90.Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу

Бордетели  До роду Bordetella входять три види мікроорганізмів, патогенних для людини: B. pertussis - збудник коклюшу, B. parapertussis - збудник паракоклюшу і B. bronchiseptica – збудник бронхісептикозу. Всі вони мають подібні властивості, виділяються з верхніх дихальних шляхів і спричиняють схожі за клінічною картиною захв. Коклюш (син.: кашлюк) - гостра інф. хв., яка характеризується катаральним запаленням дихальних шляхів і нападами спазматичного кашлю. 

Загальна характеристика бордетел

Рід Bordetella об'єднує дрібні грамнегативні аеробні палички або кокобактерії. Вони є паразитами і патогенами дихальної системи ссавців та людини.

• Не утворюють спор і жгутиків (нерухомі).

• Мають мікрокапсулу.

• Виділяють специфічні токсини та біологічно активні речовини (коклюшний токсин, дермонекротоксин, трахеальний цитотоксин, гемолізин).

Збудник коклюшу (Bordetella pertussis)

Морфологічні властивості

• Дрібні овоїдні палички (кокобактерії) розміром 0,2–0,5 × 1,0–1,2 мкм.

• Грамнегативні.

• Розташуються поодиноко або парами.

• Мають ніжну мікрокапсулу.

Культуральні властивості

• Строгі аероби.

• Вибагливі до поживних середовищ: не ростуть на звичайних середовищах (МПА, МПБ).

• Культивуються на спеціальних середовищах Борде — Жангу (картопляно-гліцериновий агар з кров'ю) або на середовищі КУА (казеїново-вугільний агар).

• Колонії дрібні, блискучі, нагадують краплі ртуті або перлини, з невеликою зоною гемолізу навколо на кров'яному агарі.

Антигенні властивості

• Мають видоспецифічний соматичний антиген (\(O\)-антиген) та поверхневі аглютинуючі фактори (\(L\)-антигени / протективні антигени).

• За системою фаз (детермінованих мінливістю) розрізняють I фазу (вірулентну, з капсулою та повним набором антигенів) та IV фазу (авірулентну, гладку/шорстку).

Мікробіологічна діагностика

• Матеріал для дослідження: слиз із задньої стінки глотки, який збирають за допомогою носоглоткового тампона (методом «кашльових пластинок» або мазком з носоглотки).

• Бактеріологічний метод: посів на середовище Борде — Жангу або КУА, ідентифікація чистої культури за морфологією, ростом та аглютинацією з діагностичними сироватками. Метод найбільш ефективний у перші тижні захворювання.

• Серологічний метод (РЗК, РА, ІФА): визначення титру антитіл у парних сироватках крові (з інтервалом 2–3 тижні).

• Молекулярно-генетичний метод (ПЛР): виявлення ДНК збудника, що має високу чутливість незалежно від давності хвороби

Специфічна профілактика

• Проводиться згідно з календарем щеплень вакцинами, що містять ацелюлярний або цільноклітинний коклюшний компонент (у складі комбінованих вакцин типу АКДП, Інфанрикс тощо).

• Формує міцний антитоксичний та антимікробний імунітет.

91.Бацили сибірки. Біологічні особливості, патогенез, мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика сибірки. Роль вітчизняних вчених в одержанні препаратів для специфічної профілактики сибірки.

Сибірка - гостра зоонозна хв., яку викликає сибіркова бацила, має шкірну (сибірковий карбункул) і генералізовану форми (легенева, кишкова, септична) та сильно виражену інтоксикацію організму.

Біологічні особливості

• Морфологія: Великі грампозитивні палички з обрізаними або злегка увігнутими кінцями, що розміщуються ланцюжками.

• Капсула: В організмі макроорганізму утворюють захисну слизову капсулу, яка захищає їх від фагоцитозу.

• Спори: В навколишньому середовищі або при доступі кисню утворюють овальні спори, які стійкі до нагрівання, дезінфектантів і зберігаються в ґрунті десятки років.

• Фактори патогенності: Мають трикомпонентний екзотоксин (набряковий фактор, летальний фактор, протективний антигін) та капсульний ген.

Патогенез

• Зараження: Відбувається через мікропошкодження шкіри (найчастіше), аліментарно (через м'ясо) або аерогенно (вдихання спор).

