4. Розвиток мікробіології в Україні.
Розвиток мікробіології в Україні тісно пов'язаний з діяльністю видатних учених Іллі Мечникова, Данила Заболотного та Миколи Холодного, які заклали підвалини епідеміології, екології мікроорганізмів і вчення про імунітет. Центром вивчення мікробів наприкінці XIX століття стала Одеса, де було відкрито першу в Російській імперії бактеріологічну станцію
Початок досліджень та одеська школа
Ілля Мечников (1845–1916): у 1885 році спільно з Яном Бардахом відкрив в Одеському університеті другу у світі (і першу в країні) бактеріологічну станцію для боротьби з інфекціями та розробив фагоцитарну теорію імунітету.
Микола Гамалія (1859–1949): продовжив справу Мечникова, досліджував мікроби сказу, холери та заснував пастерівську станцію в Одесі.
Внесок Данила Заболотного і Миколи Холодного
Данило Заболотний (1866–1929): основоположник вітчизняної епідеміології, який довів природну вогнищевість чуми, вивчав холеру, малярію та заснував профільний інститут.
Микола Холодний (1882–1953): видатний мікробіолог і ботанік, засновник екологічної мікробіології ґрунтів, автор методу «прямих мікроскопічних досліджень» мікрофлори ґрунту.
Сучасний етап
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України: головний науковий осередок країни, заснований у Києві, який координує дослідження мікробного біорізноманіття, біотехнологій та генетики бактерій.
Товариство мікробіологів України ім. С.М. Виноградського: об'єднує науковців для вивчення новітніх антимікробних засобів, екології та нанобіотехнологій
Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, Lформи бактерій).
Основні відмінності між прокаріотами та еукаріотами полягають у відсутності чи наявності ядра та мембранних органел, а дефектні форми бактерій за відсутності чи порушення клітинної стінки поділяються на протопласти, сферопласти та L-форми.
Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів
Ядро: Прокаріоти не мають оформленого ядра (ДНК у вигляді нуклеоїду); еукаріоти мають справжнє ядро, оточене мембраною.
Органели: У прокаріотів відсутні мембранні органели (мітохондрії, комплекс Гольджі тощо); еукаріоти містять повний набір мембранних органел.
Розміри та геном: Прокаріоти менші (0.5–5 мкм) з кільцевою ДНК; еукаріоти більші (10–100 мкм) з лінійними хромосомами в ядрі.
Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки
Протопласти: Повністю позбавлені клітинної стінки грампозитивні бактерії, які зберегли цитоплазматичну мембрану; осмотично чутливі та нездатні до розмноження.
Сферопласти: Частково зберегли залишки клітинної стінки грамнегативні бактерії; мають сферичну форму і також чутливі до осмотичного шоку
L-форми бактерій: Здатні до розмноження стійкі модифікації бактерій з частково або повністю втраченою стінкою, що виникають під впливом антибіотиків чи ферментів.
