- •Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет та завдання медичної мікробіології . Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.
- •Відкриття мікроорганізмів а.Левенгуком. Етапи розвитку мікробіології. Внесок л.Пастера та р.Коха в мікробіологію.
- •4. Розвиток мікробіології в Україні.
- •Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, Lформи бактерій).
- •Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
- •Класифікація та морфологія найпростіших.
- •Класифікація та морфологія грибів.
- •Методи мікроскопії.
- •10.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій.
- •12.Типи і механізми живлення мікроорганізмів. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину. Хімічний склад мікроорганізмів, значення складових компонентів.
- •13.Поживні середовища, вимоги до них. Класифікація поживних середовищ, які використовують у мікробіології.
- •14.Дихання мікроорганізмів. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти, що беруть участь в процесі дихання; структури клітини, де локалізуються дихальні ферменти.
- •15.Методи культивування анаеробних бактерій.
- •16.Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності.
- •17.Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах.
- •18.Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми
- •20.Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •21.Методи стерилізації стоматологічного інструментарію.
- •22.Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.
- •23.Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики. Класифікація бактерій. Характеристика виду.
- •24.Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип. Види мінливості. Не спадкова мінливість.
- •25.Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, кон'югація
- •26. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди/їх основні генетичні функції.
- •27.Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції.
- •29.Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •30.Хіміотерапевтичні протимікробні препарати, що застосовуються у стоматологічній практиці.
- •31.Явище антагонізму мікробів. Роль вітчизняних мікробіологів у розвитку вчення про антагонізм мікробів.
- •32.Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.
- •1. Механізми утворення та передачі стійких форм
- •2. Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків
- •3. Мпк та мбк: Поняття та практичне значення
- •4. Принципи боротьби з лікарською стійкістю
- •34.Інфекція. Фактори, що зумовлюють виникнення інфекційного процесу. Роль мікроорганізмів в інфекційному процесі.
- •35.Патогенність, вірулентність, одиниці виміру, методи визначення. Фактори патогенності мікроорганізмів, їх характеристика.
- •2. Класифікація білкових (екзо-) токсинів за функціональними властивостями
- •37.Фази розвитку інфекційного процесу. Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини Бактеріємія, токсинемія, сепсис.
- •39. Форми і типи інфекції (реінфекція, суперінфекція, мікст-інфекція; поняття про рецидив.)
- •40.Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву
- •43.Нормальна мікрофлора ротової порожнини. Її роль в організмі людини. Зміни мікрофлори в залежності від віку, стану здоров’я, втрати зубів тощо.
- •44. Препарати для біокорекції дисбіотичних змін у ротовій порожнині.
- •45. Неспецифічні фактори захисту організму від патогенних мікробів. Комплемент, його властивості, шляхи активації.
- •46.Фагоцитоз, види фагоцитуючих клітин. Стадії фагоцитозу. Завершений та незавершений фагоцитоз.
- •47. Неспецифічні фактори захисту ротової порожнини.
- •48.Імунна система організму, її органи. Роль вилочкової залози в імунній відповіді. Клітини імунної системи, їх різновиди (т-, в-лімфоцити і макрофаги). Їх роль в клітинному і гуморальному імунітеті.
- •49.Форми імунної відповіді організму. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам'ять, її механізм.
- •50.Кооперація клітин при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи, їх взаємодія.Цитокіни, лімфокіни, інтерлейкіни.
- •51.Головний комплекс гістосумісності. Трансплантаційний імунітет.
- •52.Антигени. Їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення вчення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •53.Антитіла, їх хімічна природа і структура. Клітини-продуценти антитіл, динаміка продукції антитіл. Аутоантитіла.
- •54.Класи імуноглобулінів, їх характеристика. Імуноглобуліни порожнини рота.
- •55.Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці.
- •56. Взаємодія антигенів і антитіл. Серологічні реакції, їх феномени. Практичне використання.
- •57.Реакція аглютинації, її механізм, різновиди
- •58.Реакція преципітації, її механізм. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •59.Реакції лізису. Реакція зв'язування комплементу, її практичне використання.
- •60.Реакції з міченими антитілами або антигенами. Принципи та використання реакцій імунофлуоресценції (ріф), імуноферментного та радіоімунного аналізу.
