78.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань.Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї

Гонококи (Neisseria gonorrhoeae) — це грамнегативні бобоподібні диплококи, що спричиняють гонорею (ураження сечостатевої системи) та бленорею (гнійний кон'юнктивіт новонароджених). Вони передаються статевим шляхом або під час пологів від інфікованої матері, уражаючи переважно циліндричний епітелій.

Біологічні властивості

• Морфологія: парні клітини (диплококи), схожі на зерна кави або боби, повернуті одна до одної увігнутим боком. Не утворюють спор і жгутиків, здатні утворювати капсулу в організмі.

• Тиннкторіальні властивості: грамнегативні (фарбуються за Грамом у рожево-червоний колір). У мазках з гною часто знаходяться всередині лейкоцитів (негазовий фагоцитоз).

• Культуральні властивості: вибагливі доживлення (ауксотрофи). Ростуть лише на спеціальних середовищах з додаванням білка (асицит-агар, сироватковий агар) при температурі 37 °C і вологості.

• Фактори патогенності: пілі (ворсинки) для прикріплення, білки зовнішньої мембрани (Por, Opa, Rmp), ендотоксин (ліпополісахарид) та ферменти агресії (імуноглобулінази А1).

• Стійкість: дуже чутливі до зовнішнього середовища — швидко гинуть при висиханні, нагріванні та під дією дезінфектантів

Патогенез. Джерело інфекції – хвора людина, бактеріоносій. Механізм зараження контактний: статевий

• Вхідними воротами для збудника служить циліндричний епітелій уретри, шийки матки, кон’юктиви і прямої кишки. Взаємодія гонококів з епітеліальними клітинами опосередкована війками, які взаємодіють з рецепторами епітеліальних клітин, що має вирішальне значення у розвитку інфекції. Гонококи прикріплюються до епітелію, мішенню для їх цитотоксичної дії служать поверхневі структури клітин. Вони викликають загибель клітин, що порушує процес самоочищення слизових оболонок. Мікроворсинки клітин, діючи як псевдоподії, захоплюють бактерії, які потрапляють всередину цих «непрофесійних» фагоцитів.

• Бленорея: інфікування очей новонароджених під час проходження через рогові родові шляхи матері. Призводить до тяжкого гнійного запалення кон'юнктиви, загрожує помутнінням рогівки та сліпотою

Мікробіологічна діагностика

• Бактеріоскопічний метод: основний для гострої форми. Дослідження мазків з виділень уретри чи кон'юнктиви, забарвлених за Грамом та метиленовим синім (виявлення внутрішньоклітинно розташованих бобоподібних диплококів).

• Бактеріологічний метод: посів на спеціальні живильні середовища з подальшою ідентифікацією за культуральними та біохімічними ознаками (оксидазопозитивні, ферментують лише глюкозу до кислоти).

• серологічний метод – проводять РЗК за Борде-Жангу, яка буває позитивною з 3-4 тижня хвороби; при гострих випадках реакція позитивна у 35% хворих, при хронічних – у 65%. Як АГ для РЗК застосовують гоновакцину або АГ з убитих гонококів.

• Молекулярні методи (ПЛР): висока чутливість і специфічність для виявлення ДНК гонокока (особливо при хронічних чи безсимптомних формах).

Профілактика і терапія

• Лікування: застосовують сучасні антибактеріальні засоби (цефтріаксон у комбінації з азитроміцином чи доксицикліном) з урахуванням чутливості до антибіотиків. Специфічна терапія (вакцини) має обмежене значення і використовується переважно при затяжних хронічних процесах.

• Профілактика гонореї: виявлення та лікування хворих і їхніх статевих партнерів, використання бар'єрних методів контрацепції (презервативів).

• Профілактика бленореї: обов'язкова закапування очей новонародженим одразу після народження (традиційно 1% розчином нітрату срібла або сучасними антибактеріальними краплями згідно з протоколами).