• Проникнення: Спори проростають у вегетативні форми в місці введення, виділяючи токсини.

• Клінічні форми:

  • Шкірна (карбункул із чорним струпом і сильним набряком).

  • Кишкова (тяжкий гастроентерит, сепсис).

  • Легенева (геморагічна пневмонія, набряк легень, висока летальність).

• Генералізація: Збудник проникає в кров, викликаючи септичний шок та смерть.

Мікробіологічна діагностика

• Бактеріоскопічний метод: Мазки-відбитки з елементів ураження забарвлюють за Грамом або методом Романовського-Гімзи для виявлення капсул.

• Бактеріологічний метод: Висівання матеріалу на м'ясо-пептонний агар чи бульйон (утворюють колонії у вигляді «грязової голови» або «гриви лева»).

• Біологічна проба: Зараження лабораторних тварин (мишей або морських свинок) із подальшим виділенням культури з органів (селезінки).

• Серологічні реакції: Реакція Асколі (термопреципітація) для дослідження шкіри, шерсті загиблих тварин або м'яса.

Специфічна профілактика

• Вакцинація: Проводиться живими споровими вакцинами за епідемічними показаннями (групи ризику, працівники м'ясокомбінатів, ветеринари).

• Екстрена профілактика: Застосування антибіотиків (ципрофлоксацин, доксициклін) та специфічного імуноглобуліну після контакту з хворими тваринами.

Роль вітчизняних вчених

• Л. С. Ценковський: Видатний український мікробіолог, який розробив метод одержання ослаблених (атенуйованих) вакцин проти сибірки («ценковські вакцини»).

• Значення: Його препарати («жива вакцина Ценковського») вперше у світі дозволили ефективно та масово захистити сільськогосподарських тварин від сибіркової зарази, що врятувало тваринництво багатьох регіонів.

92.Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення розвитку патологічних процесів. Особливості мікробіологічної діагностики захворювань, спричинених анаеробами. Анаеробні неклостридіальні бактерії порожнини рота.

Анаеробні бактерії — це мікроорганізми, які живуть і ростуть лише без кисню. Вони викликають тяжкі гнійно-некротичні процеси, часто з утворенням газу та неприємним запахом. Їх діагностика вимагає спеціального анаеробного обладнання, а в порожнині рота неклостридіальні анаероби є головною причиною пародонтиту та пульпіту.

Загальна характеристика та значення

• Тип дихання: Обов'язкові (облігатні) анаероби гинуть на повітрі через відсутність захисних ферментів (каталази, супероксиддисмутази).

• Поширення: Живуть у ґрунті, кишківнику та на слизових оболонках людей і тварин.

• Роль у патології: Викликають ендогенні інфекції (гнійні запалення, сепсис, абсцеси мозку та легень).

• Фактори вірулентності: Мають капсули, виробляють токсини та ферменти агресії (колагеназу, гіалуронідазу).

Особливості мікробіологічної діагностики

• Збір матеріалу: Беруть гній чи кров за допомогою шприца, уникаючи контакту з повітрям.

• Транспортування: Використовують спеціальні середовища з газами-відновлювачами (наприклад, середовище Еймса).

• Культивування: Застосовують анаеростати, газогенераторні пакети або анаеробні бокси з атмосферою азоту та вуглекислого газу.

• Поживні середовища: Використовують середовище Кітта-Тароцці, цукрово-кров'яний агар.

• Ідентифікація: Визначають за допомогою біохімічних тест-систем та мас-спектрометрії (MALDI-TOF).

Анаеробні неклостридіальні бактерії порожнини рота

• Основні роди: Bacteroides, Prevotella, Porphyromonas, Fusobacterium, Veillonella.

• Локалізація: Зубний наліт, ясенні кишені, слизова оболонка.

• Захворювання:

  • Гінгівіт та пародонтит (руйнування тканин навколо зуба).

  • Периодонтит та пульпіт (запалення всередині зуба).

  • Одонтогенні абсцеси та флегмони щелепно-лицевої ділянки.

• Особливість: Стійкі до багатьох антибіотиків (наприклад, аміноглікозидів), добре реагують на метронідазол та захищені пенициліни.