4.5.3. Спеціальні види формул

Група винаходів. Технічна суть групи винаходів (п. 7.2.4 Правил) визначається бататоланкою формулою з кількома незалежними пунктами, кожний з яких визначає технічну суть одного з винаходів, які увійшли до заявки.

Послідовність викладу незалежних пунктів формули визначається об'єктом, до якого відноситься ТР всієї групи. Якщо винаходи відносяться до різних об'єктів, один з яких призначений для отримання, здійснення або використання іншого об’єкта, то в першому пункті формули зазвичай характеризується суть винаходу, що відноситься до об’єкта, який треба отримати (здійснити або використати). Якщо один винахід відноситься до об’єкта в цілому, а інший - до його частини, то в першому пункті викладається. технічна суть винаходу, що відноситься до цілого.

Оскільки суть кожного з винаходів, об'єднаних єдиним винахідницьким задумом викладається в незалежних пунктах формули, то ці пункти, як правило, не повинні мати посилань на будь-які інші пункти формули, а їх структура не має будь-яких відмінностей від структури одноланкової формули винаходу. Інколи все ж посилання допускаються, якщо вони дають змогу викласти даний незалежний пункт без повторення в ньому повністю змісту інших пунктів.

Незалежні пункти формули, що містить групу винаходів, можуть мати додаткові пункти, які групуються разом із тим незалежним пунктом, якому вони підпорядковані безпосередньо або через попередні додаткові пункти.

Нове застосування відомого об’єкта . Формула винаходу «на застосування» не має відрізняльної і обмежувальної частин (п. 14.3 Правил). Вона складається з двох частин:

- перша - завжди починається зі слова «застосування», за яким йде назва відомого об’єкта в родовому відмінку, пропонованого до нового застосування;

- друга - зі слів « як...», за якою указують назву об’єкта, що виражає нове призначення об’єкта.

Формула винаходу:

«Застосування бурового розчину (назва відомого об’єкта) як електроліту для рідинних резисторів (назва об’єкта, що виражає нове призначення)».

4.5.4. Формула корисної моделі

Заявка на корисну модель оформляється і подається за тими ж правилами, що і заявка на винахід, і виражає технічне рішення за допомогою ознак, властивих відповідному об’єкту. Тобто для характеристики корисної моделі використовують ознаки, вказані в розділах 3.3.1 – 3.3.5 цього посібника.

Побудова формули корисної моделі повністю співпадає з правилами побудови формули на винахід. Необхідно зауважити, що згідно із "Правилами складання ..." формула корисної моделі може було як одноланковою, так і багатоланковою, але на відміну від винаходу, кожна заявка на корисну модель повинна характеризувати лише одну корисну модель (ч. 4 ст. 12 Закону).

4.6. Аналіз деяких помилок, що поширені у формулах винаходів (корисних моделей)

Наведені в даному розділі формули винаходів (KM) є умовними, проте вони засновані на реальних формулах винаходів і корисних моделей, що були подані у заявках на видачу охоронного документа.

Аналіз помилок технічного характеру не проводився. В основу критерію відбору формули для аналізу була покладена доступність технічної суті викладеного в ньому рішення для якомога ширшого кола фахівців або наочність допущеної помилки.

Задачею аналізу, що поданий в даному розділі, є ілюстрація порушення деяких нормативних правил під час складання формули винаходу.

Приклад 1:

«Заливальна мастика для герметизації електричного акумулятора, наприклад свинцевого, що містить каучуковий регенерат, бітум і масло, відрізняється тим, що за регенерат узятий камерний бутилкаучуковий, причому співвідношення згаданих компонентів дорівнює 1:2:1 мас.ч.»

Формула складена із порушенням загальних правил, а також правил, встановлених для характеристики суті винаходів, які відносяться до речовини, що являє собою суміш компонентів.

В даному рішенні пропонується замінити у відомій речовині – заливальній мастиці – один вид каучукового регенерата на інший – камерний бутилкаучуковий. Навіть якщо допустити, що кількісне співвідношення компонентів є для даного рішення суттєвою ознакою, то погодитися з тим, що воно має виражатися точним співвідношенням, наведеним у формулі, не можна.

Правила формулювання ознак у формулі на речовину вимагають наведення кількісного співвідношення компонентів у вигляді інтервалу тих значень, за яких ТР винаходу може бути досягнутий.

