- •Розділ 1. Експертиза об’єктів промислової власності: заявки на винаходи і корисні моделі
- •1. Експертиза заявки на винахід (корисну модель) відповідно до національного законодавства
- •1.1. Загальні положення. Історія виникнення й основні етапи експертизи винаходів. Поняття експертизи і її роль у прискоренні науково-технічного прогресу, її основні етапи
- •2. Теоретичні основи експертизи
- •2.1. Діалектичний метод і логіка в теорії і практиці експертизи винаходів
- •2.1.1. Абстрактне мислення, як процес пізнання
- •2.2. Форми абстрактного мислення
- •2.2.1. Поняття, як одна з основних форм мислення
- •2.2.1.1. Поняття «об'єкт»
- •2.2.1.2. Поняття "ознака об’єкта", "суттєві і несуттєві ознаки", "критерій суттєвості ознак"
- •2.2.1.3. Зміст і обсяг понять та їх взаємозв'язок
- •2.2.1.4. Види понять, відношення між поняттями і логічні операції над ними
- •2.2.1.5. Логічні операції над поняттями
- •2.2.1.6. Поняття «винахід»
- •2.2.2. Судження
- •2.2.3. Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей
- •2.2.3.1. Дедуктивний умовивід і його структура
- •2.2.3.2. Індуктивний умовивід
- •2.2.3.3. Умовивід за аналогією
- •2.3. Закони формальної логіки та їх застосування в експертизі винаходів
- •2.3.1. Закон тотожності
- •2.3.2. Закон несуперечності
- •2.3.3. Закон виключеного третього
- •2.3.4. Закон достатньої підстави
- •2.3.5. Межі застосування законів і методів формальної логіки в експертизі винаходів
- •3. Виявлення винаходів
- •3.1. Теоретичні основи виявлення винаходів. Основні поняття
- •3.1.1. Задача, технічний результат і споживчі властивості об’єкта винаходу (корисної моделі)
- •3.1.2. Об'єкт і технічне рішення
- •3.1.3. Суттєві ознаки винаходу (технічного рішення)
- •3.1.4. Загальні і часткові суттєві ознаки
- •3.1.4.1. Особливі випадки формулювання суттєвих ознак. Функціональні ознаки
- •3.1.4.2. Альтернативні ознаки
- •3.1.4.3. Математичні вирази
- •3.2. Логічні прийоми, які вживають під час виявлення винаходів (корисних моделей)
- •3.3. Об'єкти винаходів (корисних моделей) і ознаки, які їх характеризують
- •3.3.1. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «пристрій»
- •3.3.2. Об'єкт винаходу (корисної моделі) – «речовина»
- •3.3.3. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин»
- •3.3.4. Об'єкт винаходу (корисної моделі) - «спосіб»
- •3.3.5. Нове застосування відомого продукту або способу
- •3.4. Методика виявлення винаходів (корисних моделей)
- •3.4.1. Визначення задачі, на розв'язання якої направлено винахід (корисну модель), і шляхи її розв'язання
- •3.4.2. Визначення об’єкта винаходу і ознак технічного рішення
- •3.4.3. Визначення аналогів і вибір прототипу
- •3.4.4. Вибір обсягу винаходу і його масштабу
- •4. Формула винаходу (корисної моделі)
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Призначення формули винаходу (корисної моделі)
- •4.3. Вимоги до формули винаходу (корисної моделі)
- •4.4. Структура формули винаходу (корисної моделі)
- •4.4.1. Структура окремого пункту формули
- •4.4.1.1. Структура багатоланкової формули винаходу (корисної моделі)
- •4.5. Методика складання формули винаходу (корисної моделі)
- •4.5.1. Основні етапи складання формули
- •4.5.2. Формули винаходів (корисних моделей), що відносяться до різних об'єктів. Їх особливості
- •4.5.3. Спеціальні види формул
- •4.5.4. Формула корисної моделі
- •4.6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей)
- •4.7. Теорія еквівалентів. Основні положення
- •4.8. Роль формули винаходу при встановленні факту його використання
- •5. Заявка на винахід (корисну модель)
- •5.1. Теоретичні основи побудови доказів у експертизі винаходів
- •5.1.1. Загальна структура доказу
- •5.1.2. Види доказів
- •5.1.3. Прямий доказ як основна форма, яку використовують в практиці експертизи винаходів
- •5.1.4. Правила доказу по відношенню до тези
- •5.1.5. Правила доказу по відношенню до аргументів
