70.Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.

Коки — це велика група сферичних бактерій, що еволюціонували від паличкоподібних форм (бацил) через спрощення форми та пристосування до різних умов існування. Вони мають кулясту або овальну форму, не утворюють спор, більшість — нерухомі, а за способом поділу та розташування поділяються на мікро-, стафіло-, стрепто- та диплококів.

Еволюція та загальна характеристика коків

• Походження: Вважаються вторинними формами, що виникли внаслідок адаптації давніх паличкоподібних бактерій до компактного існування.

• Форма: Сферична, еліпсоїдна або бобоподібна.

• Розподіл у просторі: Залежить від площин поділу клітин та взаємного утримання після нього.

• Поширення: Широко представлені в ґрунті, воді, повітрі, на шкірі та в слизових оболонках тварин і людини.

Біологічні властивості стафілококів

• Морфологія: Кулясті клітини, що розташовуються у вигляді скупчень, схожих на грона винограду (через поділ у кількох площинах).

• Рухливість: Не мають джгутиків, нерухомі.

• Спори і капсули: Спори не утворюють; деякі штами формують мікрокапсули.

• Тип дихання: Факультативні анаероби або аероби.

• Культуральні властивості: Невибагливі до поживних середовищ, добре ростуть на м'ясо-пептонному агарі (утворюють непрозорі колонії білого, жовтого або золотистого кольору). Галотолерантні — ростуть на середовищах із підвищеним вмістом NaCl (5–10%).

• Фактори патогенності: Виробляють ферменти агресії (коагулаза, каталаза, гіалуронідаза) та токсини (гемолізини, ентеротоксини, ексфоліатини).

Класифікація стафілококів

Рід Staphylococcus налічує десятки видів, з яких у медичній мікробіології найважливішими є:

• Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок): Найбільш патогенний вид, що зумовлює гнійні ураження.

• Staphylococcus epidermidis (епідермальний стафілокок): Мешканець шкіри, умовно-патогенний.

• Staphylococcus saprophyticus (сапрофітний стафілокок): Часто викликає інфекції сечовивідних шляхів.

Практичне значення

• Медична роль: Збудники гнійно-запальних процесів (фурункули, пневмонії, сепсис), харчових токсикоінтоксикацій та внутрішньолікарняних (нозокоміальних) інфекцій.

• Антибіотикорезистентність: Швидко набувають стійкості до антибіотиків (наприклад, MRSA — метицилінорезистентні штами), що ускладнює лікування.

• Санітарно-показове значення: Використовуються для оцінки чистоти повітря в закритих приміщеннях та на об'єктах харчової промисловості.

71.Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньо лікарняної інфекції.

Стафілококи (зокрема Staphylococcus aureus) спричиняють гнійні інфекції шкіри, легень, сепсис та харчові отруєння. Їхній патогенез базується на адгезії, руйнуванні тканин ферментами (плазмокоагулаза, гіалуронідаза) та дії токсинів (гемолізини, лейкоцидин, ексфоліати). Вони є провідними збудниками внутрішньолікарняних інфекцій через стійкість до антибіотиків

Роль стафілококів у патології людини

• Гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин: фурункули, карбункули, абсцеси, флегмони, панариції.

• Ураження внутрішніх органів: пневмонії, остеомієліти, ендокардити, меінгіти, пієлонефрити.

• Генералізовані інфекції: стафілококовий сепсис та бактеріємія.

• Токсикоінфекції та синдроми: харчові токсикози (через ентеротоксини), синдром токсичного шоку, синдром «ошпареної шкіри» у новонароджених.

Патогенез стафілококових процесів

• Адгезія та колонізація: прикріплення бактерій до клітин хазяїна за допомогою поверхневих білків і техоєвих кислот.

• Інвазія: проникнення в тканини завдяки ферментам агресії, руйнування клітинних мембран та екстрацелюлярного матриксу.

• Запальна реакція: приплив нейтрофілів, утворення гною, обмеження вогнища або поширення інфекції лімфогенним та гематогенним шляхами.

• Ухилення від імунітету: зв'язування антитіл за допомогою протеїну А, утворення захисної капсули або біоплівок.

Токсини і ферменти патогенності

• Емколізини (\(\alpha, \beta, \gamma, \delta\)): руйнують еритроцити, лейкоцити та інші клітини, спричиняючи некроз тканин.

• Лейкоцидин Пантона-Валентайна: ушкоджує лейкоцити, знижуючи фагоцитарну активність.

• Ентеротоксини (A-E): термостабільні білки, що викликають харчові отруєння та блювоту.

• Ексфоліативні токсини (епідермолізини): розщеплюють зв'язки між шарами епідермісу (утворення пухирів).

• Токсин синдрому токсичного шоку (TST-1): діє як супер-антиген, викликаючи масивний випуск цитокінів.

• Плазмокоагулаза: коагулює фібриноген плазми, створюючи захисний шар навколо бактерій.

• Гіалуронідаза: руйнує гіалуронову кислоту сполучної тканини, забезпечуючи поширення мікробів.

• Фібринолізин (стафілокіназа): розчиняє згустки фібрину, вивільняючи бактерії з тромбів.

• Катазола, ДНКаза, ліпази: розщеплюють ліпиди та нуклеїнові кислоти, допомагаючи виживати в тканинах.

Роль у виникненні внутрішньолікарняних (нозокоміальних) інфекцій

• Широке носійство: медичний персонал і пацієнти є джерелами резистентних штамів (зокрема MRSA — метицилінорезистентний S. aureus).

• Стійкість до дезінфектантів та антибіотиків: здатність виживати на медичному інструментарії, білизні та поверхнях палат.

• Формування біоплівок: прикріплення до катетерів, протезів, судинних стентів з подальшим хронічним інфікуванням ослаблених хворих.