Відповідно до діючих Правил формула мала бути складена таким чином:

«Заливальна мастика для герметизації електричного акумулятора, наприклад, свинцевого, що складається із каучукового регенерата, бітуму і оливи, відрізняється тим, що вона містить як регенерат камерний бутилкаучуковий за наступного співвідношення компонентів, мас. ч.:

- камерний бутилкаучуковий регенерат 1 – 1,5;

- бітум 2–3;

- олива 1–1,5»

Приклад 2.

«Електромагнітний пристрій, що складається з просоченої ізолюючим матеріалом обмотки, що знаходиться в пазах магнітопровода, який відрізняється тим, що обмотка просочена сумішшю, яка складається з (%):

- золя ортокремнієвої кислоти 10 – 30;

- окисел алюмінія 20 – 40;

- слюда 70 – 80.»

Невірно визначено можливі межі вмісту компонентів: нижні межі нереальні, оскільки вони самі в сумі дають 100 %, тому іншу комбінацію у вказаних межах вже здійснити неможливо.

Але головна помилка в даній формулі пов'язана із невірним визначенням виду об’єкта при визначенні технічної суті:

- якщо було встановлено, що сукупність ознак, яка характеризує суміш, не є новою, а новим є лише призначення суміші, тоді треба було б скласти формулу винаходу на її «нове застосування»;

- якщо було встановлено, що сукупність ознак, що характеризує ізолюючу суміш є новою, то об'єкт винаходу — речовина і формулу винаходу треба було б скласти на рішення, об'єкт якого — ізолююча суміш для електромагнітного пристрою.

Приклад 3.

«Спосіб отримання 2-оксо-5-окси-2.5-дигідрофурана, який відрізняється тим, що фурфурол окислюють З0%-ним перекисом водню при 60 С' із подальшим нагріванням формилакрилової кислоти, що утворюється при цьому, до 160 °С у вакуумі з одночасною відгонкою цільового продукту».

В даній формулі характеризується не суть технічного рішення, а наводиться опис (майже пропис) отримання однієї конкретної хімічної сполуки. Пропонується спосіб отримання відомої речовини, а ТР в описі відсутній, тому з формули не можна зробити висновок про те, які переваги має новий спосіб.

Параметри процесу наведені у вигляді їх конкретних абсолютних значень, що призводить до того, що патент із такою формулою не гарантує заявнику захисту його прав.

Приклад 4.

Формула винаходу, що має назву «Спосіб лікування лейкопенії», булла складена таким чином:

«Застосування препарату «кобальт 30» для лікування лейкопенії». Назва винаходу не відповідає об’єкту, до якого вона відноситься: ні про який спосіб в даному винаході не йдеться. Об'єкт винаходу — засіб (препарат) для лікування.

Приклад 5.

«Застосування ефірана — 3 (ізопропил-хлорбутиловий ефір) у суміші з ОП-10 у співвідношенні 4 : 1 у вигляді 0,05 - 0,1 % водного розчину як стимулятора зростання і продуктивності гусені тутового шовкопряду шляхом обприскування цією сумішшю листя шовковиці, згодовуваного гусені з третього віку».

В цій формулі наведений:

1) Склад речовини (ефіран-3 -+- ОП-10 у співвідношенні 4:1).

2) Спосіб застосування цієї речовини (шляхом обприскування 0,05-0,1%-ним водним розчином вказаної суміші листя шовковиці, згодовуваного гусені з третього віку), тобто ні про яке нове застосування відомої речовини не йдеться.

Укладач формули не виявив суть винаходу, тому не виявляється можливим дати йому рекомендацію щодо правильного складання формули.

Окрім того, до числа помилок даної формули необхідно віднести вказівку на точне співвідношення (4 : 1) і наведення у формулі марки вживаної речовини (ОП-10).

Приклад 6.

Назва винаходу - «Спосіб приготування гідрозакладки».

Формула винаходу:

«Застосування пливуна як складової гідрозакладки із в'яжучими добавками».

Назва винаходу не відповідає його суті — рішення відноситься до складової гідрозакладки з в'яжучими добавками, тому назву слід сформулювати так: «Складова гідрозакладки з в'яжучими добавками».

Приклад 7.

«Спосіб отримання гіперину (3-галактозид-3,5,7,3'4'-пентаоксі-флавона), який відрізняється тим, що гіперин одержують з квітів і листя бавовника сорту 108-Ф».