- •5.2. Загальні вимоги до заявки на винахід (корисну модель) та її склад
- •5.2.1. Склад документів заявки
- •5.2.2. Вимоги до основних документів заявки на винахід
- •5.2.3. Заява на видачу патенту
- •5.2.4. Опис до заявки на винахід (корисну модель). Загальні відомості
- •5.2.5. Реферат
- •5.2.6. Вимоги до додаткових документів заявки
- •5.3. Застосування логічного доказу в практиці оформлення заявок на винаходи (корисні моделі)
- •5.3.1. Опис заявки на винахід (корисну модель) як доказ тези заявника
- •5.3.2. Логічний зв'язок деяких розділів опису з формулою винаходу
- •5.3.3. Логічний зв'язок опису заявки з результатами виявлення об’єкта винаходу
- •5.3.4. Особливості складання опису на деякі з об'єктів винаходів
- •5.3.4.1.Особливості опису на речовину
- •5.3.4.2. Особливості описів способів і пристроїв в радіотехніці та електроніці
- •5.3.4.3. Особливості описів винаходів, що відносяться до нового застосування відомого об’єкта
- •5.3.4.4. Особливості опису на різнорідні об'єкти
- •5.3.4.5. Особливості описів, що відносяться до мікробіологічних об'єктів
- •5.3.4.6. Особливості опису, що стосується штаму мікроорганізму
- •5.4. Єдність винаходу
- •6. Експертиза заявок на винаходи та корисні моделі в Державній установі України
- •6.1. Органи державної експертизи винаходів та корисних моделей в Україні
- •6.1.1. Держдепартамент
- •6.1.2. Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (далі – Укрпатент)
- •6.1.3. Апеляційна палата, її завдання та функції
- •6.2. Скорочений зміст головних нормативних актів, за якими проводять експертизу заявок на винаходи та корисні моделі
- •6.3. Порядок подання і проходження заявок на винаходи та корисні моделі в Укрпатенті
- •6.3.1. Подання заявки на винахід (корисну модель)
- •6.3.2. Попередній розгляд заявки
- •6.3.3. Встановлення дати подання заявки
- •6.3.4. Формальна експертиза заявки на винахід (км)
- •6.3.4.1. Перевірка заявки на відповідність вимозі єдності винаходу (км)
- •6.3.4.2. Встановлення пріоритету
- •6.3.4.3. Завершення формальної експертизи. Вихідні документи
- •6.3.4.4. Публікація відомостей про заявку на винахід та відомостей про патент на корисну модель. Тимчасова правова охорона заявки на винахід
- •6.3.4.5. Оскарження рішення за заявкою на винахід (км),
- •6.3.5. Кваліфікаційна експертиза заявки на винахід
- •6.3.5.1. Перевірка формули винаходу
- •6.3.5.2.Промислова придатність винаходу
- •6.3.5.3. Новизна
- •6.3.5.4. Винахідницький рівень
- •6.4. Оскарження рішення за заявкою на винахід , а також порядок визнання патенту на винахід (км) недійсним
- •6.5. Експертиза на відповідність умовам патентоздатності
- •6.6. Правила листування заявника з експертизою Укрпатенту
- •6.6.1. Загальні вимоги до листування
- •6.6.2. Загальна схема відповіді заявника
- •7. Міжнародна заявка на винахід відповідно до Договору про патентну кооперацію (рст)
- •7.1. Договір про патентну кооперацію
- •7.1.1. Мета та історія створення Договору
- •7.1.2. Терміни і визначення
- •7.2. Міжнародна фаза
- •7.2.1. Порядок оформлення і подачі міжнародної заявки
- •7.2.2. Загальні вимоги до міжнародної заявки
- •7.2.3. Структура заявочних документів
- •7.2.4. Єдність винаходу
- •7.2.5. Конфіденційний характер міжнародної заявки
- •7.2.6. Міжнародний пошук і публікація
- •7.2.7. Міжнародна попередня експертиза
- •7.2.8. Укрпатент - як одержуюче відомство
- •7.3. Національна фаза
- •7.3.1. Входження Міжнародної заявки в національну фазу
- •7.3.2. Експертиза міжнародної заявки в Україні
- •7.3.3. Пріоритетний документ
- •1. Умови надання правової охорони
- •1.1. Визначення та обсяг правової охорони
- •1.2. Види позначень, які можуть бути об‘єктом знака
- •1.3. Вимоги до позначення, яке заявляється на реєстрацію як знак
- •1.4. Принципи надання правової охорони
- •2. Підстави для відмови в наданні правової охорони встановлені статтею 6 Закону
