- •Розділ 1. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на винаходи і корисні моделі
- •1. Експертиза заявки на винахід (корисну модель) відповідно до національного законодавства
- •1.1. Загальні положення. Історія виникнення й основні етапи експертизи винаходів. Поняття експертизи і її роль у прискоренні науково-технічного прогресу, її основні етапи
- •2. Теоретичні основи експертизи
- •2.1. Діалектичний метод і логіка в теорії і практиці експертизи винаходів
- •2.1.1. Абстрактне мислення, як процес пізнання
- •2.2. Форми абстрактного мислення
- •2.2.1. Поняття, як одна з основних форм мислення
- •2.2.1.1. Поняття «об'єкт»
- •2.2.1.2. Поняття "ознака об’єкта", "суттєві і несуттєві ознаки", "критерій суттєвості ознак"
- •2.2.1.3. Зміст і обсяг понять та їх взаємозв'язок
- •2.2.1.4. Види понять, відношення між поняттями і логічні операції над ними
- •2.2.1.5. Логічні операції над поняттями
- •2.2.1.6. Поняття «винахід»
- •2.2.2. Судження
- •2.2.3. Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей
- •2.2.3.1. Дедуктивний умовивід і його структура
- •2.2.3.2. Індуктивний умовивід
- •2.2.3.3. Умовивід за аналогією
- •2.3. Закони формальної логіки та їх застосування в експертизі винаходів
- •2.3.1. Закон тотожності
- •2.3.2. Закон несуперечності
- •2.3.3. Закон виключеного третього
- •2.3.4. Закон достатньої підстави
- •2.3.5. Межі застосування законів і методів формальної логіки в експертизі винаходів
- •3. Виявлення винаходів
- •3.1. Теоретичні основи виявлення винаходів. Основні поняття
- •3.1.1. Задача, технічний результат і споживчі властивості об’єкта винаходу (корисної моделі)
- •3.1.2. Об'єкт і технічне рішення
- •3.1.3. Суттєві ознаки винаходу (технічного рішення)
- •3.1.4. Загальні і часткові суттєві ознаки
- •3.1.4.1. Особливі випадки формулювання суттєвих ознак. Функціональні ознаки
- •3.1.4.2. Альтернативні ознаки
- •3.1.4.3. Математичні вирази
- •3.2. Логічні прийоми, які вживають під час виявлення винаходів (корисних моделей)
- •3.3. Об'єкти винаходів (корисних моделей) і ознаки, які їх характеризують
- •3.3.1. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «пристрій»
- •3.3.2. Об'єкт винаходу (корисної моделі) – «речовина»
- •3.3.3. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин»
- •3.3.4. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «спосіб»
- •3.3.5. Нове застосування відомого продукту або способу
- •3.4. Методика виявлення винаходів (корисних моделей)
- •3.4.1. Визначення задачі, на розв'язання якої направлено винахід (корисну модель), і шляхи її розв'язання
- •3.4.2. Визначення об’єкта винаходу і ознак технічного рішення
- •3.4.3. Визначення аналогів і вибір прототипу
- •3.4.4. Вибір обсягу винаходу і його масштабу
- •4. Формула винаходу (корисної моделі)
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Призначення формули винаходу (корисної моделі)
- •4.3. Вимоги до формули винаходу (корисної моделі)
- •4.4. Структура формули винаходу (корисної моделі)
- •4.4.1. Структура окремого пункту формули
- •4.4.1.1. Структура багатоланкової формули винаходу (корисної моделі)
- •4.5. Методика складання формули винаходу (корисної моделі)
- •4.5.1. Основні етапи складання формули
- •4.5.2. Формули винаходів (корисних моделей), що відносяться до різних об'єктів. Їх особливості
- •4.5.3. Спеціальні види формул
- •4.5.4. Формула корисної моделі
- •4.6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей)
- •4.7. Теорія еквівалентів. Основні положення
- •4.8. Роль формули винаходу при встановленні факту його використання
- •5. Заявка на винахід (корисну модель)
- •5.1. Теоретичні основи побудови доказів у експертизі винаходів
- •5.1.1. Загальна структура доказу
- •5.1.2. Види доказів
- •5.1.3. Прямий доказ як основна форма, яку використовують в практиці експертизи винаходів
- •5.1.4. Правила доказу по відношенню до тези
- •5.1.5. Правила доказу по відношенню до аргументів
- •5.2. Загальні вимоги до заявки на винахід (корисну модель) та її склад
- •5.2.1. Склад документів заявки
- •5.2.2. Вимоги до основних документів заявки на винахід
- •5.2.3. Заява на видачу патенту
- •5.2.4. Опис до заявки на винахід (корисну модель). Загальні відомості
- •5.2.5. Реферат
- •5.2.6. Вимоги до додаткових документів заявки
- •5.3. Застосування логічного доказу в практиці оформлення заявок на винаходи (корисні моделі)
- •5.3.1. Опис заявки на винахід (корисну модель) як доказ тези заявника
