136. Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживаність патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань.

Вода є природним середовищем існування для багатьох мікроорганізмів, але водночас вона може бути чинником передачі небезпечних інфекцій

Мікрофлора води

Мікробіота водойм поділяється на дві основні групи:

• Автохтонна (корінна) мікрофлора: бактерії, які постійно живуть і розмножуються у воді (наприклад, сапрофіти, мікроорганізми, що беруть участь у кругообігу речовин).

• Алохтонна (заносна) мікрофлора: організми, що потрапляють з ґрунту, повітря чи внаслідок антропогенного забруднення (зокрема стічними водами), серед яких бувають і патогенні мікроби.

• Сапробність: ступінь забруднення води органічними речовинами, який визначається за допомогою специфічних мікроорганізмів-індикаторів.

Фактори самоочищення води

Водойми здатні самостійно очищатися від забруднень завдяки комплексу факторів:

• Фізичні та хімічні процеси: розведення стічних вод, осідання зважених часток на дно, сонячна радіація (ультрафіолет згубно діє на бактерії) та окиснення органіки.

• Біологічні процеси:

  • Гниття — мікробний розпад азотовмісних білкових сполук до простих речовин (аміак, сірководень, жирні кислоти) за участю бацил, клостридій та ентеробактерій.

  • Бродіння — розпад безазотистих органічних сполук.

  • Антагонізм з боку звичайної автохтонної мікрофлори та наявність бактеріофагів, що знищують чужорідні бактерії.

Виживаність патогенних мікроорганізмів у воді

Тривалість життя хвороботворних мікробів залежить від їхніх властивостей та умов довкілля:

Бактерії кишкової групи (збудники дизентерії, холери, черевного тифу) можуть жити у воді від кількох днів до кількох тижнів.

• У чистій воді патогени часто гинуть повільніше через меншу конкуренцію, тоді як у брудній мікробне середовище та продукти розпаду можуть прискорювати їхню загибель або, навпаки, захищати.

• Спори (наприклад, сибірки чи ботулізму) та мікобактерії з високим вмістом ліпідів зберігають життєздатність у воді місяцями.

• Підвищена температура, пряме сонячне світло та кисле або лужне середовище скорочують виживаність.

Роль води у передачі інфекційних захворювань

Водний шлях передачі є ключовим для багатьох кишкових та зоонозних інфекцій (реалізується фекально-оральним шляхом при питті сирої води чи купанні):

• Бактеріальні інфекції: холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, сальмонельоз, лептоспіроз.

• Вірусні інфекції: вірусний гепатит А та Е, рота- і ентеровірусні інфекції.

• Паразитарні захворювання: лямбліоз та криптоспоридіоз.

137. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми - показники процесу самоочищення води

Вода є унікальним середовищем для існування, розмноження та збереження мікроорганізмів, склад яких залежить від характеру водойми, її забруднення та процесів самоочищення.

Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів

• Вода забезпечує мікробам рухливість, надходження поживних речовин та виведення продуктів життєдіяльності.

• Кількість мікроорганізмів коливається від кількох одиниць до мільйонів в 1 см³: найменше їх у глибоких підземних водах та відкритому відкритому відкритому відкритому океані на великій глибині, а найбільше — у прибережних зонах, на дні (мулі) та у забруднених річках.

• Патогенні мікроорганізми можуть зберігатися у воді певний час (збудники холери, черевного тифу, лептоспірозу, ентеровіруси), що робить воду фактором передачі інфекцій.

Автохтонна і алохтонна мікрофлора

• Автохтонна (водна, або або або або власна) мікрофлора: природні мешканці водойми (бактерії родин Pseudomonas, Flavobacterium, Spirillum, ціанобактерії тощо), які адаптовані до низьких концентрацій поживних речовин і беруть участь у кругообігу речовин.

• Алохтонна (заносна) мікрофлора: мікроорганізми, що потрапляють у водойму ззовні — із ґрунту, повітря, зі стічними водами (зокрема санітарно-показові бактерії, такі як Escherichia coli, ентерококи).

Сапробність

• Сапробність — це здатність водних організмів (включно з мікроорганізмами) жити у воді з різним ступенем концентрації органічних речовин, а також комплекс екологічних ознак самої водойми.

• За ступенем сапробності виділяють зони:

  • Полісапробна зона: надзвичайно високе органічне забруднення, мало кисню, багато сірководню, переважають анаеробні процеси гниття (інтенсивно розвиваються гнильні бактерії, кишкова паличка).

  • Мезосапробна зона (альфа- та бета-): помірне забруднення, йде активне мінералізування органіки, достатньо кисню.

  • Олігосапробна зона: чиста вода, мінімальна кількість органічних речовин, повне окиснення сполук.

Мікроорганізми як показники процесу самоочищення води

• Процес самоочищення води відбувається завдяки зміні мікробних ценозів: спочатку кількість сапрофітних гетеротрофних бактерій різко зростає (вони руйнують органіку), а в міру очищення води їхня чисельність падає, поступаючись місцем автохтонній мікрофлорі.

• Показниками успішного самоочищення та якості води є співвідношення мікроорганізмів:

  • Зменшення кількості алохтонних (санітарно-показових) бактерій.

  • Зростання індикаторних груп амфіфільних та мінералізуючих бактерій, що переводять токсичні сполуки (аміак) у нітрити й нітрати.

  • Використання показника БСК5 (біохімічне споживання кисню за 5 діб) у комплексі з мікробіологічним аналізом для оцінки динаміки розпаду органіки.