95.Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.

Збудники анаеробної інфекції (газової гангрени) — це бактерії роду Clostridium (C. perfringens, C. novyi, C. septicum, C. histolyticum), які розвиваються без доступу кисню. Вони викликають тяжкі некротичні процеси з утворенням газу. Для лікування застосовують хірургічну обробку та антибіотики, а для профілактики — анатоксин.

Властивості та класифікація

• Морфологія: Великі грампозитивні палички, утворюють спори, які розташовуються субтермінально або центрально (перевищують діаметр клітини, надаючи форму веретена).

• Тип дихання: Суворі анаероби.

• Фактори патогенності: Виділяють екзотоксини (некротичні, гемолітичні, летальні) та ферменти агресії (колагеназа, гіалуронідаза, лецитиназа).

• Основні види:

  • Clostridium perfringens (найчастіший збудник).

  • Clostridium novyi.

  • Clostridium septicum.

  • Clostridium histolyticum.

Патогенез

• Спори потрапляють у рану разом із землею, пилом або фекаліями.

• Некротизовані тканини без доступу кисню та порушеним кровообігом створюють ідеальні умови для проростання спор.

• Токсини та ферменти руйнують клітинні мембрани, судини та сполучну тканину.

• Розвивається масивний набряк, гемоліз та утворення газу в тканинах, що призводить до важкої інтоксикації та шоку.

Мікробіологічна діагностика

• Мікроскопія: Мазки з рани за методом Грама (наявність великих грампозитивних паличок без лейкоцитів).

• Бактеріологічний метод: Посів на середовища накопичення (Кітта-Тароцці) та вирощування в анаеростатах на кров'яно-сахаровому агарі (Вейнберга).

• Ідентифікація: Вивчення біохімічних властивостей та визначення токсинів у реакції нейтралізації на біопробах (мишах).

• ПЛР: Для швидкого виявлення генів токсинів.

Специфічна профілактика і терапія

• Профілактика:

  • Первинна хірургічна обробка (ПХО) рани із висіченням нежиттєздатних тканин.

  • Введення протигангренозної полівалентної сироватки за методом Безредки (екстрена профілактика).

  • Введення адсорбованого правцевого та анаеробного анатоксинів за плановим або екстреним показанням.

• Терапія:

  • Екстрена радикальна хірургічна операція (широке розрізання та висічення).

  • Масивне введення специфічних антитоксичних сироваток.

  • Антибіотикотерапія (пеніциліни, метронідазол).

  • Гіпербарична оксигенація (барокамера).

  • Дезінтоксикаційна терапія.

96.Коринебактерії, характеристика. Еволюція коринебактерій. Біовари дифтерійних паличок. Токсиноутворення, генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили токсину.

Коринебактерії (Corynebacterium) — це грампозитивні, аеробні, нерухомі паличкоподібні бактерії з булавоподібними потовщеннями на кінцях. Вони утворюють специфічні скупчення у вигляді літер V, Y або палісаду. Головним патогеном є Corynebacterium diphtheriae — збудник дифтерії, чия токсигенність зумовлена лізогенією помірним токсигенним бактеріофагом. Силу екзотоксину вимірюють у міжнародних одиницях (DLM, LD50) за допомогою реакції нейтралізації в організмі тварин або в реакції преципітації за Оухтерлоні.

Загальна характеристика коринебактерій

• Морфологія: Тонкі, прямі або дещо зігнуті палички без спор і капсул. Мають зерна волютину (метахроматизму), які забарвлюються за методом Нейссера в темно-синій колір, тоді як самі тіла палиць стають світло-жовтими

• Культуральні властивості: Вибагливі до поживних середовищ (середовище Клауса, Льоффлера). На кров'яно-телуровому агарі утворюють чорні або сірі колонії через відновлення телуриту.

• Резистентність: Стійкі у зовнішньому середовищі (на речах, у плівках зберігаються до кількох тижнів), але чутливі до дезінфектантів та нагрівання ( 60 °C гинуть за 10 хвилин).

Еволюція коринебактерій

• Еволюційно походять від спільного предка з мікобактеріями та нокардіями (порядку Mycobacteriales).

• Пройшли шлях від сапрофітних ґрунтових і водних форм (представники нормальної мікрофлори шкіри та слизових) до облігатних паразитів і патогенів людини.

• Ключовим етапом еволюції патогенних штамів стало залучення (симбіоз) помірних бактеріофагів, що перенесли ген токсиноутворенняБіовари дифтерійних паличок (Corynebacterium diphtheriae)

За біохімічними властивостями (ферментація крохмалю, глікогену, цистиназна активність) та характером росту поділяють на три основні біовари:

• Gravis: утворює великі, шорсткі, матові колонії зі смужками, розщеплює крохмаль, викликає найважчі форми дифтерії.

• Mitis: формує дрібні, гладкі, блискучі чорні колонії, крохмаль не ферментує, спричиняє переважно м'якший перебіг хвороби.

• Intermedius: проміжний варіант, утворює дрібні гладкі колонії, повільно росте на середовищах.

Токсиноутворення та генетичні детермінанти

• Самі по собі бактерії не завжди здатні продукувати отруту.

• Генетичний детерминант: Ген tox, що кодує синтез потужного екзотоксину, занесений у геном бактерії геномом помірного коринебактеріофага (\(\beta \)-фага).

• Нетоксигенні штами можуть стати токсигенними при зараженні цим фагом (процес лізогенної конверсії).

• Синтез токсину активується у разі низького рівня заліза в навколишньому середовищі організму людини.

Вимірювання сили токсину

• DLM (Dosis letalis minima): найменша кількість токсину, яка спричиняє загибель гвінейської свинки масою 250 г на 4–5 добу.

• LD50: доза, що вбиває 50% експериментальних тварин.

• Реакція преципітації в агарі (метод Оухтерлоні): для якісного та кількісного визначення токсигенності культури (порівняння із стандартним антитоксичним анатоксином).