- •61.Реакції гіперчутливості. Їх типи, механізм розвитку. Поняття сенсибілізації та десенсибілізації. Алергічні прояви в ротовій порожнині.
- •62.Імунодефіциті стани. Первинні та вторинні імунодефіцити. Автоімунні захворювання.
- •63.Комплексна оцінка імунного статусу організму. Діагностика імунопатологічних станів.
- •64.Вакцини.Історія одержання. Класифікація вакцин. Корпускулярні, хімічні, синтетичні, генноінженерні та ідіотипові вакцини.
- •65.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.
- •66.Хімічні вакцини та анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип "депо".
- •67.Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •68.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, їх контроль, оцінка ефективності.
- •69.Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання, використання.
- •70.Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
- •71.Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньо лікарняної інфекції.
- •72.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •73.Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •75.Оральні стрептококи. Карієсогенні стрептококи. Біологічні властивості, механізм розвитку карієсу.
- •76.Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань.
- •78.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань.Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї
- •79.Нейсерії ротової порожнини. Роль у розвитку патологічних процесів.
- •82.Сальмонели - збудники гострого гастроентериту, їх властивості. Принципи класифікації. Патогенез харчових токсикоінфекцій сальмонельозної природи. Мікробіологічна діагностика.
- •83.Рід Шигел, біологічні властивості, класифікація. Патогенез дизентерії.
- •84.Шигели. Роль в патології людини. Патогенез дизентерії, роль токсинів і ферментів патогенності. Імунітет. Методи мікробіологічної діагностики дизентерії, їх оцінка.
- •85.Холерні вібріони, біологічні властивості, біовари. Патогенез і імунітет при холері Методи мікробіологічної діагностики холери та їх оцінка. Специфічна профілактика і терапії холери.
- •87.Збудник туляремії, біологічні властивості. Патогенез, імунітет, методи мікробіологічної діагностики і специфічної профілактики туляремії.
- •88. Бруцели, види, диференціація. Патогенез та імунітет при бруцельозі. Методи мікробіологічної діагностики бруцельозу, їх оцінка. Препарати для специфічної профілактики і терапії.
- •89..Клебсієли, їх роль в патології людини. Характеристика клебсієл пневмонії, озени, риносклероми. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика.
- •90.Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу
- •93.Клостридії правця, властивості. Токсиноутворення. Патогенез правця у людини. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика і терапія, їх теоретичне обгрунтування та оцінка.
- •94.Клостридії ботулізму. Морфологічні й культуральні особливості, антигенна структура, токсиноутворення, класифікація. Патогенез, мікробіологічна діагностика і терапія ботулізму.
- •95.Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.
- •96.Коринебактерії, характеристика. Еволюція коринебактерій. Біовари дифтерійних паличок. Токсиноутворення, генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили токсину.
- •97.Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •98.Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •99.Збудник дифтерії, біологічні властивості. Характеристика екзотоксину. Специфічна профілактика і терапія дифтерії. Виявлення антитоксичного імунітету. Коринебактерії ротової порожнини.
- •100. Патогенні мікобактерії, роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенез і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •1. Вхідні ворота та інвазія
- •2. Стадія первинного інфікування (Незавершений фагоцитоз)
- •3. Формування первинного туберкульозного комплексу (птк)
- •4. Клітинний імунітет та утворення грануломи
- •5. Наслідки первинного інфікування
- •6. Вторинний туберкульоз
- •101. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Імунітет при туберкульозі. Специфічна профілактика і терапія туберкульозу. Збудник лепри, біологічні особливості.
- •104. Лептоспіри, їх характеристика, класифікація. Патогенез, імунітет і мікробіологічна діагностика лептоспірозу. Специфічна профілактика і терапія.
- •103. Збудник сифілісу. Морфологічні, культуральні властивості. Патогенез та імунітет. Мікробіологічна діагностика і специфічна терапія сифілісу. Сифіліс ротової порожнини.
- •106. Збудник хвороби Лайма. Патогенез захворювання, мікробіологічна діагностика, терапія і профілактика
- •107. Рикетсії, біологічні властивості. Класифікація. Рикетсії - збудники захворювань у людини. Збудник Кугарячки. Патогенез захворювання, лабораторна діагностика, специфічна профілактика.