- •3. Набуття права інтелектуальної власності на знак
- •3.1. Вимоги до заявки на знак для товарів і послуг
- •3.2. Оформлення документів заявки
- •3.3. Заява про реєстрацію знака
- •3.4. Встановлення пріорітету
- •3.5. Складання переліку товарів і/або послуг
- •3.6. Підпис
- •3.7. Вимоги до інших документів заявки
- •3.7.1. Документ про сплату збору
- •3.7.2. Документ про пріоритет
- •3.7.3. Документ про повноваження
- •3.8. Подання заявки
- •4. Експертиза заявки
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Задачі формальної експертизи
- •4.3. Порядок установлення дати подання заявки
- •4.4. Встановлення пріоритету
- •4.5. Перевірка документів заявки на відповідність встановленим вимогам
- •4.6. Процедура поділу заявки
- •4.7. Задачі кваліфікаційної експертизи
- •4.8. Набуття розрізняльної здатності
- •4.9. Підстави для відмови в реєстрації знака
- •4.10. Прізвища в знаках для товарів і послуг
- •4.11. Перевірка на тотожність і схожість позначень
- •1) При визначенні звукової схожості застосовуються основи такого розділу мовознавства як фонетика.
- •2) Візуальна (графічна) схожість визначається на підставі, зокрема, наступних ознак:
- •4.12. Експертиза етикеток
- •4.13. Визначення спорідненості товарів або послуг
- •4.14. Повідомлення про надання додаткових матеріалів
- •4.15. Складання висновку
- •4.16. Рішення про реєстрацію знака і рішення про відмову в реєстрації знака
- •4.17. Порядок розгляду заперечення проти заявки
- •4.18. Ведення листування із заявником
- •4.19. Ведення листування із представником
- •4.20. Порядок участі заявника при розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи
- •4.21. Продовження та поновлення пропущених строків
- •1) Продовження строків
- •2). Поновлення пропущених строків
- •4.22. Надання додаткових матеріалів
- •4.23. Експертиза знаків, які мають міжнародну реєстрацію
- •4.24. Подання заявки на міжнародну реєстрацію знака згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколом до цієї угоди
- •5. Експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару
- •5.1. Визначення та види географічних зазначень
- •5.2. Просте зазначення походження товару
- •5.3. Кваліфіковані зазначення походження товарів
- •5.4. Умови надання правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товарів
- •1) Найменуванню місця походження товарів надається правова охорона за умови, що:
- •2) Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, якщо:
- •5.5. Підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару
- •5.6. Право на використання зареєстрованого найменування місця походження або географічного зазначення походження товару
- •5.7. Набуття права інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення походження товару
- •5.7.1. Суб‘єкти права
- •5.7.2. Заявка на реєстрацію
- •5.7.3. Вимоги до заявки
- •5.7.4. Заява про реєстрацію
- •5.7.5. Підпис заявника
- •5.7.6. Вимоги до інших документів заявки
- •5.7.7. Подання та попередній розгляд заявки та документів, що додаються до неї
- •5.7.8. Експертиза заявки на відповідність встановленим вимогам
- •5.7.9. Експертиза заявки на реєстрацію кзп товару
- •5.7.10 Експертиза заявки на реєстрацію права на використання вже зареєстрованого кзп товару
- •5.7.11. Експертизи заявки на реєстрацію кзп товару та/або права на використання кзп товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі
- •5.7.12. Публікація відомостей про заявку
- •5.7.13. Заперечення проти реєстрації кзп товару та/або права на його використання
- •5.7.14. Експертний висновок
- •6. Набуття права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування
4.5. Методика складання формули винаходу (корисної моделі)
4.5.1. Основні етапи складання формули
Складанню формули винаходу завжди передує дослідження технічного рішення з мeтою визначення його патентоздатності. Всі дані, необхідні для складання формули, беруть із цього дослідження.
