниткоподібні форми розміром від 0,2 до 1,5 мкм).

• Метаболізм: Отримали статус енергетичних паразитів — використовують АТФ клітини-хазяїна.

• Стійкість: Висока стійкість у зовнішньому середовищі; збудник Ку-гарячки витримує висушування, нагрівання до 90 °C у молоці тривалий час та дію дезінфектантів.

• Забарвлення: За методом Здродовського (модифікація Циля-Нільсена) фарбуються в червоно-рум'яний колір на голубому тлі.

Класифікація (родина Rickettsiaceae)

• Рід Rickettsia: Rickettsia prowazekii (епідемічний висипний тиф), Rickettsia conorii (марсельська гарячка).

• Рід Orientia: Orientia tsutsugamushi (цуцугамуші).

• Рід Coxiella: Coxiella burnetii (Ку-гарячка).

• Рід Ehrlichia / Anaplasma: збудники ерліхіозів. Збудник Ку-гарячки (Coxiella burnetii)

• Резервуар і джерело: Домашні тварини (велика та дрібна рогата худоба, свині, собаки, птиця), які виділяють бактерії з молоком, сечею, калом та навколоплідними водами.

• Шляхи зараження: Аерогенний (пил із сухої шерсті чи посліду), аліментарний (через сире молоко), контактний. Трансмісивний шлях через укуси кліщів також можливий

Патогенез Ку-гарячки

• Вхідні ворота: Слизова оболонка дихальних шляхів або травного тракту, шкіра (при мікротравмах чи укусах).

• Гематогенна дисемінація: Збудник проникає в кров, розноситься по організму та осідає в клітинах ретикуло-ендотеліальної системи (печінка, селезінка, легені, кістковий мозок).

• Формування гранулем: У тканинах утворюються специфічні гранульоми з епітеліоїдних та гігантських клітин.

• Клініка: Початок гострий (озноб, температура 38–40 °C, сильний головний біль, м'язові болі), можливий розвиток атипової пневмонії при аерогенному зараженні.

Лабораторна діагностика

• Бактеріологічний метод: Виділення культури шляхом зараження лабораторних тварин (білі миші, гвінейські свинки) або клітинних культур (безпека рівня BSL-3), оскільки на звичайних поживних середовищах рикетсії не ростуть.

• Серологічні реакції: РЗК (реакція зв'язування комплементу), РІФ (реакція імунофлуоресценції), ІФА (імуноферментний аналіз) для виявлення антитіл у парних сироватках крові.

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція): Виявлення ДНК Coxiella burnetii у крові чи мокротинні.

• Примітка: Класична мікроскопія крові малоінформативна через низьку концентрацію збудника.

Специфічна профілактика

• Вакцинація: Застосовується за епідемічними показаннями для груп ризику (працівники м'ясокомбінатів, ферм, ветеринари, зоотехніки). Використовують живу вакцину (наприклад, з штаму М-44) або вбиті корпускулярні вакцини.

• Неспецифічна профілактика: Санітарний контроль на фермах, термічна обробка молока і м'ясопродуктів, використання засобів захисту дихальних шляхів та шкіри при роботі з тваринами