- •108. Збудники висипного тифу, властивості. Патогенез захворювання, оцінка методів. Специфічна профілактика, оцінка препаратів. Лабораторна діагностика
- •109. Мікоплазми, класифікація. Біологічні властивості, методи культивування. Роль в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика мікоплазмозу.
- •110. Хламідії, класифікація, біологічні властивості. Методи культивування. Роль в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика хламідіозу.
- •111. Кампілобактери - збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика
- •113. Сучасні методи лабораторної діагностики інфекційних захворювань.
- •114. Патогенні гриби і актиноміцети (збудники кандидозу, дерматомікозу, актиномікозу, їх характеристика). Принципи мікробіологічної діагностики мікозу.
- •1. Збудники кандидозу
- •2. Збудники дерматомікозу
- •3. Збудники актиномікозу
- •115. Актиномікоз ротової порожнини. Діагностика, лікування.
- •116. Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика.Специфічна профілактика і терапія.
- •117. Токсоплазми, морфологія, особливості культивування. Патогенез захворювань. Мікробіологічна діагностика. Специфічна терапія
- •118. Патогенні найпростіші, біологічні властивості. Класифікація. Роль в розвитку патології людини.
- •119. Лейшманії, властивості, патогенез захворювань. Мікробіологічна діагностика лейшманіозу
- •120. Умовно патогенні мікроорганізми, біологічні властивості, етіологічна роль у розвитку опортуністичних інфекцій. Характеристика захворювань, спричинених умовно патогенними мікроорганізмами.
- •122. Клінічна мікробіологія. Об'єкт досліджень. Предмет, завдання, методи. Критерії етіологічної ролі умовно-патогенних мікробів, виділених з патологічного осередка.
- •123. Екологія мікроорганізмів. Поширення мікробів у природі. Значення робіт с.М. Виноградського.
- •125. Пробіотики та еубіотики, їх характеристика, механізм дії.
- •127. Неспецифічні фактори захисту ротової порожнини та імуноглобуліни.
- •128. Мікрофлора зубного нальоту, її роль у розвитку карієсу зубів
- •129. Ураження слизової оболонки ротової порожнини при різних бактеріальних та вірусних інфекціях. Грибкові стоматити.
- •130. Методи мікробіологічної діагностики інфекційної патології ротової порожнини.
- •132. Клінічна мікробіологія. Об'єкт досліджень. Предмет, завдання, методи. Критерії етіологічної ролі умовно-патогенних мікробів, виділених з патологічного осередка.
- •133. Санітарна мікробіологія, предмет, завдання. Значення санітарної мікробіології в діяльності лікаря.
- •134. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об'єктів навколишнього середовища.
- •135. Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього середовища, їх оцінка. Санітарно-бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги Державного стандарту до питної води
- •136. Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживаність патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань.
- •137. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми - показники процесу самоочищення води
- •138. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, грунту. Методи дослідження
- •139. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води, грунту, повітря.
- •140. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які грунту. Методи санітарномікробіологічного дослідження грунту.
- •141. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань
- •142. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка. Оцінка мікробного забруднення приміщень стоматологічних установ.
- •143. Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих приміщень.
- •144. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь і збудників, які їх спричинюють.
- •2. Бактеріальні токсикози (інтоксикації)
- •3. Мікотоксикози
- •145. Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
- •146. Санітарна вірусологія, предмет, завдання, значення санітарної вірусології в діяльності лікаря
- •147. Особливості біології вірусів.
- •148. Місце вірусів серед автономних генетичних систем (віроїди, транспозони плазміди). Віруси бактерій (бактеріофаги).
- •149. Структура віріону. Прості та складні віруси. Будова бактеріофагів
- •150. Вірусні білки. Структурні та неструктурні білки. Ферменти віріону та Вірус індуковані ферменти
- •151. Вірусні нуклеїнові кислоти. Вірусні днк. Вірусні рнк плюс- та мінустипу
- •152. Взаємодія вірусів з клітинами. Типи взаємодії. Етапи взаємодії.
- •1. Типи взаємодії вірусу з клітиною
- •2. Етапи взаємодії вірусу з клітиною (продуктивний тип)
- •IV. Ек eclipse-фаза (тіньова фаза / біосинтез)
- •V. Збирання (морфогенез віріонів)
- •VI. Вихід вірусів із клітини
- •153. Методи культивування вірусів.
