Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект %3C%3CНабуття прав ІВ%3E%3E 2010.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
22.08.2019
Размер:
2.66 Mб
Скачать

Навчально-науково-виробничий комплекс Академія інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

Державний інститут інтелектуальної власності

Тофіло А.В.

Лєвічева О.Д.

Набуття прав інтелектуальної ВЛАСНОСТІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Київ 2010

УДК 347.77; 001.894; 001.895

ББК 67.9(4УКР)304.3

Тофіло А.В., Лєвічева О.Д. Набуття прав інтелектуальної власності: навчальний посібник. – К.: Держ. ін-т інтел. власн., 2010. – 300 с.

Описаний порядок оформлення, подачі та розгляду заявки на винахід (корисну модель) відповідно до національних нормативно-правових актів і Договором про патентну кооперацію (РСТ). Розглянуті питання застосування законів і методів формальної логіки в контексті експертизи винаходів (корисних моделей), теоретичні основи виявлення винаходів, що виникають у результаті технічної творчості, і побудови доказів у практиці експертизи технічних рішень, а також наведені методичні рекомендації щодо складання формули й опису винаходів (корисних моделей).

Також розглянуті питання набуття прав інтелектуальної власності на торговельну марку відповідно до національного законодавства України та Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару. Дається характеристика позначень, що можуть бути об’єктом торговельної марки, а також порядок складання заявки на торговельну марку та проведення експертизи заявки, в тому числі заявленого позначення по суті на відповідність його умовам надання правової охорони.

Для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю 7(8).000002 "Інтелектуальна власність", фахівців установ, організацій та підприємств, юристів-практиків, що займаються питаннями набуття та захисту прав інтелектуальної власності, науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться різними аспектами сфери правової охорони інтелектуальної власності.

Рецензенти: Кожарська І.Ю., патентний повірений України, свід. №300

Банніков В. К., начальник Відділення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг та промислові зразки ДП «Український інститут промислової власності»

Розглянуто та затверджено Вченою радою Державного інституту інтелектуальної власності і права, протокол № 10 від 10 грудня 2009 р.

 Лєвічева О.Д., 2010

ISBN ____________

Тофіло А.В., 2010

© Державний інститут інтелектуальної власності, 2010

Зміст

ВСТУП 13

Розділ 1. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на винаходи і корисні моделі 15

1. Експертиза заявки на винахід (корисну модель) відповідно до національного законодавства 15

1.1. Загальні положення. Історія виникнення й основні етапи експертизи винаходів. Поняття експертизи і її роль у прискоренні науково-технічного прогресу, її основні етапи 15

2. Теоретичні основи експертизи 19

2.1. Діалектичний метод і логіка в теорії і практиці експертизи винаходів 19

2.1.1. Абстрактне мислення, як процес пізнання 19

2.2. Форми абстрактного мислення 21

2.2.1. Поняття, як одна з основних форм мислення 21

2.2.1.1. Поняття «об'єкт» 21

2.2.1.2. Поняття "ознака об’єкта", "суттєві і несуттєві ознаки", "критерій суттєвості ознак" 21

2.2.1.3. Зміст і обсяг понять та їх взаємозв'язок 22

2.2.1.4. Види понять, відношення між поняттями і логічні операції над ними 23

2.2.1.5. Логічні операції над поняттями 25

2.2.1.6. Поняття «винахід» 30

2.2.2. Судження 31

2.2.3. Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей 32

2.2.3.1. Дедуктивний умовивід і його структура 33

2.2.3.2. Індуктивний умовивід 34

2.2.3.3. Умовивід за аналогією 35

2.3. Закони формальної логіки та їх застосування в експертизі винаходів 36

2.3.1. Закон тотожності 37

2.3.2. Закон несуперечності 38

2.3.3. Закон виключеного третього 39

2.3.4. Закон достатньої підстави 40

2.3.5. Межі застосування законів і методів формальної логіки в експертизі винаходів 41

3. Виявлення винаходів 41

3.1. Теоретичні основи виявлення винаходів. Основні поняття 41

3.1.1. Задача, технічний результат і споживчі властивості об’єкта винаходу (корисної моделі) 42

