110. Хламідії, класифікація, біологічні властивості. Методи культивування. Роль в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика хламідіозу.

Хламідії (Chlamydia) — це облігатні внутрішньоклітинні бактерії, які спричиняють різноманітні інфекційні захворювання у людей та тварин.

Класифікація

Збудники входять до родини Chlamydiaceae, роду Chlamydia та поділяються на три основні види, що патогенні для людини:

• Chlamydia trachomatis — уражає урогенітальний тракт, очі (трахома, кон'юнктивіт) та викликає венеричну лімфогранульому.

• Chlamydia pneumoniae — передається повітряно-крапельним шляхом, викликає респіраторні інфекції (бронхіти, пневмонії).

• Chlamydia psittaci — зоонозний вид, що передається від птахів і спричиняє орнітоз (пневмонію із загальною інтоксикацією).

Біологічні властивості

• Життєвий цикл: Мають дві форми розвитку:

  • Елементарне тільце (ЕТ) — дрібна форма (0,3 мкм), пристосована до позаклітинного виживання, не має метаболічної активності, але високоінфекційна.

  • Ретикулярне тільце (РТ) — більша форма (0,6–1,0 мкм), внутрішньоклітинна, метаболічно активна та здатна до розмноження діленням.

• Морфологія: Грамнегативні дрібні кулясті бактерії без спор, капсул і джгутиків.

• Енергетичний паратизм: Не мають власних систем синтезу АТФ, тому використовують енергетичні ресурси клітини-хазяїна.

Методи культивування

Оскільки хламідії — облігатні внутрішньоклітинні паразити, на звичайних поживних середовищах (агарах, бульйонах) вони не ростуть. Їх культивують за допомогою:

• Курячих ембріонів (зараження у жовточний мішок 7-денних ембріонів).

• Культур клітин (чутливі лінії клітин, наприклад, McCoy, HeLa), де утворюють характерні внутрішньоцитоплазматичні включення.

• Лабораторних тварин (рідко, переважно для C. psittaci).

Роль у розвитку патології людини

• Викликають хронічні та гострі запальні процеси слизових оболонок.

• C. trachomatis призводить до уретритів, цервіцитів, сальпінгітів, безпліддя, трахоми та кон'юнктивіту новонароджених (бленореї).

• C. pneumoniae асоційована з астмою, хронічним бронхітом і навіть розвитком атеросклерозу.

• C. psittaci викликає важкий орнітоз із ураженням легень, печінки та нервової системи.

Мікробіологічна діагностика хламідіозу

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція): «Золотий стандарт» діагностики, що виявляє ДНК збудника з високою чутливістю.

• Цитологічний метод: Фарбування мазків-зішкрібів за Романовським-Гімзою для виявлення включень у клітинах.

• Імунофлуоресценція (РІФ): Виявлення ЕТ за допомогою мічених антитіл.

• Серологічні методи (ІФА): Визначення специфічних антитіл класів IgM та IgG у сироватці крові (важливо для хронічних та системних форм, наприклад, орнітозу).

• Культуральний метод: Дорогий і трудомісткий, використовується переважно в наукових цілях або для контролю вилікуваності.

111. Кампілобактери - збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика

Кампілобактери (Campylobacter) — це грамнегативні спіралеподібні бактерії, які є однією з найчастіших причин гострих кишкових інфекцій (кампілобактеріозу) у світі.

Патогенними представниками для людини є С. pyloridis, С. jejuni, C. cоli, С. fetus.

Біологічні властивості

• Морфологія: Тонкі, зігнуті палички, що нагадують комашку, літеру «S» або «крила чайки».

• Рухливість: Мають один або два джгутики на кінцях, рухаються швидко і різко (штопороподібно).

• Спере та капсули: Не утворюють спор і не мають капсул.

• Тип дихання: Мікроаерофіли. Їм потрібен знижений вміст кисню (близько 5–10%) та підвищений вміст вуглекислого газу (10%).

• Температура росту: Більшість патогенних видів є термофільними — найкраще ростуть за температури +42 °C.

• Чутливість до довкілля: Швидко гинуть при висиханні, нагріванні вище +50 °C та під дією звичайних дезінфектантів. Водночас добре виживають у воді, молоці та на м'ясі за низьких температур.

Мікробіологічна діагностика

Діагностика спрямована на виділення та ідентифікацію збудника з біологічного матеріалу пацієнта.

• Матеріал для дослідження: Свіжі випорожнення (фекалії), іноді блювотиння або кров (при тяжких генералізованих формах).

• Основні методи:

  1. Бактеріологічний метод («золотий стандарт»):

     • Матеріал висівають на спеціальні селективні середовища (наприклад, середовище Скірроу чи Батлера) з додаванням антибіотиків, щоб пригнітити ріст іншої кишкової флори.

     • Чашки з посівами поміщають у термостат в мікроаерофільні умови за температури +42 °C на 48 годин.

  2. Мікроскопічний метод:

     • Роблять «роздавлений» або «висячий» крапля препарат для перевірки на характерний швидкий рух.

     • Фарбують за Грамом (бактерії рожевого кольору у вигляді вигнутих паличок).

  3. Молекулярно-генетичний метод (ПЛР):

     • Дозволяє швидко виявити ДНК кампілобактерий безпосередньо у зразку випорожнень.

  4. Ідентифікація чистої культури:

     • Визначають оксидазну та каталазну активність (кампілобактери зазвичай позитивні за цими ознаками), а також чутливість до антибіотиків (налідиксової кислоти та цефалотин).

112. Хелікобактер пілорі - збудник гастродуоденальних захворювань людини. Відкриття, біологічні властивості, патогенез. Методи мікробіологічної діагностики. Сучасні методи лікування хелікобактерної інфекції.

Helicobacter pylori (H. pylori) — це спіралеподібна бактерія, яка живе в шлунку людини та викликає гастрит, виразку та інші хвороби.

Відкриття та біологічні властивості

• Відкриття: Австралійські вчені Баррі Маршалл і Робін Воррен відкрили бактерію у 1982 році. Вони довели її роль у розвитку виразки, за що отримали Нобелівську премію у 2005 році.

• Форма: Спіралеподібна або зігнута паличка.

• Рухливість: Має джгутики, що допомагають їй рухатися в слизовій оболонці.

• Особливості: Виділяє фермент уреазу, який розщеплює сечовину і нейтралізує кисле середовище шлунка.

Патогенез

• Бактерія проникає в захисний шар слизу шлунка.

• Уреаза захищає її від шлункового соку.

• Токсини бактерії руйнують клітини слизової оболонки.

• Виникає запалення (гастрит), яке з часом веде до ерозій та виразки.

Методи мікробіологічної діагностики

• Дихальний тест: Пацієнт п'є сечовину з міченим вуглецем, а потім здає повітря на аналіз.

• Аналіз калу: Виявлення антигенів H. pylori в калі.

• Ендоскопія з біопсією: Взяття шматочка тканини шлунка для швидкого уреазного тесту, посіву або мікроскопії.

• Аналіз крові: Виявлення антитіл (імуноглобулінів) до бактерії (показує імунну реакцію, але не активність інфекції прямо зараз).

Сучасні методи лікування

• Терапія: Використовують схеми з кількох препаратів одночасно (елегантна комбінація).

• Склад: Зазвичай призначають інгібітор протонної помпи (знижує кислотність) плюс два чи три антибіотики (наприклад, амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол чи тетрациклін).

• Тривалість: Курс лікування триває від 10 до 14 днів.

• Контроль: Повторний тест проводять через 4 тижні після закінчення лікування, щоб перевірити знищення бактерії.