125. Пробіотики та еубіотики, їх характеристика, механізм дії.

Пробіо́тики, еубіотики — живі мікроорганізми, які можуть позитивно впливати на здоров'я людини, нормалізувати склад і функції мікрофлори шлунково-кишкового тракту (найчастіше це біфідобактерії і лактобацили, здатні проявляти антагонізм проти патогенних й умовно-патогенних мікробів). Це також речовини мікробного або немікробного походження, які при природному способі введення сприяють гомеостазу за рахунок нормалізації мікрофлори у організмі; засоби підтримки балансу кишкової мікрофлори на оптимальному рівні та її корекції.

• Основні представники:

  • Lactobacillus (лактобацили).

  • Bifidobacterium (біфідобактерії).

  • Propionibacterium (пропіоновокислі бактерії).

  • Деякі штами сапрофітних грибів та молочнокислих стрептококів.

• Джерела: Спеціальні фармацевтичні препарати, біологічно активні добавки (БАДи) та ферментовані харчові продукти (кефір, йогурт, квашена капуста).

Механізм дії

• Конкурентне витіснення: Займають місця на слизовій оболонці кишківника, не даючи прикріпитися патогенним і гнильним бактеріям.

• Антагоністичний ефект: Виділяють органічні кислоти (молочну, оцтову), перекис водню та бактеріоцини, які пригнічують ріст хвороботворних мікроорганізмів.

• Стимуляція імунітету: Активують місцевий імунітет кишківника (стимулюють синтез імуноглобулінів класу A та фагоцитоз).

• Сприяння травленню: Допомагають розщеплювати залишки їжі, синтезують вітаміни (групи B та вітамін K) і коротколанцюгові жирні кислоти.

• Відновлення бар'єру: Зміцнюють захисний слизовий бар'єр кишкової стінки, запобігаючи проникненню токсинів у кров

126. Роль мікроорганізмів в етіології та патогенезі захворювань зубів (пульпіт, періодонтит), пародонта, слизової оболонки ротової порожнини, твердих та м’яких тканин зубощелепного апарату (абсцеси, флегмони, кісти тощо).

Мікроорганізми відіграють провідну роль у виникненні та розвитку стоматологічних захворювань, спричиняючи запальні й деструктивні процеси в тканинах зубощелепного апарату.

Роль мікроорганізмів при захворюваннях зубів

• Карієс і пульпіт:

  • Бактерії (переважно Streptococcus mutans, Lactobacillus) ферментують вуглеводи з утворенням кислот, що руйнують емаль і дентину.

  • Проникнення інфекції через дентинні канальці призводить до інфікування та запалення пульпи (пульпіту).

• Періодонтит:

  • Загибель пульпи відкриває шлях анаеробній мікрофлорі (Bacteroides, Fusobacterium, стрептококи) за межі кореневого каналу.

  • Токсини бактерій у періапікальних тканинах викликають руйнування кісткової тканини навколо верхівки кореню.

Роль мікроорганізмів при патології пародонта

• Гінгівіт та пародонтит:

  • Зубний наліт накопичується на поверхні зубів і перетворюється на зубний камінь.

  • Комплекс пародонтальних патогенів (так званий «червоний комплекс»: Porphyromonas gingivalis, Treponema denticola, Tannerella forsythia) руйнує зв'язковий апарат зуба.

  • Організм реагує запаленням, що призводить до утворення зубодесневих кишень та втрати кісткової тканини.

Інфекції слизової оболонки ротової порожнини

• Стоматити та кандидоз:

  • Віруси (наприклад, вірус простого герпесу) викликають везикулярні висипання.

  • Гриби роду Candida спричиняють кандидоз (молочницу) на тлі зниження імунітету.

  • Умовно-патогенна флора провокує афтозні та виразкові ураження за пошкодження слизової.

Гнійні процеси та кісти

• Абсцеси та флегмони:

  • Виникають як ускладнення гострого періодонтиту або одонтогенного остеомієліту.

  • Змішана аеробно-анаеробна інфекція викликає розплавлення тканин із утворенням обмеженого гнійника (абсцесу) або розлитого гнійного запалення (флегмони).

• Одонтогенні кісти:

  • Хронічний малопомітний запальний процес стимулює проліферацію епітеліальних залишків у періодонті під дією мікробних антигенів.