3.1.2. Об'єкт і технічне рішення 47

3.1.3. Суттєві ознаки винаходу (технічного рішення) 49

3.1.4. Загальні і часткові суттєві ознаки 51

3.1.4.1. Особливі випадки формулювання суттєвих ознак. Функціональні ознаки 52

3.1.4.2. Альтернативні ознаки 53

3.1.4.3. Математичні вирази 54

3.2. Логічні прийоми, які вживають під час виявлення винаходів (корисних моделей) 54

3.3. Об'єкти винаходів (корисних моделей) і ознаки, які їх характеризують 58

3.3.1. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «пристрій» 59

3.3.2. Об'єкт винаходу (корисної моделі) – «речовина» 60

3.3.3. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин» 63

3.3.4. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «спосіб» 63

3.3.5. Нове застосування відомого продукту або способу 64

3.4. Методика виявлення винаходів (корисних моделей) 65

3.4.1. Визначення задачі, на розв'язання якої направлено винахід (корисну модель), і шляхи її розв'язання 65

3.4.2. Визначення об’єкта винаходу і ознак технічного рішення 66

3.4.3. Визначення аналогів і вибір прототипу 68

3.4.4. Вибір обсягу винаходу і його масштабу 73

4. Формула винаходу (корисної моделі) 75

4.1. Загальні положення 75

4.2. Призначення формули винаходу (корисної моделі) 75

4.3. Вимоги до формули винаходу (корисної моделі) 76

4.4. Структура формули винаходу (корисної моделі) 77

4.4.1. Структура окремого пункту формули 78

4.4.1.1. Структура багатоланкової формули винаходу (корисної моделі) 80

4.5. Методика складання формули винаходу (корисної моделі) 86

4.5.1. Основні етапи складання формули 86

4.5.2. Формули винаходів (корисних моделей), що відносяться до різних об'єктів. Їх особливості 87

4.5.3. Спеціальні види формул 90

4.5.4. Формула корисної моделі 91

4.6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей) 91

4.7. Теорія еквівалентів. Основні положення 98

4.8. Роль формули винаходу при встановленні факту його використання 101

5. Заявка на винахід (корисну модель) 102

5.1. Теоретичні основи побудови доказів у експертизі винаходів 102

5.1.1. Загальна структура доказу 102

5.1.2. Види доказів 103

5.1.3. Прямий доказ як основна форма, яку використовують в практиці експертизи винаходів 103

5.1.4. Правила доказу по відношенню до тези 103

5.1.5. Правила доказу по відношенню до аргументів 104

5.2. Загальні вимоги до заявки на винахід (корисну модель) та її склад 104

5.2.1. Склад документів заявки 104

5.2.2. Вимоги до основних документів заявки на винахід 105

5.2.3. Заява на видачу патенту 105

5.2.4. Опис до заявки на винахід (корисну модель). Загальні відомості 106

5.2.5. Реферат 112

5.2.6. Вимоги до додаткових документів заявки 113

5.3. Застосування логічного доказу в практиці оформлення заявок на винаходи (корисні моделі) 113

5.3.1. Опис заявки на винахід (корисну модель) як доказ тези заявника 113

5.3.2. Логічний зв'язок деяких розділів опису з формулою винаходу 115

5.3.3. Логічний зв'язок опису заявки з результатами виявлення об’єкта винаходу 116

5.3.4. Особливості складання опису на деякі з об'єктів винаходів 118

5.3.4.1.Особливості опису на речовину 118

5.3.4.2. Особливості описів способів і пристроїв в радіотехніці та електроніці 119

5.3.4.3. Особливості описів винаходів, що відносяться до нового застосування відомого об’єкта 120

5.3.4.4. Особливості опису на різнорідні об'єкти 120

5.3.4.5. Особливості описів, що відносяться до мікробіологічних об'єктів 121

5.3.4.6. Особливості опису, що стосується штаму мікроорганізму 123

5.4. Єдність винаходу 123

6. Експертиза заявок на винаходи та корисні моделі в Державній установі України 125

6.1. Органи державної експертизи винаходів та корисних моделей в Україні 125

6.1.1. Держдепартамент 125

6.1.2. Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (далі – Укрпатент) 126

6.1.3. Апеляційна палата, її завдання та функції 128

6.2. Скорочений зміст головних нормативних актів, за якими проводять експертизу заявок на винаходи та корисні моделі 129

6.3. Порядок подання і проходження заявок на винаходи та корисні моделі в Укрпатенті 129

