97.Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.

Етапи розвитку вчення про збудника

• 1883 рік: Е. Клебс знайшов збудника у плівках хворого.

• 1884 рік: Ф. Леффлер виділив чисту культуру бактерії (паличка Клебса — Леффлера).

• 1888 рік: Е. Ру та А. Єрсен відкрили екзотоксин мікроба.

• 1890 рік: Е. Беринг і Ш. Кітазато створили протидифтерійну сироватку.

• 1923 рік: Г. Рамон розробив дифтерійний анатоксин для профілактики.

Теоретичні основи специфічної профілактики

• Основою є введення дифтерійного анатоксину (знешкодженого токсину формоліном та теплом).

• Анатоксин стимулює утворення антитоксичних антитіл у людини.

• Імунітет спрямований на нейтралізацію токсину, а не на знищення самої бактерії.

• Масове введення вакцини створює надійний штучний активний імунітет.

Протидифтерійні препарати

• Вакцини з анатоксином: АКДП, АД-анатоксин, АДП-анатоксин, Пентаксим (для планової профілактики).

• Протидифтерійна сироватка: коняча антитоксична сироватка (для лікування хворих).

• Специфічний імуноглобулін: людський імуноглобулін (для лікування та екстреної профілактики).

• -АКДП - адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева,

• -АДП-М - адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин із зменш. вмістом антигенів,

• -АД-М - адсорбований дифтерійний анатоксин із зменш. вмістом дифтерійного антигена (для іммунізації людей зі схильністю до алергій),

• -Д.Т.Кок –адсорбована вакцина для профілактики дифтерії, коклюша, правця,

• -Тетракок –комбінована вакцина для профілактики дифтерії, коклюша, правця та поліомієліту.

Іммунізація починається з трьохмісячного віку, ревакцинацію проводять у дитячому віці, а також дорослим кожні 10 років.

98.Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, що викликається токсигенними штамами Corynebacterium diphtheriae. Збудник розмножується на слизових оболонках, виділяє потужний екзотоксин, який спричиняє фібринозне запалення, некроз тканин та ураження серця й нервової системи. Імунітет після захворювання або вакцинації є антитоксичним. Діагностика носійства базується на бактеріологічному посіві з подальшим визначенням токсигенності.

Патогенез дифтерії та імунітет

• Вхідні ворота: Слизові оболонки зіву, носа, дихальних шляхів (рідше — шкіра, рани).

• Дія бактерій: Збудник фіксується на епітелії, розмножується та виділяє екзотоксин.

• Місцеві зміни: Токсин викликає руйнування клітин, набряк і виділення фібрину. Утворюються щільні плівки сіруватого кольору (фібринозне запалення).

• Загальна дія: Токсин потрапляє в кров (токсемія) і уражає міокард, периферичні нерви та нирки.

• Імунітет: Напружений, антитоксичний. Наявність антитіл захищає від дії токсину, але не завжди перешкоджає носійству бактерій.

Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства

• Взяття матеріалу: Збирають слиз із мигдаликів та носа натщесерце або через 3 години після їжі за допомогою сухого ватного тампона.

• Посів: Матеріал засівають на щільні поживні середовища (наприклад, телуригове середовище Клауса або поживну агарову основу).

• Інкубація: Посіви витримують при 37 °C протягом 24–48 годин.

• Ідентифікація: Виділяють чисту культуру за морфологічними, тинкторіальними та біохімічними ознаками (цистиназа, уреаза).

• Визначення токсигенності: Головний етап для диференціації носійства — реакція преципітації в агарі (метод Елека) або ПЛР на наявність гену токсину (tox+). Носійство встановлюють при виділенні токсигенних штамів за відсутності клінічних проявів.

Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій (коринеподібних)

• Corynebacterium diphtheriae відрізняється від нетоксигенних сапрофітів (наприклад, C. xerosis, C. pseudodiphtheriticum) за такими ознаками:

Ознака	Corynebacterium diphtheriae (токсигенна)	Сапрофітні коринебактерії
Редукція телуриту	Утворюють чорні колонії з коричневим ореолом (мають блакитно-сірий відтінок, схожі на «розтоплене мастило»)	Колонії зазвичай світлі або без характерного металевого блиску/ореолу
Цістиназа (цистеїнаміназа)	Позитивна (утворюють чорне забарвлення)	Негативна
Уреаза	Негативна (не розщеплюють сечовину)	Часто позитивна (особливо C. pseudodiphtheriticum)
Розщеплення цукрів	Ферментують глюкозу та мальтозу з утворенням кислоти (без газу), не розщеплюють сахарозу	Ферментація сахарози позитивна (для C. xerosis), розклад мальтози слабкий або відсутній
Токсигенність	Позитивна (виділяють екзотоксин в тестах in vitro/in vivo)	Негативна (не утворюють токсин)