5.5. Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару

Згідно зі статтею 8 Закону не може бути надана правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, яке:

• не відповідає умовам надання правової охорони;

• суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі;

• правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлений в іншому географічному місці;

• якщо воно є назвою сорту рослини або породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Законом, як і законодавством інших країн, не надається правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару, що перетворилося на видову назву товару.

Видова назва товару визначається як вживане в назві товару найменування географічного місця, в якому спочатку товар цього виду виготовлявся, і, яке стало згодом загальноприйнятим в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження.

Повноваження щодо віднесення кваліфікованого зазначення походження товару до видових назв товару покладено на Держдепартамент.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів № 411-р. фахівцями Держдепартаменту з урахуванням міжнародних норм розроблено «Положення про перелік видових назв товарів» (далі - Положення).

Положення затверджено наказом Міністра освіти і науки України від 12 грудня 2000 р. № 583 і визначає порядок віднесення кваліфікованого зазначення походження товару до видових назв товару.

Внесення видової назви товару до переліку видових назв товарів здійснюється Держдепартаментом на підставі:

• рішення Держдепартаменту, прийнятого з урахуванням пропозицій, внесених Міністерством аграрної політики України, Міністерством екології і природних ресурсів України, Міністерством культури і мистецтв України, Радою міністрів автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями. Такі пропозиції повинні містити назви географічних місць, які використовуються в назвах товарів, відповідні обґрунтування з позначенням часу і конкретних географічних місць початку виробництва товарів з цими назвами і найменування органу, який пропонує внести назву товару до переліку видових назв товарів;

• рішення Апеляційної палати;

• рішення суду.

Відносно кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, Закон передбачає норми, відповідно до яких такому зазначенню надається правова охорона в Україні, за умови, що Україна має відповідну угоду з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначення походження товару і це зазначення охороняється у відповідній іноземній державі.

Якщо розглядати кваліфіковане зазначення походження товару як об'єктивно існуючу реальність, обумовлену самою природою, то право на даний об'єкт не може бути приватним, а є публічним.

5.6. Право на використання зареєстрованого найменування місця походження або географічного зазначення походження товару

Відповідно до вимог, встановлених Законом, право на використання зареєстрованого найменування місця походження або географічного зазначення походження товару мають, за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, вказаному в Державному реєстрі України назв місць походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів (далі - Реєстр), виробляють товар, особливі властивості, певні якості або інші характеристики якого відповідають внесеним до Реєстру.

У цьому випадку найменування місця походження товару є об'єктом суб'єктивного права, аналогічного виключному праву на знак для товарів і послуг, зокрема, на колективний знак.

Разом з тим щодо цього об‘єкту не існує права розпорядження об'єктом, тобто право здійснювати його передачу (поступатися, надавати ліцензію). У цьому і полягає специфіка даного об'єкту.

Право на використання кваліфікованого зазначення походження товару тісно пов'язано з територією, відповідною цьому зазначенню, і не може бути виділено з метою передачі виробнику з іншої місцевості. В іншому випадку така передача ввела б споживача в оману відносно місця походження і властивостей товару.

Якщо законний користувач і який-небудь інший виробник знаходяться в одній і тій же місцевості, то передача права не має сенсу. Виробник при виконанні відповідних вимог, встановлених законодавством, може отримати право на використання цього ж найменування місця походження товару. При цьому права законних користувачів будуть однаковими, незалежно від часу їх отримання.

Під час дослідження правового змісту найменування місця походження товару необхідно розглянути питання про обов'язки, які несуть решта осіб.

Треті особи не повинні заважати користуватися об'єктом особі, що має на це право. Вони повинні утримуватися від порушення прав законного користувача.