6.3.1. Подання заявки на винахід (корисну модель) 131

6.3.2. Попередній розгляд заявки 131

6.3.3. Встановлення дати подання заявки 131

6.3.4. Формальна експертиза заявки на винахід (КМ) 133

6.3.4.1. Перевірка заявки на відповідність вимозі єдності винаходу (КМ) 137

6.3.4.2. Встановлення пріоритету 137

6.3.4.3. Завершення формальної експертизи. Вихідні документи 139

6.3.4.4. Публікація відомостей про заявку на винахід та відомостей про патент на корисну модель. Тимчасова правова охорона заявки на винахід 139

6.3.4.5. Оскарження рішення за заявкою на винахід (КМ), 140

6.3.5. Кваліфікаційна експертиза заявки на винахід 141

6.3.5.1. Перевірка формули винаходу 142

6.3.5.2.Промислова придатність винаходу 145

6.3.5.3. Новизна 146

6.3.5.4. Винахідницький рівень 148

6.4. Оскарження рішення за заявкою на винахід , а також порядок визнання патенту на винахід (КМ) недійсним 151

6.5. Експертиза на відповідність умовам патентоздатності 151

6.6. Правила листування заявника з експертизою Укрпатенту 151

6.6.1. Загальні вимоги до листування 152

6.6.2. Загальна схема відповіді заявника 152

7. Міжнародна заявка на винахід відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ) 153

7.1. Договір про патентну кооперацію 153

7.1.1. Мета та історія створення Договору 153

7.1.2. Терміни і визначення 155

7.2. Міжнародна фаза 156

7.2.1. Порядок оформлення і подачі міжнародної заявки 156

7.2.2. Загальні вимоги до міжнародної заявки 157

7.2.3. Структура заявочних документів 159

7.2.4. Єдність винаходу 163

7.2.5. Конфіденційний характер міжнародної заявки 164

7.2.6. Міжнародний пошук і публікація 164

7.2.7. Міжнародна попередня експертиза 167

7.2.8. Укрпатент - як одержуюче відомство 170

7.3. Національна фаза 172

7.3.1. Входження Міжнародної заявки в національну фазу 172

7.3.2. Експертиза міжнародної заявки в Україні 173

7.3.3. Пріоритетний документ 177

Розділ 2. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на знак для товарів і послуг (торговельну марку) і кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару 179

1. Умови надання правової охорони 179

1.1. Визначення та обсяг правової охорони 179

1.2. Види позначень, які можуть бути об‘єктом знака 180

1.3. Вимоги до позначення, яке заявляється на реєстрацію як знак 183

1.4. Принципи надання правової охорони 183

2. Підстави для відмови в наданні правової охорони встановлені статтею 6 Закону 185

3. Набуття права інтелектуальної власності на знак 198

3.1. Вимоги до заявки на знак для товарів і послуг 198

3.2. Оформлення документів заявки 199

3.3. Заява про реєстрацію знака 199

3.4. Встановлення пріорітету 201

3.5. Складання переліку товарів і/або послуг 203

3.6. Підпис 211

3.7. Вимоги до інших документів заявки 211

3.7.1. Документ про сплату збору 211

3.7.2. Документ про пріоритет 212

3.7.3. Документ про повноваження 213

3.8. Подання заявки 214

4. Експертиза заявки 216

4.1. Загальні положення 216

4.2. Задачі формальної експертизи 217

4.3. Порядок установлення дати подання заявки 217

4.4. Встановлення пріоритету 218

4.5. Перевірка документів заявки на відповідність встановленим вимогам 220

4.6. Процедура поділу заявки 223

4.7. Задачі кваліфікаційної експертизи 225

4.8. Набуття розрізняльної здатності 232

4.9. Підстави для відмови в реєстрації знака 236

4.10. Прізвища в знаках для товарів і послуг 237

4.11. Перевірка на тотожність і схожість позначень 242

4.12. Експертиза етикеток 252

4.13. Визначення спорідненості товарів або послуг 256

4.14. Повідомлення про надання додаткових матеріалів 262

4.15. Складання висновку 263

4.16. Рішення про реєстрацію знака і рішення про відмову в реєстрації знака 264

4.17. Порядок розгляду заперечення проти заявки 265

4.18. Ведення листування із заявником 265

4.19. Ведення листування із представником 266

4.20. Порядок участі заявника при розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи 266