«Каталізатор для окислювального дегідрирування ізоаміденів, що містить фосфорну кислоту на носії, відрізняється тим, що як носій узятий природний матеріал «саратовська опока», активована добавками солей марганцю або церію».

В першій формулі невідоме (характеристика суті рішення) визначено через невідоме «сорт 108-Ф». Подібне формулювання суттєвих ознак рішення у формулі є неприпустимим. Та сама помилка допущена у другій формулі: «Саратовська опока» має певний хімічний склад, компоненти якого впливають на підвищення селективності каталізатора. В даному випадку суть рішення не виявлено, а винахід не дає можливості неодноразового відтворення.

Приклад 8.

«Розчинник ливарних фарб, паст і закріплювачів, який відрізняється тим, що як розчинник застосовують важкий абсорбент, що отримують у вигляді відходів в цехах газорозподілу на заводах синтетичного спирту». У такому вигляді формула винаходу складається, якщо розчинник – суміш компонентів, а в даному випадку йдеться не про штучно одержану суміш, а про застосування готової, відомої складної суміші – абсорбенту, охарактеризованої за типом генетичного визначення поняття, тому і формула винаходу повинна бути складена на «нове застосування».

«Застосування важкого абсорбенту – відходу газорозподілу при виробництві синтетичного спирту як розчинника ливарних фарб, паст і закріплювачів».

Приклад 9.

Назва винаходу – «Відбілювач цементного клінкеру».

Формула винаходу:

«Застосування як відбілювача цементного клінкеру 2-5 % водного розчину триетаноламіна».

Тут порушено прийняту структуру формули винаходу, що відноситься до застосування відомих об'єктів. Її слід скласти таким чином:

«Застосування 2-5%-ного водного розчину триетаноламіна як відбілювача цементного клінкеру».

Приклад 10.

«Глазур, що включає РbО, Аl₂O₃, В₂О₃, яка відрізняється тим, що вона додатково містить MnO, SiO₂, ZrO₂ при такому співвідношенні компонентів, мас. %:

РbО - 19-20;

Al₂О₃ 9-12;

В₂О₃ - 7,7-9,5;

SiO - 48-50;

ZrO2- 5,7-5,9;

MnО - 0,1—0,3».

До характеристики суті даного технічного рішення включено несуттєву ознаку, якою є вказівка на наявність фарбника МпО. Останній не впливає на хімічну стійкість глазурі (технічний результат, заявлений в описі винаходу), а застосування його або іншого фарбника залежить від бажаного кольору глазурі.

Тому необхідно було б до обмежувальної частини включити ознаку, сформульовану у вигляді поняття, що виражає функцію «фарбник», повторивши його при вказівці кількісного вмісту компонентів.

Приклад 11.

1. «Спосіб боротьби із запорошеною головешкою пшениці і ячменю шляхом обробки насіння фунгіцидом, який відрізняється тим, що в якості останніх беруть сульфанілову кислоту (п-амино-бензолсульфокислоту – Н₂NC₆Н₄SO_ЗН) або її солі, наприклад кальцієву, калієву, амонієву, моноетаноламінову».

2. «Спосіб проявлення фотоматеріалів для ядерних досліджень, який відрізняється тим, що в якості речовини, що проявляє, застосовують хлоргідрат 1-феніл-3-метил-4-аміно-піразолона-5».

3. Спосіб стабілізації поліалкілсилоксанових рідин шляхом додавання присадки, який відрізняється тим, що як присадки застосовують алкілароматичні вуглеводні, виділені із нафтових масел».

У всіх трьох вищенаведених формулах винаходів даного прикладу допущено помилку, пов'язану із неправильним вибором об’єкта винаходу при визначенні технічної суті рішення. У всіх трьох винаходах йдеться про нове застосування відомих об'єктів. Крім того, у формулі винаходу «Спосіб боротьби із запорошеною головешкою...» у відрізняльній частині міститься не тільки загальна суттєва ознака, але і часткова. Місце останньої – в додатковому пункті, якого наведена формула винаходу не містить.

Можна було б погодитися з укладачем цих формул, якби застосування відомих речовин супроводжувалося змінами в способі або їх застосування було б придатне для певного виду способів, наприклад, не взагалі для стабілізації поліалкілсилоксанових рідин шляхом додавання присадки, а для стабілізації цих же рідин, але з попередньою, наприклад, їх обробкою в ультразвуковому полі тощо.

