39. Форми і типи інфекції (реінфекція, суперінфекція, мікст-інфекція; поняття про рецидив.)

Форми інфекції описують взаємодію мікроорганізму і макроорганізму.

Реінфекція — це повторне зараження тим самим збудником після одужання. Суперінфекція — накладання нового зараження тим самим збудником на тлі наявної хвороби.

Мікст-інфекція — одночасне зараження кількома різними збудниками.

Рецидив — повернення симптомів хвороби через залишки збудника в організмі без нового зараження.

Основні типи та форми інфекцій

Реінфекція

• Повторне зараження.

• Виникає після повного одужання від попередньої хвороби.

• Збудник той самий.

• Спостерігається при хворобх, які не залишають стійкого імунітету (наприклад, гонорея, сифіліс, малярія).

Суперінфекція

• Нове зараження наявного інфекційного процесу.

• Збудник той самий.

• Виникає до повного одужання хворого.

• Часто спостерігається у хронічних хворих, коли захист організму сильно ослаблений.

Мікст-інфекція (змішана інфекція)

• Одночасне зараження двома або більше різними збудниками.

• Приклад: поєднання вірусу грипу та бактеріальної пневмонії.

• Перебіг хвороби часто буває важким.

• Збудники можуть посилювати дію один одного.

Поняття про рецидив

• Повернення проявів хвороби.

• Нового зараження ззовні немає.

• Виникає через те, що частина збудників вижила в затишних місцях організму (наприклад, у лімфовузлах).

• Ослаблення імунітету провокує новий спалах тих самих симптомів.

40.Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву

Імунітет — це здатність організму захищати себе від чужорідних тіл, бактерій, вірусів та змінених власних клітин, зберігаючи генетичну сталість внутрішнього середовища

Етапи розвитку імунології

• Емпіричний (дослідний): Спостереження за тим, що люди, які перехворіли на певні інфекції (наприклад, віспу), рідше хворіють знову.

• Емпірико-профілактичний (кінець XVIII ст.): Едвард Дженнер вперше застосував штучну вакцинацію проти натуральної віспи у 1796 році.

• Науково-імунологічний (кінець XIX — початок XX ст.):

  • Луї Пастер створив штучні вакцини з ослаблених мікробів (атенуація) проти сибірки та сказу.

  • Ілля Мечников відкрив явище фагоцитозу та заснував клітинну теорію імунітету.

  • Еміль фон Берінг і Павло Ерліх розробили гуморальну теорію імунітету (антитіла).

• Сучасний етап (з другої половини XX ст. донині): Вивчення молекулярних механізмів, генетики імунітету, трансплантології та імунопатологій.

Види імунітету

• Видовий (спадковий): Притаманний усім представникам певного біологічного виду (наприклад, люди не хворіють на деякі форми чуми тварин).

• Набутий (адаптивний): Формується протягом життя індивідуума після контакту з антигеном:

  • Природний активний: З'являється після перенесеного інфекційного захворювання.

  • Природний пасивний: Передається від матері до дитини через плаценту або з грудним молоком.

  • Штучний активний: Виникає після введення вакцин.

  • Штучний пасивний: Виникає після введення готових сироваток або імуноглобулінів

Форми прояву імунітету

• Стерильний: Організм повністю звільнився від збудника після одужання.

• Нестерильний (інфекційний): Імунітет зберігається доти, доки в організмі присутній збудник (часто при хронічних інфекціях).

• Антитоксичний: Спрямований на нейтралізацію бактеріальних токсинів.

• Антимікробний: Спрямований на знищення самих мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів).

• Клітинний та гуморальний: Реакції за участю імунних клітин (Т-лімфоцитів/фагоцитів) або розчинних молекул у крові (антитіл, інтерферонів)

41.Нормальна мікрофлора тіла людини, її роль у фізіологічних процесах і виникненні патології людини. Вікові особливості нормальної мікрофлори носа, шкіри, ротової порожнини, статевих органів, кишечника. Гнотобіологія. Дисбактеріоз і причини його виникнення.

Нормальна мікрофлора — це сукупність мікроорганізмів, які живуть на шкірі та слизових оболонках людини. Вона захищає від інфекцій, бере участь у травленні, синтезує вітаміни та стимулює імунітет. Проте зміни мікробіому або його руйнування можуть викликати патології.

Роль у фізіологічних процесах і патології

• Захист: Знищує шкідливі бактерії та не дає їм розмножуватися.

