4.5. Методика складання формули винаходу (корисної моделі)

4.5.1. Основні етапи складання формули

Складанню формули винаходу завжди передує дослідження технічного рішення з мeтою визначення його патентоздатності. Всі дані, необхідні для складання формули, беруть із цього дослідження.

Для складання формули винаходу необхідні наступні дані:

- назва винаходу, з якого починається обмежувальна частина;

- ознаки технічного рішення, однакові з ознаками прототипу, а також вказівка на загальну функцію схожих ознак (ознаки обмежувальної частини);

- відрізняльні ознаки в порівнянні з прототипом.

Першим етапом в складанні формули винаходу є уточнення назви винаходу, яка була встановлена при визначенні технічної суті рішення.

Другим етапом є уточнення у разі потреби формулювання ознак обмежувальної частини, для якого використовуються результати порівняльного аналізу технічного рішення і прототипу.

На третьому етапі уточнюється формулювання ТР винаходу, виходячи з необхідності відображення у формулі причинно-наслідкового зв'язку відрізняльних ознак і ТР винаходу.

Четвертий етап полягає у формулюванні або уточненні відрізняльних ознак, виявлених при порівняльному аналізі рішення і прототипу.

У відрізняльній частині формули винаходу перераховують:

- ознаки рішення,для яких в прототипі немає тотожних;

- різницю в ознаках з однаковою функцією або ознаку повністю, якщо різниця не має самостійного суттєвого значення. Наприклад, ознака рішення: «нагрівають при 100-150 °С...», в прототипі є ознака з такою ж функцією (нагрівання), різниця - в температурі. Хоча відмінністю є тільки конкретний режим дії, а не сама дія, вказівка у відрізняльній частині лише режиму без зазначення дії, до якої він відноситься, зробила б характеристику такого рішення невизначеною, оскільки в способі може бути декілька дій, до яких вказаний режим може бути також віднесений.

П'ятий етап полягає в редагуванні і лінгвістичній обробці отриманої таким чином сукупності ознак відповідно до встановлених правил. Наприклад, якщо винахід відноситься до способу, уточнюється порядок переліку дій, вибираються відповідні граматичні форми слів (див. докладніше нижче, главу 4.5.2.).

4.5.2. Формули винаходів (корисних моделей), що відносяться до різних об'єктів. Їх особливості

Пристрій. Оскільки пристрій являє собою конструктивне або схемне рішення, то у формулі технічна суть рішення характеризується ознаками об’єкта винаходу в статичному стані, а. отже, в ній не повинно бути дієслів дійсного способу, що виражають незавершену дію.

Щоб підкреслити цю особливість, для характеристики введення нових елементів, кінематичних або інших зв'язків між елементами об’єкта використовують короткі пасивні дієприкметники доконаного виду (забезпечений, розташований, встановлений тощо), а для характеристики особливої форми виконання пристрою, зокрема форми елемента, взаємозв'язків елементів, співвідношення розмірів елементів і матеріалу, з якого вони виконані, - повні дієприкметники, як дійсні, так і пасивні. В деяких випадках допускається для характеристики ознак (але не роботи або дії пристрою) використання у формулі таких дієслів дійсного способу, як «являє», «містить», «має» тощо.

Спосіб. Оскільки спосіб як об'єкт винаходу є процесом виконання взаємозв'язаних дій, спрямованих на отримання певного результату у вигляді, наприклад, машин, речовин, матеріалів тощо, то у формулі винаходу, що відноситься до способу, вказується виконання в певній послідовності ряду дій. Для цього застосовують дієслова активного стану, дійсного способу, третьої особи множини.

При складанні формул винаходів, що відносяться до способів, які містять велику кількість дій, що виконуються одночасно, із стилістичних міркувань допускається вживання разом із дієсловами згаданого виду дієприслівників недоконаного виду для характеристики дій, додаткових (в технічному сенсі) до основної, і визнаних суттєвими. Основна дія в таких випадках виражається дієсловом, а додаткова - дієприслівником.

Речовина, що отримана хімічним шляхом. Перший пункт формули винаходу, що відноситься до речовини, отриманої хімічним шляхом, а також додаткові до нього складаються із відступом від прийнятої системи побудови формули і не мають поділу на обмежувальну і відрізняльну частини.