Суть перерахованих рішень треба визначати за допомогою формули на «новее застосування».

Так, останнє рішення треба сформулювати:

«Застосування алкілароматичних вуглеводнів як стабілізатора поліалкилсилоксанових рідин». Назва цього винаходу «Стабілізатор поліалкилсилоксанових рідин». Аналогічним чином повинні бути складені формули для інших рішень.

Приклад 12.

«Сушильний циліндр, що містить корпус і торцеві кришки з цифрами, який відрізняється тим, що внутрішня поверхня корпусу виконана з конічними приливами, що взаємодіють з конічними півкільцями, приєднаними до торцевих кришок стяжними болтами».

Назву цього винаходу необхідно визнати невизначеною, оскільки важко припустити, що винайдений сушильний циліндр є придатним для всіх процесів сушки. Наведена назва дезінформує фахівців щодо можливостей даного винаходу.

З формули не видається можливим зробити висновок про те, чи є конічні півкільця відрізняльним елементом винайденого пристрою або їх згадка у відрізняльній частині пов'язана із необхідністю відобразити сполучення з приливами.

В обох випадках формулу треба було скласти інакше. В першому необхідно було вказати у відрізняльній частині на їх появу: «.. .оснащений конічними півкільцями», в другому — їх наявність слід відобразити в обмежувальній частині формули.

Приклад 13.

«Спосіб підготовки виробів перед нанесенням покриття окисленням в середовищі водяної пари при високих температурах, який відрізняється тим, що окислення проводять при 440—500 °С протягом 45–60 хвилин». ТР, заявлений в описі винаходу, такий: «Збільшення міцності зчеплення виробів з чорних металів з полімерним покриттям». В даній заявці невірно сформульовано назву винаходу. Знайдене рішення розповсюджується на підготовку не всіх виробів перед покриттям полімером, а цілком визначених, що і слід відобразити в назві винаходу «Спосіб підготовки виробів з чорних металів перед нанесенням полімерних покриттів».

Приклад 14.

«п.1. Спосіб отримання теплоізолювального шару деталей, наприклад циліндро-поршневої групи двигуна внутрішнього згоряння, шляхом нанесення і подальшої обробки покриття на основі азбесту і графіту, який відрізняється тим, що як покриття використовують склад, що містить наступні компоненти, мас.%: Азбест 27,5–31, ортофосфорний кальцій 16,5–18, окисел церію 11–12, сурик свинцевий 16,5–18, кремнефтористий натрій 16,5–1,графіт 5,5–6 і водний розчин силікату натрію як зв'язуючий.

п. 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що покриття наносять шаром завтовшки 0,2–0,4 мм, підсушують при кімнатній температурі, а потім послідовно піддають сушці при 40–60 °С протягом 4–6 г., при 100–140 °С протягом 2–4 г. і при 140–180 °С протягом 5–7 г.». Як видно із наведеної формули, винахід відноситься не до нового способу отримання теплоізолюючого шару, а до складу теплоізолюючого покриття, оскільки перший пункт містить склад пропонованого покриття, а до самого способу рішення ніяких змін не вносить. Якщо рішення, що відноситься до способу отримання теплоізолюючого шару, також є новим, тоді формулу слід скласти на групу винаходів, тобто на «Матеріал і спосіб його одержання».

Приклад 15.

«Рама ремізна розбірна для ткацьких верстатів, що складається з горизонтальних планок, вертикальних направляючих, підвісок і елементів кріплення, яка відрізняється тим, що елемент кріплення виконаний у вигляді вкладиша і гвинтового з'єднання, що забезпечує надійне з'єднання горизонтальної планки і вертикальної направляючої і одночасно слугує підвіскою для кріплення рами на ткацькому верстаті».

Весь текст формули винаходу, виділений у відрізняльній частині, не повинен указуватися у формулі взагалі, оскільки являє собою не ознаки рішення, а опис технічного ефекту, функцій, елементів тощо.

Приклад 16.

«Веретено, що містить шпіндель, встановлений у підшипниковій втулці, яка підвішена за допомогою пружного елемента в гнізді з опорним фланцем, яке відрізняється тим, що опорний фланець виконаний у вигляді гайки з бортом, яким пружний елемент кріпиться до гнізда». У відрізняльній частині необхідно використовувати не зворотне дієслово «кріпиться», а короткий пасивний дієприкметник «прикріплений».