- •Розділ 1. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на винаходи і корисні моделі
- •1. Експертиза заявки на винахід (корисну модель) відповідно до національного законодавства
- •1.1. Загальні положення. Історія виникнення й основні етапи експертизи винаходів. Поняття експертизи і її роль у прискоренні науково-технічного прогресу, її основні етапи
- •2. Теоретичні основи експертизи
- •2.1. Діалектичний метод і логіка в теорії і практиці експертизи винаходів
- •2.1.1. Абстрактне мислення, як процес пізнання
- •2.2. Форми абстрактного мислення
- •2.2.1. Поняття, як одна з основних форм мислення
- •2.2.1.1. Поняття «об'єкт»
- •2.2.1.2. Поняття "ознака об’єкта", "суттєві і несуттєві ознаки", "критерій суттєвості ознак"
- •2.2.1.3. Зміст і обсяг понять та їх взаємозв'язок
- •2.2.1.4. Види понять, відношення між поняттями і логічні операції над ними
- •2.2.1.5. Логічні операції над поняттями
- •2.2.1.6. Поняття «винахід»
- •2.2.2. Судження
- •2.2.3. Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей
- •2.2.3.1. Дедуктивний умовивід і його структура
- •2.2.3.2. Індуктивний умовивід
- •2.2.3.3. Умовивід за аналогією
- •2.3. Закони формальної логіки та їх застосування в експертизі винаходів
- •2.3.1. Закон тотожності
- •2.3.2. Закон несуперечності
- •2.3.3. Закон виключеного третього
- •2.3.4. Закон достатньої підстави
- •2.3.5. Межі застосування законів і методів формальної логіки в експертизі винаходів
- •3. Виявлення винаходів
- •3.1. Теоретичні основи виявлення винаходів. Основні поняття
- •3.1.1. Задача, технічний результат і споживчі властивості об’єкта винаходу (корисної моделі)
- •3.1.2. Об'єкт і технічне рішення
- •3.1.3. Суттєві ознаки винаходу (технічного рішення)
- •3.1.4. Загальні і часткові суттєві ознаки
- •3.1.4.1. Особливі випадки формулювання суттєвих ознак. Функціональні ознаки
- •3.1.4.2. Альтернативні ознаки
- •3.1.4.3. Математичні вирази
- •3.2. Логічні прийоми, які вживають під час виявлення винаходів (корисних моделей)
- •3.3. Об'єкти винаходів (корисних моделей) і ознаки, які їх характеризують
- •3.3.1. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «пристрій»
- •3.3.2. Об'єкт винаходу (корисної моделі) – «речовина»
- •3.3.3. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин»
- •3.3.4. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «спосіб»
- •3.3.5. Нове застосування відомого продукту або способу
- •3.4. Методика виявлення винаходів (корисних моделей)
- •3.4.1. Визначення задачі, на розв'язання якої направлено винахід (корисну модель), і шляхи її розв'язання
- •3.4.2. Визначення об’єкта винаходу і ознак технічного рішення
- •3.4.3. Визначення аналогів і вибір прототипу
- •3.4.4. Вибір обсягу винаходу і його масштабу
- •4. Формула винаходу (корисної моделі)
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Призначення формули винаходу (корисної моделі)
- •4.3. Вимоги до формули винаходу (корисної моделі)
- •4.4. Структура формули винаходу (корисної моделі)
- •4.4.1. Структура окремого пункту формули
- •4.4.1.1. Структура багатоланкової формули винаходу (корисної моделі)
- •4.5. Методика складання формули винаходу (корисної моделі)
- •4.5.1. Основні етапи складання формули
- •4.5.2. Формули винаходів (корисних моделей), що відносяться до різних об'єктів. Їх особливості
- •4.5.3. Спеціальні види формул
- •4.5.4. Формула корисної моделі
- •4.6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей)
- •4.7. Теорія еквівалентів. Основні положення
- •4.8. Роль формули винаходу при встановленні факту його використання
- •5. Заявка на винахід (корисну модель)
- •5.1. Теоретичні основи побудови доказів у експертизі винаходів
- •5.1.1. Загальна структура доказу
- •5.1.2. Види доказів
- •5.1.3. Прямий доказ як основна форма, яку використовують в практиці експертизи винаходів
- •5.1.4. Правила доказу по відношенню до тези
- •5.1.5. Правила доказу по відношенню до аргументів
- •5.2. Загальні вимоги до заявки на винахід (корисну модель) та її склад
- •5.2.1. Склад документів заявки
- •5.2.2. Вимоги до основних документів заявки на винахід
- •5.2.3. Заява на видачу патенту
- •5.2.4. Опис до заявки на винахід (корисну модель). Загальні відомості
- •5.2.5. Реферат
- •5.2.6. Вимоги до додаткових документів заявки
- •5.3. Застосування логічного доказу в практиці оформлення заявок на винаходи (корисні моделі)
- •5.3.1. Опис заявки на винахід (корисну модель) як доказ тези заявника