- •5.3.2. Логічний зв'язок деяких розділів опису з формулою винаходу
- •5.3.3. Логічний зв'язок опису заявки з результатами виявлення об’єкта винаходу
- •5.3.4. Особливості складання опису на деякі з об'єктів винаходів
- •5.3.4.1.Особливості опису на речовину
- •5.3.4.2. Особливості описів способів і пристроїв в радіотехніці та електроніці
- •5.3.4.3. Особливості описів винаходів, що відносяться до нового застосування відомого об’єкта
- •5.3.4.4. Особливості опису на різнорідні об'єкти
- •5.3.4.5. Особливості описів, що відносяться до мікробіологічних об'єктів
- •5.3.4.6. Особливості опису, що стосується штаму мікроорганізму
- •5.4. Єдність винаходу
- •6. Експертиза заявок на винаходи та корисні моделі в Державній установі України
- •6.1. Органи державної експертизи винаходів та корисних моделей в Україні
- •6.1.1. Держдепартамент
- •6.1.2. Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (далі – Укрпатент)
- •6.1.3. Апеляційна палата, її завдання та функції
- •6.2. Скорочений зміст головних нормативних актів, за якими проводять експертизу заявок на винаходи та корисні моделі
- •6.3. Порядок подання і проходження заявок на винаходи та корисні моделі в Укрпатенті
- •6.3.1. Подання заявки на винахід (корисну модель)
- •6.3.2. Попередній розгляд заявки
- •6.3.3. Встановлення дати подання заявки
- •6.3.4. Формальна експертиза заявки на винахід (км)
- •6.3.4.1. Перевірка заявки на відповідність вимозі єдності винаходу (км)
- •6.3.4.2. Встановлення пріоритету
- •6.3.4.3. Завершення формальної експертизи. Вихідні документи
- •6.3.4.4. Публікація відомостей про заявку на винахід та відомостей про патент на корисну модель. Тимчасова правова охорона заявки на винахід
- •6.3.4.5. Оскарження рішення за заявкою на винахід (км),
- •6.3.5. Кваліфікаційна експертиза заявки на винахід
- •6.3.5.1. Перевірка формули винаходу
- •6.3.5.2.Промислова придатність винаходу
- •6.3.5.3. Новизна
- •6.3.5.4. Винахідницький рівень
- •6.4. Оскарження рішення за заявкою на винахід , а також порядок визнання патенту на винахід (км) недійсним
- •6.5. Експертиза на відповідність умовам патентоздатності
- •6.6. Правила листування заявника з експертизою Укрпатенту
- •6.6.1. Загальні вимоги до листування
- •6.6.2. Загальна схема відповіді заявника
- •7. Міжнародна заявка на винахід відповідно до Договору про патентну кооперацію (рст)
- •7.1. Договір про патентну кооперацію
- •7.1.1. Мета та історія створення Договору
- •7.1.2. Терміни і визначення
- •7.2. Міжнародна фаза
- •7.2.1. Порядок оформлення і подачі міжнародної заявки
- •7.2.2. Загальні вимоги до міжнародної заявки
- •7.2.3. Структура заявочних документів
- •7.2.4. Єдність винаходу
- •7.2.5. Конфіденційний характер міжнародної заявки
- •7.2.6. Міжнародний пошук і публікація
- •7.2.7. Міжнародна попередня експертиза
- •7.2.8. Укрпатент - як одержуюче відомство
- •7.3. Національна фаза
- •7.3.1. Входження Міжнародної заявки в національну фазу
- •7.3.2. Експертиза міжнародної заявки в Україні
- •7.3.3. Пріоритетний документ
- •1. Умови надання правової охорони
- •1.1. Визначення та обсяг правової охорони
- •1.2. Види позначень, які можуть бути об‘єктом знака
- •1.3. Вимоги до позначення, яке заявляється на реєстрацію як знак
- •1.4. Принципи надання правової охорони
- •2. Підстави для відмови в наданні правової охорони встановлені статтею 6 Закону
- •3. Набуття права інтелектуальної власності на знак
- •3.1. Вимоги до заявки на знак для товарів і послуг
- •3.2. Оформлення документів заявки
- •3.3. Заява про реєстрацію знака
- •3.4. Встановлення пріорітету
- •3.5. Складання переліку товарів і/або послуг
- •3.6. Підпис
- •3.7. Вимоги до інших документів заявки
- •3.7.1. Документ про сплату збору
- •3.7.2. Документ про пріоритет
- •3.7.3. Документ про повноваження
- •3.8. Подання заявки
- •4. Експертиза заявки
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Задачі формальної експертизи
- •4.3. Порядок установлення дати подання заявки
- •4.4. Встановлення пріоритету
- •4.5. Перевірка документів заявки на відповідність встановленим вимогам
- •4.6. Процедура поділу заявки
- •4.7. Задачі кваліфікаційної експертизи
- •4.8. Набуття розрізняльної здатності
- •4.9. Підстави для відмови в реєстрації знака
- •4.10. Прізвища в знаках для товарів і послуг
- •4.11. Перевірка на тотожність і схожість позначень
- •1) При визначенні звукової схожості застосовуються основи такого розділу мовознавства як фонетика.