Формула винаходу, що відноситься до нової хімічної сполуки (п.11.3.1 Правил), містить найменування хімічної сполуки або групи сполук за однією із прийнятих в хімії номенклатур, структурну формулу з розшифровкою значень всіх радикалів і вказівку призначення отриманої нової сполуки, обумовлену її властивостями і, в разі необхідності, вид біологічної активності.

Формула винаходу, що відноситься до речовини, що отримана хімічним шляхом, дуже часто містить ще один або декілька пунктів, складених відповідно до прийнятої системи побудови формули і що відносяться до способу отримання нових сполук.

Надається правова охорона також сполукам із невизначеною структурою, які отримані шляхом мікробіологічного синтезу. У формулі такого винаходу наводиться сукупність ознак, необхідних і достатніх для ідентифікації речовини і обґрунтовування її новизни.

Речовина, що отримана нехімічним шляхом. Технічна суть винаходів, об'єктом яких є речовини, що являють собою механічну суміш компонентів, характеризується у формулі наявністю певної сукупності компонентів і вказівкою на вміст окремих компонентів, їх структуру або структуру речовини в цілому (п. 11.3.3 Правил).

Визначення загальних суттєвих ознак і ознак, що їх розвивають або пояснюють, є результатом дослідження технічного рішення, проте незалежно від результату дослідження формула винаходу (її незалежний пункт) за необхідності може містити не тільки вказівку на наявність певних компонентів, але і їх кількісне співвідношення.

Речовина, що отримана фізико-хімічним перетворенням. Технічна суть винаходів, об'єктом яких є речовини цієї групи, характеризується у формулі аналогічно попереднім винаходам.

Особливості даного об’єкта винаходу, що пов'язані із протіканням фізико-хімічних процесів при їх отриманні, призвели до ряду особливостей формули винаходу.

Технічна суть винаходів, що відносяться до таких речовин, може характеризуватися наступним:

- наявністю вихідних або умовних кінцевих компонентів;

- тільки зміною кількості компонентів відомої речовини;

- структурою компонентів або всієї речовини (матеріалу).

Склад і властивості речовин цієї групи часто залежать також від способу отримання, тому формула може містити пункти, що характеризують суть декількох винаходів, наприклад речовину і новий спосіб її отримання тощо.

Під час переліку відрізняльних ознак необхідно використовувати дієслово «містить» із вказівкою «додатково», якщо цього вимагає суть рішення. Додаткове введення нового компоненту може бути подане у формулі таким чином:

1. У відрізняльній частині формули, після слів «який відрізняється тим, що ...», потрібно спочатку перерахувати компоненти, які введені додатково, і лише після цього навести співвідношення всіх компонентів.

2. Після слів «який відрізняється тим, що...» навести новий компонент і його кількість, а потім «а інші компоненти в наступній кількості» - перерахувати відомі компоненти та їх вміст.

При вказівці у формулі кількісного вмісту компонентів (для всіх речовин) необхідно стежити за тим, щоб він був реальним. Наприклад, це означає, що у разі вираження його у відсотках сума кількісного вмісту компонентів за верхньою межею має бути більшою за 100, за нижньою - меншою 100, а їх сума за будь-яких комбінацій вмісту компонентів в межах, вказаних у формулі, має дорівнювати 100.

Якщо у складі речовини можна виділити компонент, вміст якого значно перевищує вміст інших компонентів, то при переліку його указують останнім, а про його кількісний вміст пишуть: «решта», або «... до 100».

В деяких випадках, навпаки, його указують першим, а кількісний вміст характеризують-виразом «ефективна кількість».

Штами. На сучасному рівні розвитку науки визначити сукупність суттєвих ознак, що характеризує штам як об'єкт винаходу, і особливо встановити причинно-наслідковий зв'язок ознак штаму з технічним результатом, що досягається, не виявляється можливим.

У зв'язку із цим формула винаходу, що відноситься до штаму, будується із відступом від прийнятої в Україні системи побудови формули (п. 12.3 Правил): - назва роду і видового епітету мікроорганізма в латинській транскрипції, абревіатура офіційної колекції і номер, під яким штам зареєстрований у відповідній колекції, а також характер практичного використання штаму (його призначення).

Наприклад, «Штам Micrococcus Sp. Glutamicus inv. - продуцент лізину».