Для складання формули винаходу необхідні наступні дані:
- назва винаходу, з якого починається обмежувальна частина;
- ознаки технічного рішення, однакові з ознаками прототипу, а також вказівка на загальну функцію схожих ознак (ознаки обмежувальної частини);
- відрізняльні ознаки в порівнянні з прототипом.
Першим етапом в складанні формули винаходу є уточнення назви винаходу, яка була встановлена при визначенні технічної суті рішення.
Другим етапом є уточнення у разі потреби формулювання ознак обмежувальної частини, для якого використовуються результати порівняльного аналізу технічного рішення і прототипу.
На третьому етапі уточнюється формулювання ТР винаходу, виходячи з необхідності відображення у формулі причинно-наслідкового зв'язку відрізняльних ознак і ТР винаходу.
Четвертий етап полягає у формулюванні або уточненні відрізняльних ознак, виявлених при порівняльному аналізі рішення і прототипу.
У відрізняльній частині формули винаходу перераховують:
- ознаки рішення,для яких в прототипі немає тотожних;
- різницю в ознаках з однаковою функцією або ознаку повністю, якщо різниця не має самостійного суттєвого значення. Наприклад, ознака рішення: «нагрівають при 100-150 °С...», в прототипі є ознака з такою ж функцією (нагрівання), різниця - в температурі. Хоча відмінністю є тільки конкретний режим дії, а не сама дія, вказівка у відрізняльній частині лише режиму без зазначення дії, до якої він відноситься, зробила б характеристику такого рішення невизначеною, оскільки в способі може бути декілька дій, до яких вказаний режим може бути також віднесений.
П'ятий етап полягає в редагуванні і лінгвістичній обробці отриманої таким чином сукупності ознак відповідно до встановлених правил. Наприклад, якщо винахід відноситься до способу, уточнюється порядок переліку дій, вибираються відповідні граматичні форми слів (див. докладніше нижче, главу 4.5.2.).
4.5.2. Формули винаходів (корисних моделей), що відносяться до різних об'єктів. Їх особливості
Пристрій. Оскільки пристрій являє собою конструктивне або схемне рішення, то у формулі технічна суть рішення характеризується ознаками об’єкта винаходу в статичному стані, а. отже, в ній не повинно бути дієслів дійсного способу, що виражають незавершену дію.
Щоб підкреслити цю особливість, для характеристики введення нових елементів, кінематичних або інших зв'язків між елементами об’єкта використовують короткі пасивні дієприкметники доконаного виду (забезпечений, розташований, встановлений тощо), а для характеристики особливої форми виконання пристрою, зокрема форми елемента, взаємозв'язків елементів, співвідношення розмірів елементів і матеріалу, з якого вони виконані, - повні дієприкметники, як дійсні, так і пасивні. В деяких випадках допускається для характеристики ознак (але не роботи або дії пристрою) використання у формулі таких дієслів дійсного способу, як «являє», «містить», «має» тощо.
Спосіб. Оскільки спосіб як об'єкт винаходу є процесом виконання взаємозв'язаних дій, спрямованих на отримання певного результату у вигляді, наприклад, машин, речовин, матеріалів тощо, то у формулі винаходу, що відноситься до способу, вказується виконання в певній послідовності ряду дій. Для цього застосовують дієслова активного стану, дійсного способу, третьої особи множини.
При складанні формул винаходів, що відносяться до способів, які містять велику кількість дій, що виконуються одночасно, із стилістичних міркувань допускається вживання разом із дієсловами згаданого виду дієприслівників недоконаного виду для характеристики дій, додаткових (в технічному сенсі) до основної, і визнаних суттєвими. Основна дія в таких випадках виражається дієсловом, а додаткова - дієприслівником.
Речовина, що отримана хімічним шляхом. Перший пункт формули винаходу, що відноситься до речовини, отриманої хімічним шляхом, а також додаткові до нього складаються із відступом від прийнятої системи побудови формули і не мають поділу на обмежувальну і відрізняльну частини.
