35.Патогенність, вірулентність, одиниці виміру, методи визначення. Фактори патогенності мікроорганізмів, їх характеристика.

Властивості мікроорганізму, здатного викликати інфекційний процес, визначаються його патогенністю та вірулентністю.

Патогенність (від грец.pathos — страждання та грец.genes — народження) — це здатність мікроорганізму спричиняти інфекційний процес та інфекційне захворювання. Це якісна видова ознака.

Вірулентність — це кількісна міра патогенності конкретного штаму мікроорганізму, яка визначає ступінь його хвороботворності. Вірулентність є індивідуальною властивістю штаму і може змінюватися залежно від умов

Одиниці вірулентності:

Dlm – найменша доза збудника, яка спричиняє загибель 80% віповіних лабораторних тварин; Dcl – доза, що призводить до загибелі100% узятих для досліду тварин;

LD50 – доза, що вбиває половину заражених тварин.

Методи визначення вірулентності

1. In vivo (біологічний метод): зараження лабораторних тварин різними розведеннями культури мікроорганізму або його токсину. Після цього проводять підрахунок загиблих або захворілих тварин та математично вираховують LD50.

2. In vitro (лабораторні тести): виявлення конкретних факторів вірулентності без залучення тварин. Наприклад, реакція преципітації в гелі (тест Елека) для визначення токсигенності дифтерійної палички, посів на кров'яний агар для оцінки гемолітичної активності чи коагулазний тест для стафілококів.

3. Молекулярно-генетичні методи: ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) або секвенування ДНК для виявлення генів, що кодують фактори патогенності (наприклад, гени токсинів чи адгезинів).

Для виникнення та підтримки інфекційного процесу мікроорганізми повинні проникнути у сприятливий організм, де його зустрічають ряд захисних факторів, що здійснюють супротив руйнівної дії мікробу. Для подолання цих факторів патогенні мікроорганізми мають фактори патогенності. До основних факторів патогенності належить:

• адгезивність (лат.adhaesio — прилипання) — здатність мікроорганізму закріплюватися на поверхні клітин;

• колонізація;

• інвазивність — здатність проникати та розповсюджуватися в макроорганізмі, реалізується через ферменти патогенності (гіалуронідаза, фібринолізин, нейрамінідаза тощо.);

• агресивність — здатність мікробів жити, розмножуватися, розповсюджуватися в організмі та протидіяти захисним факторам організму;

• токсиноутворення;

Екзотоксини	Ендотоксини
Складаються з білкових речовин	Складаються з полісахаридних сполук
Легко декретують з клітини у навкол середовище	Міцно зв’язані з тілом бактеріальної клітини
Високотоксичні	Менш токсичні
Термолабільні	Термостабільні

• стійкість до дії захисних факторів макроорганізму.

36.Токсини мікробів (екзо- та ендотоксини). Класифікація білкових токсинів за функціональними властивостями. Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань.

Токсини мікробів — це високомолекулярні сполуки, які є головною зброєю патогенних мікроорганізмів. Вони безпосередньо пошкоджують клітини хазяїна, порушують фізіологічні функції та зумовлюють клінічну картину інфекційного захворювання.

Усі бактеріальні токсини поділяють на дві принципово різні групи:

Характеристика	Екзотоксини	Ендотоксини
Хімічний склад	Білки (прості або складні)	Ліпополісахариди (ЛПС)
Зв'язок із клітиною	Продукуються живою клітиною і виділяються назовні	Є компонентом клітинної стінки (Грам-), вивільняються при її руйнуванні
Продуценти	Переважно Грам(+) бактерії (Clostridium, Corynebacterium, Staphylococcus), рідше Грам(-) (Vibrio cholerae, Shigella)	Виключно Грам(-) бактерії (Escherichia, Salmonella, Shigella, Neisseria, Pseudomonas)
Термостабільність	Термолабільні (руйнуються при 60–80°C за 10–30 хв; виняток — ентеротоксин стафілокока)	Термостабільні (витримують кип'ятіння та автоклавування при 120°C)
Токсичність (сила)	Надзвичайно висока (мінімальні дози викликають смерть)	Помірна
Специфічність дії	Висока специфічність (органотропність: уражають конкретні клітини або органи)	Неспецифічні (загальна дія: лихоманка, інтоксикація, судинний колапс, ДВЗ-синдром)
Дія формаліну	Під дією тепла і 0,4% формаліну втрачають токсичність, але зберігають імуногенність, перетворюючись на анатоксини	Не перетворюються на анатоксини
Імуногенність	Висока (стимулюють вироблення високоспецифічних антитіл — антитоксинів)	Слабка (антитіла синтезуються до О-антигену, але не мають нейтралізуючого ефекту)