11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій.

Бактеріоскопічний метод — це мікроскопічне дослідження мазків для вивчення форми, розмірів і будови бактерій.

Застосовують для встановлення діагноза інфекції, захворювання чи іншого викликаного мікробами процесу, а також при ідентифікації виділеної чистої культури. У лабораторній практиці використовують такі типи мікроскопічних препаратів:

1 висячу краплю

2 придавлену краплю

3тонкий мазок крові, гною, мокротиння та ін;

4 товсту краплю

5 агар-мікроскопію

6 препарат-відбиток

7 фіксований мазок.

Бактеріоскопічний метод дослідження

• Суть: Вивчення морфології та тинкторіальних властивостей мікроорганізмів за допомогою світлової або електронної мікроскопії.

• Види мазків: Нативні (з живими бактеріями) та фіксовані, забарвлені за спеціальними методами (Грамом, Ціля-Нільсеном тощо).

• Призначення: Орієнтовна швидка діагностика інфекцій безпосередньо у досліджуваному матеріалі

У Бактеріологічній практиці частіше застосовують останній тип препарату. Приготування його складається з декількох етапів:

• забору і доставки матеріалу для дослідження

• приготування препарату.

Для цього досл. матеріал наносять на чисте, знежирене предметне скло з допомогою бактерій. петлі і розподіляють по площі в 1 см2. Щільний густий матеріал або к-ру з щільного середовища вносять бактерій. петлею в краплину фізрозчину, ретельно розмішують і розподіляють по склу на такому ж просторі, як і в попередньому випадку. Величина внесеного матеріалу залежить від передбачуваної кількості бактерій в ньому.

• приготовлений мазок висушують на відкритому повітрі або в теплому струмені повітря від газового пальника,

• препарат фіксується на склі для забезпечення безпеки подальшої роботи, прикріплення бактерій до скла, кращого сприйняття ними фарби, оскільки структури вбитих бактерій легше і міцніше сприймають барвники;

• фіксовані мазки забарвлюють одним з простих або спеціальних методів фарбування , занурюючи мазок в барвник або наливаючи його на препарат так, щоб вся поверхня препарату була вкрита суцільним шаром барвника, і добре просушують на повітрі. Погано висушений препарат дає каламутне зображення при імерсійної мікроскопії через утворення емульсії;

• мікроскопії мазка.

Цінність Б.м. полягає в простоті, доступності методик і швидкості отримання результатів 30 — 60 хв і менше.

12.Типи і механізми живлення мікроорганізмів. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину. Хімічний склад мікроорганізмів, значення складових компонентів.

Живлення мікроорганізмів поділяється за джерелами енергії та вуглецю на фототрофи, хемотрофи, автотрофи й гетеротрофи. Речовини проникають через мембрану шляхом пасивної дифузії, полегшеної дифузії, активного транспорту та транслокації груп. Клітини містять воду, білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди й вуглеводи, що забезпечують структуру та метаболізм.

Типи живлення мікроорганізмів

• Фототрофи: Використовують енергію світла.

• Хемотрофи: Отримують енергію за рахунок хімічних реакцій окиснення.

• Автотрофи: Беруть вуглець із неорганічних сполук сполук  Автотрофи застосовують СО2 і самі синтезують органічні речовини. Донором електронів в них є неорганічні сполуки: Н2, NH3, H2S, S, Fe2+. В залежності від донора бактерії мають назву : водневі, нітрифікуючи, сіркобактерії, залізобактерії. Їх назва – літоавтотрофи. Більшість з них виконує важливі функції в кругообігу речовин в природі.

• Гетеротрофи: Потребують готові органічні сполуки. – це мікроорганізми, які для живлення потребують органічні сполуки: амінокислоти, білки, вуглеводи, ліпіди. Їх сучасна назва – хемоорганогетеротрофи. У цих організмів вуглецева сполука є єдиним джерелом вуглецю, електронів і енергії. Вони поділяються на сапрофіти і паразити.

Мікроорганізмам властивий голофітний тип живлення. Вони не мають органів травлення, а поживні речовини надходять у водному розчині різними механізмами. Особлива регуляторна роль в транспорті поживних речовин до середини клітини і виведенні метаболітів назовні належить цитоплазматичній мембрані. ЦПМ має пори малого діаметру, які характеризуються вибірковою напівпроникністю. В ЦПМ локалізовані пермеази – білки переносу із суворою специфічністю до субстратів. Їх кількість буває значною. 

Механізми проникнення речовин

• Пасивна дифузія: Перенесення молекул за концентраційним градієнтом без витрат енергії. пасивна дифузія – коли із середовища речовини рухаються з зони високої концентрації в зону низької концентрації в клітину за градієнтом концентрації або електростатичного потенціалу.

• Полегшена дифузія: Транспорт за участю білків-переносників без витрат АТФ. полегшена дифузія – коли із середовища з високою концентрацією речовини транспортуються за допомогою пермеаз без затрат енергії.

• Активний транспорт: Переміщення проти градієнту концентрації з витратою енергії (АТФ). активний транспорт – коли з середовища із низькою концентрацією поживних речовин у клітину поступають харчові речовини за допомогою пермеаз і енергії АТФ

• Транслокація груп: Хімічна модифікація речовини під час її проходження крізь мембрану.

Хімічний склад та значення компонентів

• Вода (70–90%): Середовище для біохімічних реакцій і розчинник. Вода буває в двох станах: вільна і зв’язана. Вільна – розчинник, джерело іонів Н+, ОН-, учасник ферментолізу, транспорту речовин. Друга– існує в 4-ох видах – хімічно-, адсорбційно-, осмотично- і механічно зв’язана вода.

Вміст води в клітинах мікроорганізмів впливає на їх життєздатність, їх стан, тому втрата вільної води переводить клітину до анабіозу, а зв’язаної – до загибелі клітин (абіозу)

• Білки (50% сухої маси): Будівельна та ферментативна функції. Білки являються будівельним матеріалом і виконують катлітичну, транспортну, регулюючу, антигенну функції. Білки – ферменти забезпечують протікання біохімічних реакцій. В залежності від їх локалізації розрізняють екзоферменти, які клітина продукує назовні для забезпечення позаклітинного травлення, та еноферменти – каталізатори внутрішньоклітинного метаболізма

• Нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК): Зберігання та передача спадкової інформації.

• Ліпіди та вуглеводи: Захист, енергетичний резерв і побудова стінок клітини.