4.21. Продовження та поновлення пропущених строків 267

4.22. Надання додаткових матеріалів 268

4.23. Експертиза знаків, які мають міжнародну реєстрацію 269

4.24. Подання заявки на міжнародну реєстрацію знака згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколом до цієї угоди 270

5. Експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару 271

5.1. Визначення та види географічних зазначень 271

5.2. Просте зазначення походження товару 272

5.3. Кваліфіковані зазначення походження товарів 272

5.4. Умови надання правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товарів 275

5.5. Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару 277

5.6. Право на використання зареєстрованого найменування місця походження або географічного зазначення походження товару 279

5.7. Набуття права інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення походження товару 279

5.7.1. Суб‘єкти права 280

5.7.2. Заявка на реєстрацію 280

5.7.3. Вимоги до заявки 280

5.7.4. Заява про реєстрацію 282

5.7.5. Підпис заявника 285

5.7.6. Вимоги до інших документів заявки 285

5.7.7. Подання та попередній розгляд заявки та документів, що додаються до неї 286

5.7.8. Експертиза заявки на відповідність встановленим вимогам 289

5.7.9. Експертиза заявки на реєстрацію КЗП товару 289

5.7.10 Експертиза заявки на реєстрацію права на використання вже зареєстрованого КЗП товару 291

5.7.11. Експертизи заявки на реєстрацію КЗП товару та/або права на використання КЗП товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі 291

5.7.12. Публікація відомостей про заявку 292

5.7.13. Заперечення проти реєстрації КЗП товару та/або права на його використання 293

5.7.14. Експертний висновок 294

6. Набуття права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування 295

ВСТУП

Набуття прав інтелектуальної власності є важливим етапом їх життєвого циклу, оскільки згідно діючому законодавству, якщо не отримані права на них, що засвідчують патентом або свідоцтвом, то кожний має право використовувати їх на свій розсуд.

Для розвитку економік на сучасному етапі велике значення мають такі об’єкти інтелектуальної власності як винаходи, корисні моделі, торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування і географічні зазначення, що відносяться до об’єктів промислової власності.

На відміну від об’єктів авторського права, для яких Закон не вимагає виконання формальностей для засвідчення прав власності на них, для набуття прав на об’єкти промислової власності передбачено виконання спеціальних процедур, пов’язаних зі складанням, поданням та розглядом заявки на видачу патента (винаходи, корисні моделі) або свідоцтва (торговельні марки, географічні зазначення) та експертиза цих об’єктів інтелектуальної власності.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на ці об'єкти в Україні, регулюються насамперед Цивільним кодексом України (ЦКУ), Господарським кодексом України, спеціальними законами України, зокрема: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», а також нормативними актами: «Правилами складання і подання заявки винахід і корисну модель», «Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель» «Правилами складання, подання та розгляду заявки на знак для товарів і послуг» (Правила), «Правилами складання, подання та.проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товарів та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товарів», «Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004р. № 1716 та міжнародними договорами України.

Нажаль спеціальні закони та нормативні акти насьогодні не приведені у відповідність ЦКУ тому, у цьому посібнику вживаються визначення, що встановлені положеннями книги IV Цивільного кодексу України. Крім того, Цивільним кодексом України встановлені положення щодо права інтелектуальної власності на комерційні позначення, що включають торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування та географічні зазначення і, враховуючи взаємозв'язок цих позначень при набутті та здійсненні прав, необхідно розглянути поняття комерційного найменування та географічного зазначення та порядок набуття прав на них. Безумовно, основними об’єктами серед об’єктів промислової власності є винаходи та корисні моделі, комерційні позначення у тому числі торговельна марка (знак для товарів і послуг). Саме їм присвячена основна увага.

Зміст цього навчального посібника відповідає робочій навчальній програмі дисципліни «Набуття прав інтелектуальної власності» навчального плану спеціальності специфічних категорій 7(8).000002 «Інтелектуальна власність».

Розділ 1. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на винаходи і корисні моделі

1. Експертиза заявки на винахід (корисну модель) відповідно до національного законодавства

1.1. Загальні положення. Історія виникнення й основні етапи експертизи винаходів. Поняття експертизи і її роль у прискоренні науково-технічного прогресу, її основні етапи

Людина почала винаходити з незапам'ятних часів. Прикладами тому служать винаходи: спосіб добування вогню, лук зі стрілою, колесо та багато інших.