- •5.3.2. Логічний зв'язок деяких розділів опису з формулою винаходу
- •5.3.3. Логічний зв'язок опису заявки з результатами виявлення об’єкта винаходу
- •5.3.4. Особливості складання опису на деякі з об'єктів винаходів
- •5.3.4.1.Особливості опису на речовину
- •5.3.4.2. Особливості описів способів і пристроїв в радіотехніці та електроніці
- •5.3.4.3. Особливості описів винаходів, що відносяться до нового застосування відомого об’єкта
- •5.3.4.4. Особливості опису на різнорідні об'єкти
- •5.3.4.5. Особливості описів, що відносяться до мікробіологічних об'єктів
- •5.3.4.6. Особливості опису, що стосується штаму мікроорганізму
- •5.4. Єдність винаходу
- •6. Експертиза заявок на винаходи та корисні моделі в Державній установі України
- •6.1. Органи державної експертизи винаходів та корисних моделей в Україні
- •6.1.1. Держдепартамент
- •6.1.2. Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (далі – Укрпатент)
- •6.1.3. Апеляційна палата, її завдання та функції
- •6.2. Скорочений зміст головних нормативних актів, за якими проводять експертизу заявок на винаходи та корисні моделі
- •6.3. Порядок подання і проходження заявок на винаходи та корисні моделі в Укрпатенті
- •6.3.1. Подання заявки на винахід (корисну модель)
- •6.3.2. Попередній розгляд заявки
- •6.3.3. Встановлення дати подання заявки
- •6.3.4. Формальна експертиза заявки на винахід (км)
- •6.3.4.1. Перевірка заявки на відповідність вимозі єдності винаходу (км)
- •6.3.4.2. Встановлення пріоритету
- •6.3.4.3. Завершення формальної експертизи. Вихідні документи
- •6.3.4.4. Публікація відомостей про заявку на винахід та відомостей про патент на корисну модель. Тимчасова правова охорона заявки на винахід
- •6.3.4.5. Оскарження рішення за заявкою на винахід (км),
- •6.3.5. Кваліфікаційна експертиза заявки на винахід
- •6.3.5.1. Перевірка формули винаходу
- •6.3.5.2.Промислова придатність винаходу
- •6.3.5.3. Новизна
- •6.3.5.4. Винахідницький рівень
- •6.4. Оскарження рішення за заявкою на винахід , а також порядок визнання патенту на винахід (км) недійсним
- •6.5. Експертиза на відповідність умовам патентоздатності
- •6.6. Правила листування заявника з експертизою Укрпатенту
- •6.6.1. Загальні вимоги до листування
- •6.6.2. Загальна схема відповіді заявника
- •7. Міжнародна заявка на винахід відповідно до Договору про патентну кооперацію (рст)
- •7.1. Договір про патентну кооперацію
- •7.1.1. Мета та історія створення Договору
- •7.1.2. Терміни і визначення
- •7.2. Міжнародна фаза
- •7.2.1. Порядок оформлення і подачі міжнародної заявки
- •7.2.2. Загальні вимоги до міжнародної заявки
- •7.2.3. Структура заявочних документів
- •7.2.4. Єдність винаходу
- •7.2.5. Конфіденційний характер міжнародної заявки
- •7.2.6. Міжнародний пошук і публікація
- •7.2.7. Міжнародна попередня експертиза
- •7.2.8. Укрпатент - як одержуюче відомство
- •7.3. Національна фаза
- •7.3.1. Входження Міжнародної заявки в національну фазу
- •7.3.2. Експертиза міжнародної заявки в Україні
- •7.3.3. Пріоритетний документ
- •1. Умови надання правової охорони
- •1.1. Визначення та обсяг правової охорони
- •1.2. Види позначень, які можуть бути об‘єктом знака
- •1.3. Вимоги до позначення, яке заявляється на реєстрацію як знак
- •1.4. Принципи надання правової охорони
- •2. Підстави для відмови в наданні правової охорони встановлені статтею 6 Закону
- •3. Набуття права інтелектуальної власності на знак
- •3.1. Вимоги до заявки на знак для товарів і послуг
- •3.2. Оформлення документів заявки
- •3.3. Заява про реєстрацію знака
- •3.4. Встановлення пріорітету
- •3.5. Складання переліку товарів і/або послуг
- •3.6. Підпис
- •3.7. Вимоги до інших документів заявки
- •3.7.1. Документ про сплату збору
- •3.7.2. Документ про пріоритет
- •3.7.3. Документ про повноваження
- •3.8. Подання заявки
- •4. Експертиза заявки
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Задачі формальної експертизи
- •4.3. Порядок установлення дати подання заявки
- •4.4. Встановлення пріоритету
- •4.5. Перевірка документів заявки на відповідність встановленим вимогам
- •4.6. Процедура поділу заявки
- •4.7. Задачі кваліфікаційної експертизи
- •4.8. Набуття розрізняльної здатності
- •4.9. Підстави для відмови в реєстрації знака
- •4.10. Прізвища в знаках для товарів і послуг
- •4.11. Перевірка на тотожність і схожість позначень
- •1) При визначенні звукової схожості застосовуються основи такого розділу мовознавства як фонетика.