- •1. Культури клітин (in vitro)
- •2. Курячі ембріони (в яйці)
- •3. Лабораторні тварини (in vivo)
- •154. Культивування вірусів на лабораторних тваринах. Методи зараження тварин, виявлення вірусів.
- •1. Вибір лабораторних тварин
- •2. Методи зараження лабораторних тварин
- •3. Методи виявлення (індикації) вірусів у тварин
- •155. Культивування вірусів на курячих ембріонах. Методи зараження і виявлення вірусів. Реакція вірусної гемаглютинації.
- •1. Методи зараження курячих ембріонів
- •2. Методи виявлення (індикації) вірусів в ембріонах
- •3. Реакція вірусної гемаглютинації (рга)
- •156. Культура клітин у вірусології. Типи культур клітин. Умови культивування та середовища для культури клітин.
- •1. Типи культур клітин
- •2. Умови культивування клітин
- •3. Середовища для культури клітин
110. Хламідії, класифікація, біологічні властивості. Методи культивування. Роль в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика хламідіозу.
Хламідії (Chlamydia) — це облігатні внутрішньоклітинні бактерії, які спричиняють різноманітні інфекційні захворювання у людей та тварин.
Класифікація
Збудники входять до родини Chlamydiaceae, роду Chlamydia та поділяються на три основні види, що патогенні для людини:
Chlamydia trachomatis — уражає урогенітальний тракт, очі (трахома, кон'юнктивіт) та викликає венеричну лімфогранульому.
Chlamydia pneumoniae — передається повітряно-крапельним шляхом, викликає респіраторні інфекції (бронхіти, пневмонії).
Chlamydia psittaci — зоонозний вид, що передається від птахів і спричиняє орнітоз (пневмонію із загальною інтоксикацією).
Біологічні властивості
Життєвий цикл: Мають дві форми розвитку:
Елементарне тільце (ЕТ) — дрібна форма (0,3 мкм), пристосована до позаклітинного виживання, не має метаболічної активності, але високоінфекційна.
Ретикулярне тільце (РТ) — більша форма (0,6–1,0 мкм), внутрішньоклітинна, метаболічно активна та здатна до розмноження діленням.
Морфологія: Грамнегативні дрібні кулясті бактерії без спор, капсул і джгутиків.
Енергетичний паратизм: Не мають власних систем синтезу АТФ, тому використовують енергетичні ресурси клітини-хазяїна.
Методи культивування
Оскільки хламідії — облігатні внутрішньоклітинні паразити, на звичайних поживних середовищах (агарах, бульйонах) вони не ростуть. Їх культивують за допомогою:
Курячих ембріонів (зараження у жовточний мішок 7-денних ембріонів).
Культур клітин (чутливі лінії клітин, наприклад, McCoy, HeLa), де утворюють характерні внутрішньоцитоплазматичні включення.
Лабораторних тварин (рідко, переважно для C. psittaci).
Роль у розвитку патології людини
Викликають хронічні та гострі запальні процеси слизових оболонок.
C. trachomatis призводить до уретритів, цервіцитів, сальпінгітів, безпліддя, трахоми та кон'юнктивіту новонароджених (бленореї).
C. pneumoniae асоційована з астмою, хронічним бронхітом і навіть розвитком атеросклерозу.
C. psittaci викликає важкий орнітоз із ураженням легень, печінки та нервової системи.
Мікробіологічна діагностика хламідіозу
ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція): «Золотий стандарт» діагностики, що виявляє ДНК збудника з високою чутливістю.
Цитологічний метод: Фарбування мазків-зішкрібів за Романовським-Гімзою для виявлення включень у клітинах.
Імунофлуоресценція (РІФ): Виявлення ЕТ за допомогою мічених антитіл.
Серологічні методи (ІФА): Визначення специфічних антитіл класів IgM та IgG у сироватці крові (важливо для хронічних та системних форм, наприклад, орнітозу).
Культуральний метод: Дорогий і трудомісткий, використовується переважно в наукових цілях або для контролю вилікуваності.
111. Кампілобактери - збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика
Кампілобактери (Campylobacter) — це грамнегативні спіралеподібні бактерії, які є однією з найчастіших причин гострих кишкових інфекцій (кампілобактеріозу) у світі.
