61.Реакції гіперчутливості. Їх типи, механізм розвитку. Поняття сенсибілізації та десенсибілізації. Алергічні прояви в ротовій порожнині.

Реакції гіперчутливості — це імунні відповіді з пошкодженням тканин.

Реакції гіперчутливості поділяють на дві великі групи залежно від швидкості прояву та імунного механізму: негайного типу (гуморальні, опосередковані антитілами) та сповільненого типу (клітинні, опосередковані Т-лімфоцитами).

Реакції гіперчутливості негайного типу (РГН)

Ці реакції розвиваються протягом кількох хвилин або годин після повторного контакту з алергеном. Вони пов'язані з виділенням розчинних медіаторів (наприклад, гістаміну) клітинами імунної системи. До РГН належать I, II та III типи за класифікацією Джелла і Кумбса.

• Головні учасники: B-лімфоцити, антитіла (IgE, IgG, IgM), тучні клітини, базофіли та еозинофіли.

• Механізм розвитку:

  1. Сенсибілізація: Первинний контакт з алергеном викликає синтез великої кількості антитіл (найчастіше IgE).

  2. Фіксація: Антитіла фіксуються на поверхні тучних клітин і базофілів.

  3. Розрішення: Повторний контакт призводить до перехресного зв'язування алергену з антитілами на клітині. Це викликає дегрануляцію — масивне вивільнення гістаміну, серотоніну, простагландинів та лейкотрієнів.

  4. Ефект: Гостре розширення судин, підвищення їх проникності, спазм гладкої мускулатури та набряк тканин.

• Клінічні приклади:

• Анафілактичний шок

• Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк)

• Кропив'янка та алергічний риніт

• Сироваткова хвороба

• Прояви у стоматології: Гострий набряк губ, язика чи м'якого піднебіння після введення місцевого анестетика (лідокаїну, артикаїну).

Реакції гіперчутливості сповільненого типу (РГСТ)

Ці реакції розвиваються через 24–48–72 години після контакту з антигеном. Вони не залежать від вільних антитіл у крові, а реалізуються виключно через клітинну ланку імунітету. Це IV тип за Джеллом і Кумбсом.

• Головні учасники: Сенсибілізовані Т-хелпери (Th1), Т-кілери (CD8+) та макрофаги.

• Механізм розвитку:

  1. Сенсибілізація: Антиген розпізнається Т-лімфоцитами, які запам'ятовують його та розмножуються (накопичення клітин пам'яті). Antiтіла при цьому не утворюються.

  2. Розрішення: Повторний контакт з антигеном активує сенсибілізовані Т-клітини.

  3. Ефект: Т-клітини виділяють лімфокіни (інтерлейкіни, інтерферон-гамма), які залучають у вогнище велику кількість макрофагів. Макрофаги та Т-кілери викликають хронічне запалення, інфільтрацію та руйнування (некроз) власних тканин організму.

• Клінічні приклади:

• Контактний дерматит (на косметику, латекс, метали)

• Реакція на туберкулін (проба Манту)

• Інфекційна алергія при туберкульозі, бруцельозі, мікозах

• Реакція відторгнення трансплантата

• Прояви у стоматології: Хронічний контактний стоматит або хейліт, що виникає через кілька діб після встановлення металевих коронок (нікель, кобальт), акрилових протезів чи амальгамних пломб. Характеризується хронічним печінням, сухістю, гіперемією слизової або появою ерозій.

ГНТ	ГУТ
1. розвивається через 15-20 хв після повторного введення АГ	1. розвивається через декілька годин або днів
2. зв’язана з LgE	2. не зв'язана з LgE але зв’язана з Т-л.ф. (Т-лімфоцит)
3. можливий пасивний перенос за допомогою АТ	3. пасивний перенос неможливий, але можна перенести алергію за допомогою Т-л.ф. (адаптивний перенос)
4.АГ-алергени найчастіше розчинні білки сироватки, токсини МіО тварин і рослин	4.алергени – курпускулярні (бактерії, віруси) хімічні алергени
5.відбувається в тканинах гладкої мускулатури, у кровоносних судинах	5. відбувається найчастіше у шкірі
6. можлива десенсибілізація	6. десенсибілізація не можлива. Стан ГУТ зберігається дуже довго

Сенсибілізація — це первинна імунізація та накопичення антитіл/Т-лімфоцитів.

Сенсибілізація:

• Первинне потрапляння алергену в організм.

• Утворення специфічних антитіл (IgE, IgG) або сенсибілізованих Т-лімфоцитів.

• Наступні зустрічі з алергеном запускають гостру імунну реакцію.

Десенсибілізація — усунення чи зниження цієї чутливості.

Десенсибілізація:

• Зменшення або повне зникнення чутливості до алергену.

• Метод специфічної імунотерапії (введення малих доз алергену).

• Усунення контакту з подразником (наприклад, заміна металевої коронки чи пломби).

Алергічні прояви в ротовій порожнині

• Контактний стоматит / гінгівіт:

  • Реакція на метакрилати з пломбувальних матеріалів, акрилати протезів або метали (гальванічний ефект при суміщенні золота і амальгами).

  • Проявляється печінням, гіперемією, набряком слизової оболонки.

• Медикаментозний стоматит:

  • Виникає після прийому антибіотиків, сульфаніламідів або знеболювальних (анестетиків).

  • Характеризується появою ерозій, афт або пухирців.

• Хейліт (алергічний):

  • Запалення червоної облямівки губ через контакт із помадою, зубною пастою або металевими складовими ортодонтичних апаратів.

• Синдром Стівенса — Джонсона (тяжка форма):

  • Генералізована реакція на медикаменти з ураженням слизових очей, рота та шкіри, ерозіями й кірками з крові.