- •2) Візуальна (графічна) схожість визначається на підставі, зокрема, наступних ознак:
- •4.12. Експертиза етикеток
- •4.13. Визначення спорідненості товарів або послуг
- •4.14. Повідомлення про надання додаткових матеріалів
- •4.15. Складання висновку
- •4.16. Рішення про реєстрацію знака і рішення про відмову в реєстрації знака
- •4.17. Порядок розгляду заперечення проти заявки
- •4.18. Ведення листування із заявником
- •4.19. Ведення листування із представником
- •4.20. Порядок участі заявника при розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи
- •4.21. Продовження та поновлення пропущених строків
- •1) Продовження строків
- •2). Поновлення пропущених строків
- •4.22. Надання додаткових матеріалів
- •4.23. Експертиза знаків, які мають міжнародну реєстрацію
- •4.24. Подання заявки на міжнародну реєстрацію знака згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколом до цієї угоди
- •5. Експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару
- •5.1. Визначення та види географічних зазначень
- •5.2. Просте зазначення походження товару
- •5.3. Кваліфіковані зазначення походження товарів
- •5.4. Умови надання правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товарів
- •1) Найменуванню місця походження товарів надається правова охорона за умови, що:
- •2) Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, якщо:
- •5.5. Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару
- •5.6. Право на використання зареєстрованого найменування місця походження або географічного зазначення походження товару
- •5.7. Набуття права інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення походження товару
- •5.7.1. Суб‘єкти права
- •5.7.2. Заявка на реєстрацію
- •5.7.3. Вимоги до заявки
- •5.7.4. Заява про реєстрацію
- •5.7.5. Підпис заявника
- •5.7.6. Вимоги до інших документів заявки
- •5.7.7. Подання та попередній розгляд заявки та документів, що додаються до неї
- •5.7.8. Експертиза заявки на відповідність встановленим вимогам
- •5.7.9. Експертиза заявки на реєстрацію кзп товару
- •5.7.10 Експертиза заявки на реєстрацію права на використання вже зареєстрованого кзп товару
- •5.7.11. Експертизи заявки на реєстрацію кзп товару та/або права на використання кзп товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі
- •5.7.12. Публікація відомостей про заявку
- •5.7.13. Заперечення проти реєстрації кзп товару та/або права на його використання
- •5.7.14. Експертний висновок
- •6. Набуття права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування
3.1.4.3. Математичні вирази
Під математичним виразом слід розуміти будь-який зв'язок двох або більше параметрів, -описаний математичними символами у вигляді рівняння, нерівності або їх системи або в рівнозначній словесній формі.
Останніми роками математичні вирази отримали широке розповсюдження в усіх галузях техніки, що, природно, знайшло своє відображення у використанні їх при формулюванні суттєвих ознак рішення. Наприклад, якщо об'єктом рішення є пристрій, то нормативні акти допускають використання математичних виразів при формулюванні наступних ознак рішення:
1) Геометрична форма пристрою в цілому або його елементів.
2) Взаємне розташування елементів пристрою.
3) Взаємозв'язок параметрів пристрою або його елементів.
При формулюванні суттєвих ознак рішення, що відноситься до способу, математичні вирази можуть бути використані для ознак, що характеризують взаємозв'язок режимних або інших фізичних характеристик способу.
Для рішень, що відносяться до речовин, математичний вираз може бути використаний для формулюванні ознаки, яка характеризує взаємозв'язок вмісту компонентів речовини.