Патогенними представниками для людини є С. pyloridis, С. jejuni, C. cоli, С. fetus.
Біологічні властивості
Морфологія: Тонкі, зігнуті палички, що нагадують комашку, літеру «S» або «крила чайки».
Рухливість: Мають один або два джгутики на кінцях, рухаються швидко і різко (штопороподібно).
Спере та капсули: Не утворюють спор і не мають капсул.
Тип дихання: Мікроаерофіли. Їм потрібен знижений вміст кисню (близько 5–10%) та підвищений вміст вуглекислого газу (10%).
Температура росту: Більшість патогенних видів є термофільними — найкраще ростуть за температури +42 °C.
Чутливість до довкілля: Швидко гинуть при висиханні, нагріванні вище +50 °C та під дією звичайних дезінфектантів. Водночас добре виживають у воді, молоці та на м'ясі за низьких температур.
Мікробіологічна діагностика
Діагностика спрямована на виділення та ідентифікацію збудника з біологічного матеріалу пацієнта.
Матеріал для дослідження: Свіжі випорожнення (фекалії), іноді блювотиння або кров (при тяжких генералізованих формах).
Основні методи:
Бактеріологічний метод («золотий стандарт»):
Матеріал висівають на спеціальні селективні середовища (наприклад, середовище Скірроу чи Батлера) з додаванням антибіотиків, щоб пригнітити ріст іншої кишкової флори.
Чашки з посівами поміщають у термостат в мікроаерофільні умови за температури +42 °C на 48 годин.
Мікроскопічний метод:
Роблять «роздавлений» або «висячий» крапля препарат для перевірки на характерний швидкий рух.
Фарбують за Грамом (бактерії рожевого кольору у вигляді вигнутих паличок).
Молекулярно-генетичний метод (ПЛР):
Дозволяє швидко виявити ДНК кампілобактерий безпосередньо у зразку випорожнень.
Ідентифікація чистої культури:
Визначають оксидазну та каталазну активність (кампілобактери зазвичай позитивні за цими ознаками), а також чутливість до антибіотиків (налідиксової кислоти та цефалотин).
112. Хелікобактер пілорі - збудник гастродуоденальних захворювань людини. Відкриття, біологічні властивості, патогенез. Методи мікробіологічної діагностики. Сучасні методи лікування хелікобактерної інфекції.
Helicobacter pylori (H. pylori) — це спіралеподібна бактерія, яка живе в шлунку людини та викликає гастрит, виразку та інші хвороби.
Відкриття та біологічні властивості
Відкриття: Австралійські вчені Баррі Маршалл і Робін Воррен відкрили бактерію у 1982 році. Вони довели її роль у розвитку виразки, за що отримали Нобелівську премію у 2005 році.
Форма: Спіралеподібна або зігнута паличка.
Рухливість: Має джгутики, що допомагають їй рухатися в слизовій оболонці.
Особливості: Виділяє фермент уреазу, який розщеплює сечовину і нейтралізує кисле середовище шлунка.
Патогенез
Бактерія проникає в захисний шар слизу шлунка.
Уреаза захищає її від шлункового соку.
Токсини бактерії руйнують клітини слизової оболонки.
Виникає запалення (гастрит), яке з часом веде до ерозій та виразки.
Методи мікробіологічної діагностики
Дихальний тест: Пацієнт п'є сечовину з міченим вуглецем, а потім здає повітря на аналіз.
Аналіз калу: Виявлення антигенів H. pylori в калі.
Ендоскопія з біопсією: Взяття шматочка тканини шлунка для швидкого уреазного тесту, посіву або мікроскопії.
Аналіз крові: Виявлення антитіл (імуноглобулінів) до бактерії (показує імунну реакцію, але не активність інфекції прямо зараз).
Сучасні методи лікування
Терапія: Використовують схеми з кількох препаратів одночасно (елегантна комбінація).
Склад: Зазвичай призначають інгібітор протонної помпи (знижує кислотність) плюс два чи три антибіотики (наприклад, амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол чи тетрациклін).
Тривалість: Курс лікування триває від 10 до 14 днів.
Контроль: Повторний тест проводять через 4 тижні після закінчення лікування, щоб перевірити знищення бактерії.