- •2) Візуальна (графічна) схожість визначається на підставі, зокрема, наступних ознак:
- •4.12. Експертиза етикеток
- •4.13. Визначення спорідненості товарів або послуг
- •4.14. Повідомлення про надання додаткових матеріалів
- •4.15. Складання висновку
- •4.16. Рішення про реєстрацію знака і рішення про відмову в реєстрації знака
- •4.17. Порядок розгляду заперечення проти заявки
- •4.18. Ведення листування із заявником
- •4.19. Ведення листування із представником
- •4.20. Порядок участі заявника при розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи
- •4.21. Продовження та поновлення пропущених строків
- •1) Продовження строків
- •2). Поновлення пропущених строків
- •4.22. Надання додаткових матеріалів
- •4.23. Експертиза знаків, які мають міжнародну реєстрацію
- •4.24. Подання заявки на міжнародну реєстрацію знака згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколом до цієї угоди
- •5. Експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару
- •5.1. Визначення та види географічних зазначень
- •5.2. Просте зазначення походження товару
- •5.3. Кваліфіковані зазначення походження товарів
- •5.4. Умови надання правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товарів
- •1) Найменуванню місця походження товарів надається правова охорона за умови, що:
- •2) Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, якщо:
- •5.5. Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару
- •5.6. Право на використання зареєстрованого найменування місця походження або географічного зазначення походження товару
- •5.7. Набуття права інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення походження товару
- •5.7.1. Суб‘єкти права
- •5.7.2. Заявка на реєстрацію
- •5.7.3. Вимоги до заявки
- •5.7.4. Заява про реєстрацію
- •5.7.5. Підпис заявника
- •5.7.6. Вимоги до інших документів заявки
- •5.7.7. Подання та попередній розгляд заявки та документів, що додаються до неї
- •5.7.8. Експертиза заявки на відповідність встановленим вимогам
- •5.7.9. Експертиза заявки на реєстрацію кзп товару
- •5.7.10 Експертиза заявки на реєстрацію права на використання вже зареєстрованого кзп товару
- •5.7.11. Експертизи заявки на реєстрацію кзп товару та/або права на використання кзп товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі
- •5.7.12. Публікація відомостей про заявку
- •5.7.13. Заперечення проти реєстрації кзп товару та/або права на його використання
- •5.7.14. Експертний висновок
- •6. Набуття права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування
4.7. Теорія еквівалентів. Основні положення
Поняття "еквівалентна ознака" відсутнє в останній редакції "Правил складання ..." і "Правил розгляду ...", проте ми визнали за необхідне ознайомити студентів із теорією еквівалентності, оскільки вона отримала загальне визнання і широко використовується у світовій патентній практиці.
Відомий німецький патентознавець д-р К. Шрамм дає їй таке визначення: «Це вчення про передумови, за яких об'єкт, що порушує патент, може бути визнаний ідентичним об’єкту, охарактеризованому у формулі винаходу (предметі винаходу) за даним патентом... Вчення про еквівалентність дозволяє розглядати технічно відмінні об'єкти так, ніби вони є ідентичними».
Значення теорії еквівалентів для патентної практики підкреслює і одне із рішень Верховного Суду США від 1950 р., на яке широко посилаються в патентознавчій літературі. В цьому рішенні, зокрема, наголошується:
«... при прийнятті рішення, чи порушує пристрій або речовина діючий патент, треба текстуально розглянути патентну формулу... Проте, якщо припуститися наслідування запатентованому винаходу, який неточно відтворював би кожну деталь останнього, це означало б перетворити захист винаходу патентом в порожню, нікому непотрібну справу.
Таке обмеження стимулювало б безсовісного імітатора вводити до запатентованого об'єкта незначні зміни, які, не вносячи в об'єкт нічого істотно нового, разом з тим робили б його незалежним від виданого патенту… Теорія еквівалентів створена на противагу цим тенденціям і направлена на те, щоб позбавити можливості шахрайським шляхом скористатися чужим винаходом, на який видано патент».