В усіх випадках дозволеного використання математичного виразу форма запису самого математичного виразу не регламентована і визначається тією галуззю техніки, до якої відноситься об'єкт рішення.
3.2. Логічні прийоми, які вживають під час виявлення винаходів (корисних моделей)
Процес виявлення винаходів має багато особливостей, аналогічних процесу пізнання навколишньої дійсності взагалі. При виявленні винаходів широко застосовуються як методи формальної логіки, так і методи діалектичної логіки. Наприклад, при визначенні технічної суті винаходів використовуються такі прийоми, як аналіз, абстрагування, синтез. Дослідження патентоздатності технічного рішення неможливе без методів наукової індукції, без використання таких логічних прийомів, як порівняння, узагальнення, обмеження, ділення понять.
Визначення суттєвих і несуттєвих ознак рішення, їх формулювання - результат аналізу ознак конкретних об'єктів, в яких використане або може бути використане винайдене рішення. Аналіз зазвичай визначають як форму, спосіб розкладання цілого на частини і пізнання кожної з них. Аналіз не зводиться лише до розчленовування цілого на його складові частини: розчленування є лише засобом, за допомогою якого ми знаходимо в безлічі властивостей і сторін об’єкта те головне, істотне, що складає їх основу.
Правильне розуміння процесу аналізу при виявленні винаходів має велике значення, оскільки, наприклад, механічне розуміння аналізу часто призводить до того, що, розчленувавши об'єкт на складові частини, далі не виявляють зв'язку окремих ознак, їх ролі і призначення в об'єкті, пізнанню того головного, що зв'язало всі ознаки в єдине ціле для досягнення необхідного результату. Саме неправильним проведенням аналізу можна пояснити появу у формулі винаходу несуттєвих або надмірно узагальнених ознак.
В процесі виявлення винаходів ми маємо справу ще з кількома методами, характерними для процесу пізнання взагалі. Як відомо, метою пізнання є представлення дійсності в її конкретності. Виявилося, що до цієї мети дорога йде лише через абстракцію, тобто шляхом відходу від конкретного. Конкретне і абстрактне характеризуються своїми рисами.
Конкретне є цілісність предмета, явища в різноманітті їх властивостей, у взаємодії всіх їхніх сторін і частин. Конкретне - це не тільки цілісність предмета або явища, це також і цілісність їх зв'язків і відносин з іншими предметами та явищами.
Абстрактне є частиною цілого, витягнутою із нього та ізольованою від зв'язку і взаємодії з іншими його сторонами і відносинами.
Зазначена відмінність між конкретним і абстрактним є не абсолютною, а відносною: конкретне в одному зв'язку може бути абстрактним в іншому, і навпаки. Аналогічне ми спостерігаємо в експертизі при розв'язанні проблеми «ціле і частина».
Абстракцію не можна розуміти лише як виділення з маси ознак об’єкта якихось загальних ознак, властивих йому. Абстракція є спосібом пізнання суті, закону предметів, явищ, засобом, необхідним для здійснення головної мети пізнання - відтворення явищ в їх конкретності, в їх взаємозв'язках і відносинах з іншими явищами.
Коли досягнуто необхідного ступеня абстракції, коли розкрито суть, закономірність явищ, думка починає рухатися у зворотному напрямі від абстрактного до конкретного для відображення конкретної єдності різноманіття властивостей і сторін предмета або явища.
При визначенні суттєвих і несуттєвих ознак рішення шляхом абстрагування окремих ознак об’єкта розкривають закономірності впливу тієї або іншої ознаки на отримання необхідного результату, що дозволяє пізнати суть явищ, які відбуваються при використанні рішення і тим самим встановити роль і значення кожної ознаки в досягненні мети винаходу. Все це дозволяє перейти потім до синтезу, тобто провести відкриту за допомогою аналізу суть через усі явища, показати як єдність, внутрішній зв'язок предметів виявляються в їх різноманітті. Це означає, що в процесі синтезу з'являється можливість відповідно до виявленої ролі окремих ознак перейти від конкретних об'єктів до різноманіття тих об'єктів, в яких виявлена суть рішення є об'єднуючим началом.
Саме в цьому і лише в цьому виявляється аналогія між суттю у філософському значенні і технічною суттю винаходу, що виявляється.
Якщо в процесі аналізу думка рухається від різноманіття до єдності, від конкретного до абстрактного, то в процесі синтезу напрям її руху є прямо протилежним: від єдності суті до відмінності і різноманіття, тобто від абстрактного до конкретного.