До нас не дійшли ніякі історичні джерела інформації, з яких можна було б установити, хто зробив ці винаходи і чи називалися в ті далекі часи плоди найвищої інтелектуальної технічної творчості людини винаходами.

Настільки ж неясними залишаються аж до XVI століття критерії або ознаки, що характеризують винаходи.

Одним з перших документів, у якому подібні критерії зафіксовані, була охоронна грамота, видана в 1594 р. строком на 22 роки Галілео Галілею на спосіб підйому води (водопідйомник). При цьому було обумовлено, що грамота залишається чинною, якщо автор протягом року почне здійснювати пропозицію (ознака промислової придатності) і що пропозиція виявиться новою, тобто не буде оскаржуватися іншими особами (ознака новизни).

В англійських привілеях (охоронних документах) XVI ст. також фігурує вимога новизни пропозиції і відзначається, що у випадку виявлення більш ранніх авторів, винаходи будуть передані в їхню власність. Приблизно в той же час виникають і інші ознаки, що характеризують винаходи: прогресивність, перевищення існуючого рівня, винахідницький крок, наявність позитивного ефекту від реалізації тощо. Так, у середині ХVІ століття Ричардові Метью був виданий патент, а потім анульований через те, що цей винахід не є значним кроком у розвитку техніки. Англійцеві Вільяму Лі було відмовлено у видачі охоронного документа на винахід шкарпетко-в’язального верстата, тому що впровадження верстата могло б позбавити роботи тисячі людей.

Так зароджувалися 300-400 років тому ті критерії, за якими сучасні експерти відрізняють охороноздатний об'єкт від такого, який не може одержати охорону.

Але патентної експертизи, здійснюваної за певними критеріями державною організацією усе ще не було, а видача охоронних документів за заявками проводилася без перевірки наявності в технічній пропозиції цих критеріїв.

Згодом така система видачі одержала назву «явочної» і в сучасному вигляді діє в ряді країн. Відповідно до явочної системи держава видає патент «на страх і ризик» заявника, тобто державне патентне відомство не проводить експертизу на новизну, обмежуючись в основному формальною перевіркою наявності необхідних у заявці документів.

Обов'язкова перевірка на новизну й по ряду інших критеріїв пропонованих винаходів, яку здійснюють державні експерти, одержала назву «перевірочна система експертизи».

У Росії перший патентний закон 1812 року не містив чітких визначень поняття «винахід», і тому виключне право надавалося нерідко патентовласникам на пропозиції, що не мають новизни й корисності.

Патентні закони дореволюційної Росії жодною мірою не служили стимулом до розвитку винахідницької діяльності в країні: більше 79 % виданих у царській Росії патентів належало приватним іноземним заявникам і фірмам.

В 1883 р. для уніфікації вимог при подачі заявки, для забезпечення права пріоритету декількома країнами було утворено Союз з охорони промислової власності - Паризька Конвенція, положення якої стосуються винаходів, корисних моделей, промислових зразків і торговельних марок (далі - ТМ).

Відповідно до цієї Конвенції будь-яка особа, що належним чином подала заявку на один із цих видів промислової власності в одній із країн Союзу, користується правом пріоритету в інших країнах учасницях Союзу. Строк пріоритету:

- 12 місяців для винаходів і корисних моделей;

- 6 місяців для промислових зразків і торговельних марок.

Крім різних видів експертизи існують кілька різновидів формул, з яких виділяють: американський вид формули й німецький вид формули.

Основні принципи складання формули винаходу були вперше обґрунтовані в роботах Гартига в Німеччині наприкінці минулого сторіччя.

У Росії формулу винаходу почали наводити в привілеях після прийняття в 1896 році Закону про привілеї на винаходи і затвердження Положення про привілеї на винаходи і удосконалення і називалася вона «предмет винаходу».

У СРСР в 1919 році В.І.Ленін підписав декрет «Положення про винаходи», за яким вперше у світі був введений новий вид охоронного документа на винахід - авторське свідоцтво, а винаходи оголошувалися надбанням СРСР, тобто народним. До декрету додавалася інструкція «Правило про заявки», у якій відзначалося, що неодмінною умовою для визнання технічного рішення винаходом є його «світова» новизна, що визначається шляхом науково-технічного порівняльного аналізу даного технічного рішення з усіма відомими рішеннями, що вирішують ту ж задачу.

