101. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Імунітет при туберкульозі. Специфічна профілактика і терапія туберкульозу. Збудник лепри, біологічні особливості.

Мікробіологічна діагностика туберкульозу

• Матеріал для дослідження: мокротиння, сеча, гній, спинномозкова рідина, плевральний ексудат.

• Бактеріоскопічний метод: мікроскопія мазків за методом Ціля-Нільсена (виявлення червоних кислотостійких паличок на синьому тлі).

• Бактеріологічний метод: посів на щільні (Левенштейна-Юєнсена) або рідкі середовища (BACTEC), результати через 3–4 тижні.

• Молекулярно-генетичні методи: ПЛР і тест GeneXpert для швидкого виявлення ДНК мікобактерій та резистентності до рифампіцину.

• Біологічний метод: зараження лабораторних тварин (морських свинок) для визначення вірулентності.

• Алергічний метод: внутрішньошкірна проба Манту або алергопроба з діаскинтестом. Імунітет при туберкульозі

• Характер імунітету: нестерильний (інфекційний) — зберігається доти, доки в організмі є живі мікобактерії.

• Тип імунітету: переважно клітинний (опосередкований T-лімфоцитами, макрофагами), що призводить до утворення гранульом (туберкулом).

• Гіперчутливість: супроводжується розвитком гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ).

Специфічна профілактика і терапія туберкульозу

• Профілактика: внутрішньошкірне введення живої атенуйованої вакцини БЦЖ (Bacillus Calmette–Guérin) новонародженим.

• Терапія: тривала комбінована антимікобактеріальна хіміотерапія чотирма основними препаратами (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол) протягом кількох місяців.

Збудник лепри (прокази) та його біологічні особливості

• Таксономія та відкриття: Mycobacterium leprae, відкритий Г. Гансеном у 1874 році (паличка Гансена).

• Морфологія: прямі або дещо зігнуті грампозитивні безспорові нерухомі палички. У мазках розташовуються скупченнями ("пакетами" або "сигаретами").

• Тинкторіальні властивості: забарвлюються за Цілем-Nільсеном у червоний колір; кислото- і спиртостійкість слабша, ніж у збудника туберкульозу.

• Культуральні особливості: облігатний внутрішньоклітинний паразіт, не росте на звичайних штучних поживних середовищах. Культивується у лапках або на нервових волокнах інфікованих броненосців та мишей.

• Резистентність: висока стійкість до зовнішнього середовища та дезінфектантів завдяки багатій ліпідній оболонці.

102. Мікобактерії туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Тинкторіальні та культуральні властивості. Диференціація збудників туберкульозу. Атипові мікобактерії. Значення в розвитку патології людини.

Збудниками туберкульозу є мікобактерії родини Mycobacteria, переважно Mycobacterium tuberculosis. Вони мають кислотостійкість, повільно ростуть на поживних середовищах та здатні викликати хронічне специфічне запалення в різних органах людини.

Види туберкульозних бактерій

• Mycobacterium tuberculosis: основний збудник туберкульозу у людей.

• Mycobacterium bovis: збудник бичачого типу, небезпечний для худоби та людей (передається через молоко).

• Mycobacterium africanum: зустрічається переважно в Західній Африці.

• Mycobacterium microti: уражає дрібних гризунів, для людей малопатогенний.

Тинкторіальні та культуральні властивості

• Тинкторіальні (фарбування): за методом Ціля–Нільсена фарбуються в яскраво-червоний колір через високий вміст ліпідів і міколових кислот у клітинній стінці. Вони стійкі до дії кислот, спиртів та лугів (кислотостійкі бактерії).

• Культуральні: аероби, ріст дуже повільний (генерація триває 14–20 годин). Колонії з'являються через 2–4 тижні (іноді до 2 місяців). На середовищі Левенштейна–Єнсена утворюють шорсткі колонії, схожі на хлібні м'якиші або цвітну капусту (R-форма).

Диференціація збудників туберкульозу

• Культуральні ознаки: M. tuberculosis утворює сухі шорсткі колонії, M. bovis — більш гладкі та дрібні.

• Біохімічна активність: M. tuberculosis утворює ніацин (нікотинову кислоту) і каталазу, тоді як M. bovis ніацин не утворює.

• Чутливість до препаратів: диференціація за чутливістю до тіофен-2-карбонової кислоти гідразиду (ТКГ) — M. туберкульозу чутливий, а M. bovis стійкий.

• Патогенність для тварин: M. bovis високовирулентний для морських свинок і кролів, M. tuberculosis — лише для морських свинок.

Атипові мікобактерії (нетуберкульозні)

• Поширеність: широко живуть у воді, ґрунті та пилу, є умовно-патогенними.

• Класифікація за Ренйопом:

  • Фотохромогени: жовтіють на світлі (M. kansasii).

  • Скотохромогени: пігмент утворюється і в темряві, і на світлі (M. scrofulaceum).

  • Нефотохромогени: пігменту не утворюють (M. avium-intracellulare).

  • Швидкоростучі: формують колонії за 3–7 днів (M. fortuitum).

Значення в патології людини

• Туберкульоз: класичні мікобактерії уражають легеневу тканину, лімфовузли, кістки та нирки, викликаючи деструкцію та утворення гранульом (туберкулом).

• Мікобактеріози: атипові мікобактерії викликають захворювання, подібні до туберкульозу (найчастіше легеневі ураження або лімфаденіти), переважно у людей із імунодефіцитами (наприклад, при ВІЛ/СНІД).