Аналіз і синтез, які використовують при виявленні винаходів, - це не два самостійних, відірваних один від одного методи, а дві сторони єдиного процесу, що дозволяє визначити суть знайденого нового рішення задачі.
Аналіз стає безглуздим і даремним, якщо він не завершується синтезом, і. навпаки, синтез нічого не дає без аналізу, продовженням якого він, як правило, є. Вивчаючи окремі частини, якого-небудь механізму, ми ще не можемо сказати, що вивчили цей механізм. Тільки з’єднання цих частин відомим чином із подальшим розглядом отриманого цілого дозволить вивчити механізм в конкретній єдності.
Використання описаних логічних прийомів дозволяє перейти від ознак конкретного винайденого об’єкта до ознак технічного рішення, використання якого в конкретному об'єкті дозволяє змінити його показники.
Як було зазначено вище, суттєві ознаки рішення і об’єкта, до якого воно відноситься, розрізняються формулюванням, тобто змістом понять, якими вони виражені. В обсяг цих понять повинні входити тільки значення, що відповідають критерію суттєвості ознаки: для об’єкта - його призначення, для рішення - відповідно ТР рішення.
Аналіз ознак об’єкта і рішення, подальше їх формулювання передбачають використання логічних прийомів узагальнення і обмеження понять.
Розглянемо, як здійснювалося формулювання суттєвої ознаки в рішенні, що відноситься до способу термічної обробки деталей з високоміцних корозійностійких сталей.
В характеристиці об’єкта, зокрема, було сказано, що нагріті до 1000°С деталі гартувалися у воді, після чого протягом години вони знаходилися при температурі льоду, що тане, тобто при 0°С.
Ознака об’єкта, що характеризує обробку холодом, спочатку була сформульована таким чином:
«обробку холодом загартованих деталей проводять протягом години при 0 °С».
В результаті досліджень суттєва ознака рішення, що характеризує цей же прийом, була сформульована таким чином:
«обробку холодом загартованих деталей проводять з ізотермічною витримкою при температурі на 10-30 °С нижче за точку початку мартенситного перетворення матеріалу деталей».
Дане формулювання стало результатом проведення додаткових дослідів, вивчення механізму явищ, що відбуваються, а її остаточному формулюванню передував ряд проміжних. Було встановлено, що спочатку термічна обробка проводилася для деталей із сталі завтовшки 10-12 мм, що містить 0,08 % вуглецю, 6,0 % нікелю і 15,6 % хрому з точкою початку мартенситного перетворення 1 м = +20 °С.
Виявилося, що ТР рішення досягається при обробці загартованих деталей, окрім 0 С і при -10 С і при +10 С, але з обов'язковою ізотермічною витримкою при цих температурах.
Проте коли таку ж термічну обробку проводили для деталей з іншої сталі цього ж класу, інтервал температур ізотермічної витримки при обробці холодом для досягнення того ж ТР виявився іншим.
Вивчення суті явищ, що відбуваються, при різних температурах обробки холодом дозволило встановити те загальне, що є характерним для процесу, який відбувається при обробці деталей із сталей цього класу.
В розглянутому випадку винахіднику вдалося розкрити суть явищ, що відбуваються, і виразити суттєву ознаку поняттям, яке повною мірою відображує дійсний внесок винахідника, що в подальшому гарантує надійний захист його прав.
Узагальнення ознаки може бути досягнуте також заміною видового поняття найближчим родовим, зменшенням змісту поняття, яким виражена ознака об’єкта, використанням поняття, що виражає лише функцію, що виконується ознакою, без конкретизації засобів, використаних для її здійснення, або з конкретизацією у вигляді часткових суттєвих ознак. Наприклад, при характеристиці технічної суті рішення, об'єкт якого – абразивна маса для інструмента електрохімічного шліфування , одна із суттєвих ознак рішення була сформульована наступним чином: «відновник або розчинник окисної плівки металевого наповнювача».
В цьому формулюванні один із компонентів абразивної маси охарактеризований вказівкою функції, що виконується цим компонентом. Конкретні засоби для виконання цих функцій склали формулювання часткової суттєвої ознаки.
Наведене формулювання суттєвої ознаки ілюструє ще один можливий випадок формулювання ознак, коли аналіз конкретних об'єктів не дозволяє узагальнити виявлені значення ознак найближчим загальним поняттям або це найближче поняття не відповідає виявленій суті рішення. Таке формулювання ознаки застосовується за наявності альтернативи, що характеризує еквівалентні ознаки.