• Травлення: Допомагає розщеплювати їжу в кишечнику.

• Вітаміни: Виробляє вітаміни групи B та вітамін K.

• Імунітет: Навчає імунну систему розпізнавати ворогів.

• Патологія: При зниженні захисту корисні бактерії стають причиною ендогенних інфекцій.

Вікові особливості мікрофлори

• Новонароджені: Шкіра та слизові стерильні під час народження. Заселення мікробами відбувається під час пологів та в перші години життя.

• Діти: Мікрофлора нестабільна. Вона залежить від типу вигодовування (грудне чи штучне).

• Дорослі: Склад мікрофлори стабілізується і стає унікальним для кожного органу.

• Літні люди: Кількість корисних біфідобактерій падає. Зростає кількість умовно-патогенних мікробів.

Особливості біоценозів за локалізацією

• Шкіра: Переважають епідермальний стафілокок, коринебактерії та гриби. Залежить від вологості та жирових виділень.

• Ротова порожнина: Багата на стрептококи, лактобактерії та спірохети. Слина має захисні ферменти.

• Ніс: Містить стафілококи та стрептококи. Слизова затримує пил і мікроби.

• Кишечник: Основна маса мікроорганізмів (бактероїди, біфідобактерії, лактобактерії). Вони живуть переважно у товстій кишці.

• Статеві органи: У жінок домінують палички Додерлейна (лактобактерії). Вони створюють кисле середовище проти інфекцій.

Гнотобіологія

• Це наука про тварин без мікробів або з чітко відомим складом мікрофлори.

• Гнотобіонти вирощуються у стерильних ізоляторах.

• Допомагають вивчати роль мікроорганізмів у житті організму.

Дисбактеріоз і його причини

Дисбактеріоз — це порушення балансу мікрофлори, коли корисних бактерій стає менше, а шкідливих — більше.

• Антибіотики: Головна причина знищення корисної флори.

• Харчування: Дефіцит клітковини та надлишок цукру.

• Стрес: Знижує загальний та місцевий імунітет.

• Інфекції: Кишкові захворювання руйнують нормальний біоценоз.

42.Пробіотики, пребіотики - препарати для відновлення нормальної мікрофлори тіла людини (біфідумбактерин, лактобактерин, колібактерин, біфікол, аерококобактерин, біоспорин, бактисубтил, мультибіотики групи «Сембітер» та ін.). Механізм дії.

Пробіотики та пребіотики — це спеціальні засоби для відновлення й підтримки нормальної мікрофлори людини. Пробіотики містять живі корисні мікроорганізми, а пребіотики є живильним середовищем для їх росту. До популярних препаратів належать: Біфідумбактерин, Лактобактерин, Колібактерин, Біфікол, Біоспорин, Бактисубтил та мультибіотики групи Симбітер.

Визначення понять

• Пробіотики: живі мікроби (бактерії або дріжджі), які приносять користь здоров'ю макроорганізму.

• Пребіотики: неперетравлювані компоненти їжі (наприклад, волокна або лактулоза), які стимулюють ріст корисної флори.

• Симбіотики / Мультибіотики: поєднання кількох штамів корисних бактерій або комбінація пробіотика з пребіотиком

Приклади препаратів

• Монокомпонентні (на основі одного штаму):

  • Біфідумбактерин (містить біфідобактерії).

  • Лактобактерин (містить лактобацили).

  • Колібактерин (містить кишкову паличку).

• Полікомпонентні та комбіновані:

  • Біфікол (суміш біфідобактерій та кишкової палички).

  • Біоспорин, Бактисубтил, Аерококобактерин

• Мультипробіотики нового покоління:

  • Симбітер (висококонцентрований симбіоз десятків штамів корисних бактерій). Механізм дії

• Антагонізм: корисні бактерії виділяють органічні кислоти (молочну, оцтову), перекис водню та бактеріоцини, які пригнічують патогенну і гнильну мікрофлору]

• Конкуренція: вони займають рецептори на слизовій оболонці кишківника (адгезія), не даючи шкідливим мікробам закріпитися та розмножуватися.

• Стимуляція імунітету: активують місцевий імунітет, підвищують синтез захисних антитіл (імуноглобулінів).

• Метаболічна допомога: розщеплюють складні речовини, синтезують вітаміни групи В та амінокислоти, покращують перистальтику