Формула винаходу, що відноситься до нової хімічної сполуки (п.11.3.1 Правил), містить найменування хімічної сполуки або групи сполук за однією із прийнятих в хімії номенклатур, структурну формулу з розшифровкою значень всіх радикалів і вказівку призначення отриманої нової сполуки, обумовлену її властивостями і, в разі необхідності, вид біологічної активності.
Формула винаходу, що відноситься до речовини, що отримана хімічним шляхом, дуже часто містить ще один або декілька пунктів, складених відповідно до прийнятої системи побудови формули і що відносяться до способу отримання нових сполук.
Надається правова охорона також сполукам із невизначеною структурою, які отримані шляхом мікробіологічного синтезу. У формулі такого винаходу наводиться сукупність ознак, необхідних і достатніх для ідентифікації речовини і обґрунтовування її новизни.
Речовина, що отримана нехімічним шляхом. Технічна суть винаходів, об'єктом яких є речовини, що являють собою механічну суміш компонентів, характеризується у формулі наявністю певної сукупності компонентів і вказівкою на вміст окремих компонентів, їх структуру або структуру речовини в цілому (п. 11.3.3 Правил).
Визначення загальних суттєвих ознак і ознак, що їх розвивають або пояснюють, є результатом дослідження технічного рішення, проте незалежно від результату дослідження формула винаходу (її незалежний пункт) за необхідності може містити не тільки вказівку на наявність певних компонентів, але і їх кількісне співвідношення.
Речовина, що отримана фізико-хімічним перетворенням. Технічна суть винаходів, об'єктом яких є речовини цієї групи, характеризується у формулі аналогічно попереднім винаходам.
Особливості даного об’єкта винаходу, що пов'язані із протіканням фізико-хімічних процесів при їх отриманні, призвели до ряду особливостей формули винаходу.
Технічна суть винаходів, що відносяться до таких речовин, може характеризуватися наступним:
- наявністю вихідних або умовних кінцевих компонентів;
- тільки зміною кількості компонентів відомої речовини;
- структурою компонентів або всієї речовини (матеріалу).
Склад і властивості речовин цієї групи часто залежать також від способу отримання, тому формула може містити пункти, що характеризують суть декількох винаходів, наприклад речовину і новий спосіб її отримання тощо.
Під час переліку відрізняльних ознак необхідно використовувати дієслово «містить» із вказівкою «додатково», якщо цього вимагає суть рішення. Додаткове введення нового компоненту може бути подане у формулі таким чином:
1. У відрізняльній частині формули, після слів «який відрізняється тим, що ...», потрібно спочатку перерахувати компоненти, які введені додатково, і лише після цього навести співвідношення всіх компонентів.
2. Після слів «який відрізняється тим, що...» навести новий компонент і його кількість, а потім «а інші компоненти в наступній кількості» - перерахувати відомі компоненти та їх вміст.
При вказівці у формулі кількісного вмісту компонентів (для всіх речовин) необхідно стежити за тим, щоб він був реальним. Наприклад, це означає, що у разі вираження його у відсотках сума кількісного вмісту компонентів за верхньою межею має бути більшою за 100, за нижньою - меншою 100, а їх сума за будь-яких комбінацій вмісту компонентів в межах, вказаних у формулі, має дорівнювати 100.
Якщо у складі речовини можна виділити компонент, вміст якого значно перевищує вміст інших компонентів, то при переліку його указують останнім, а про його кількісний вміст пишуть: «решта», або «... до 100».
В деяких випадках, навпаки, його указують першим, а кількісний вміст характеризують-виразом «ефективна кількість».
Штами. На сучасному рівні розвитку науки визначити сукупність суттєвих ознак, що характеризує штам як об'єкт винаходу, і особливо встановити причинно-наслідковий зв'язок ознак штаму з технічним результатом, що досягається, не виявляється можливим.
У зв'язку із цим формула винаходу, що відноситься до штаму, будується із відступом від прийнятої в Україні системи побудови формули (п. 12.3 Правил): - назва роду і видового епітету мікроорганізма в латинській транскрипції, абревіатура офіційної колекції і номер, під яким штам зареєстрований у відповідній колекції, а також характер практичного використання штаму (його призначення).
Наприклад, «Штам Micrococcus Sp. Glutamicus inv. - продуцент лізину».