У вересні 1955 р. був утворений Державний комітет у справах винаходів, на який була покладена охорона державних інтересів в галузі винаходів і відкриттів, у тому числі й державна патентна експертиза.

В 1960 році почав функціонувати Всесоюзний науково-дослідний інститут державної патентної експертизи (ВНДІДПЕ), у відання якого Комітет передав розгляд заявок на пропоновані винаходи, товарні знаки і промислові зразки. Від експертизи, що виконувалася протягом всієї попередньої історії Росії позаштатними експертами, був здійснений перехід до державної, у повному сенсі цього слова науково-технічної експертизи, яку проводили державні експерти - штатні наукові співробітники ВНДІДПЕ, об'єднані в різні галузеві відділи.

21 серпня 1973 року Рада Міністрів СРСР затвердила постановою № 584 документ в галузі винахідництва і науково-технічної експертизи - «Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції». На базі цього положення ВНДІДПЕ була розроблена і 13 грудня 1973 року затверджена «Інструкція з державної науково-технічної експертизи винаходів (ЭЗ-2-74)». Ця Інструкція була основним методичним посібником з науково-технічної експертизи винаходів.

Потім, перед самим розпадом СРСР був прийнятий Закон, що набув чинності з 1 липня 1991 року. Саме на його засадах створене Положення 1992 року і Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» 1994 року (далі Закон). У цей час Закон діє в редакції №1771-III від 01.06.2000 року зі змінами, внесеними відповідно до законів №2188-III від 21.12.2000 р., №2921-III від 10.01.2002 р., №34-IV від 04.07.2002 р., №762-IV від 15.05.2003 р. і №850-IV від 22.05.2003 р.

Особливу роль у розвитку науково-технічного прогресу (НТП), що може розглядатися як послідовне пізнання природи (тобто відкриття) і використання цього пізнання (винаходи) грають фундаментальні дослідження. Під відкриттям зазвичай мають на увазі виявлення (встановлення) того, що об'єктивно існує, але раніше не було відомо. У СРСР відкриття охоронялися дипломом (Положення про відкриття ...), проте, і в цьому плані СРСР був єдиної країною у світі.

Роль відкриттів і винаходів як складової частини НТП можна продемонструвати наступним прикладом:

1 кг лопати коштує 1 $;

1 кг приладу - 100 $;

1 кг пасажирського лайнера - 1000 $;

1 кг літака типу «Фантом» - 10000 $.

Різниця між вартістю лопати й «Фантома» очевидна і ця різниця створена тільки людським розумом.

Винахідництво, являючи собою процес творчого втілення наукових ідей у технічні рішення, є одним з найважливіших елементів у розвитку науково-технічної революції, однією з обов'язкових умов створення об'єктів нової техніки, засобами забезпечення її високого науково-технічного рівня.

Оцінка розробок і створення нових видів обладнання, технологічних процесів, матеріалів ,які відповідають кращим світовим досягненням і переважають їх , не можуть бути здійснені без проведення патентно-технічних досліджень (ПТД) на всіх стадіях розробки науково-дослідних робіт (НДР), дослідно-конструкторських і проектно-конструкторських розробок (ДКР і ПКР). Основною частиною комплексних патентно-технічних досліджень є визначення наявності в НДР, ДКР і ПКР винаходів. Цей показник відноситься до першорядного і найбільш об'єктивного засобу оцінки новизни та ефективності нових розробок.

Процес створення винаходу, як правило, базується на великому дослідницькому, інженерному й виробничому досвіді працівника і немислимий зараз без ретельного вивчення технічної й особливо патентної інформації, постійного в процесі розробки об'єкта порівняльного аналізу його з попередниками (раніше створеними аналогами), і нарешті оформлення нових технічних рішень відповідно до встановлених правил у вигляді заявок на винаходи і /або корисні моделі і/або промислові зразки, за якими після проведення експертизи, яку виконує Установа, заявники можуть отримати відповідні охоронні документи (патент на промисловий зразок , винахід або корисну модель). Це надзвичайно важливий чинник для об'єктивної оцінки новизни та технічного рівня об'єкта розробки.