В чому ж полягає суть теорії еквівалентів? Еквівалентність стосовно визначення обсягу прав з патенту - це визнання того, що щонайменше одна з ознак, яка входить до сукупності технічних засобів, що використовуються для вирішення поставленої винахідником технічної задачі і вказаних у формулі винаходу, може бути замінена іншою, при цьому кінцевий результат залишається тим самим і принцип рішення поставленої технічної задачі зберігається незмінним.
За повного збігу ознак, вказаних у патентній формулі, з ознаками конкурентного об’єкта немає необхідності в застосуванні теорії еквівалентів, оскільки об'єкти є ідентичними. Необхідність застосування теорії еквівалентів виникає у тому випадку, коли повного збігу ознак немає: значна частина ознак зберігає ідентичність, а інші замінені рівноцінними. Під рівноцінними ознаками в цьому випадку розуміються технічні засоби, що виконують одну і ту саму роботу, таким же шляхом і з тим же результатом. Це можна проілюструвати простим алгебраічним виразом :
А + Б + В - ознаки, що наведені у формулі винаходу
А + Б + Х - ознаки, що містяться в конкурентному об'єкті.
Якщо
В = X, тобто в даному поєднанні вони виконують однакові функції, однаковим шляхом і дають той же результат, то А+Б+В=А+Б+Х, отже, конкурентний об'єкт є еквівалентним запатентованому, тобто має місце порушення прав, що випливають із патента.
Технічно еквівалентними засобами (ознаками) вважаються такі засоби, які за сучасного рівня техніки є відомими середньому фахівцю в даній галузі як такі, що виконують одну й ту саму функцію з однаковим результатом. В літературі як приклади так званих загальних еквівалентів, наводяться наступні:
- гвинт і цвях;
- паяння і зварювання;
- ланцюг і трос;
- рідина під тиском і стиснутий газ.
Для загальних еквівалентів характерним є те, що вони, будучи використані в різних галузях техніки, як правило, зберігають свою взаємозамінність. (У кожному конкретному випадку слід враховувати умови використання цих елементів). Разом з цим, розрізняють ще і часткові еквіваленти, які є дійсними лише в межах вузької галузі техніки.
Наприклад, натрієвий і калієвий луги можуть бути визнані еквівалентними, якщо вони застосовуються як нейтралізуючі засоби при очищенні. Проте, при виготовленні мила ці засоби не є еквівалентними, оскільки однин з них використовується для виробництва твердого мила. а інший – для виготовлення змащувального матеріалу. Те ж саме стосується застосування фосфорної і сірчаної кислот як гігроскопічних речовин (наприклад, у патенті ФРН №922769). В цьому випадку вони є еквівалентними засобами, в цілому не будучи еквівалентними. При оцінці еквівалентності необхідно ураховувати результат, що одержується при використанні кожного із порівнюваних засобів.
За Пітером Розенбергом основні положення теорії еквівалентів зводяться до наступного – еквівалентною вважається заміна ознак, вказаних у формулі винаходу (корисної моделі) іншими технічними рішеннями лише при дотриманні наступних умов:
1. Заміна ознак еквівалентами не змінює суті об’єкта промислової власності.
2. При заміні ознак винаходу (корисної моделі) іншими елементами - еквівалентами досягається той самий результат.
3. Засоби виконання рішення замінені на рівнозначні, рівноцінні (еквівалентні).
4. Технічні рішення (еквіваленти), якими замінені ознаки винаходу (корисної моделі), є відомими в даній галузі.
5. Еквіваленти можуть застосовуватися для вирішення тієї самої задачі.
6. Рішення, що порівнюються, повинні бути засновані на одному і тому ж принципі, а ознаки, що порівнюються, повинні мати одну і ту саму функцію.
7. Висновок щодо еквівалентності ознак є частиною загального висновку щодо еквівалентності рішення в цілому.
Теорія еквівалентів не застосовується:
коли у формулі винаходу (корисної моделі) одна ознака;
коли всі, без виключення, відрізняльні ознаки винаходу використані в реалізованому об'єкті, окрім еквівалентів;
коли формула винаходу відноситься до нового застосування відомого об'єкта.
Теорію еквівалентів можна визначити як розширене тлумачення формули винаходу із залученням еквівалентів при невідповідності одного або декількох ознак, наведених у формулі, реальному об’єкту або відомому рішенню тієї ж задачі, тобто як виявлення дійсного обсягу винаходу або прототипу. Застосовуючи теорію еквівалентності треба також пам'ятати, що:
- чим більшою є значущість винаходу, тим більше коло еквівалентів застосовується при його тлумаченні;
- висновок про еквівалентність ознак має відносний характер, тобто ознаки, визнані еквівалентними для даних вирішень, можуть не бути такими в інших рішеннях.