2.2.1.6. Поняття «винахід»

Винаходи є продуктом людської творчості і направлені на задоволення нагальних потреб, що виникають у сфері практичної діяльності людського суспільства. Базою для створення винаходів служать фундаментальні відкриття науки, що вносять докорінні зміни у рівень пізнання.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону об'єктами винаходів можуть бути спосіб і продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин), а також нове застосування відомого продукту і способу. Будь-яке рішення задачі, що заявляється як винахід, має бути одним із названих об'єктів. Це дозволяє, по-перше, відмежовувати технічні рішення від нетехнічних і, по-друге, забезпечує об'єктивну можливість контролю за використанням винаходів, що охороняються законом. Чітке розмежування об'єктів винаходів має важливе правове значення, оскільки вид об’єкта визначає обсяг прав власника патенту впливає на зміст опису винаходу, специфіку контрафактних дій тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону правова охорона забезпечується винаходу, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності, тобто якщо він є новим, має винахідницький рівень і промислово придатний.

Як уже зазначалося вище, це визначення побудоване за логічними правилами - через рід і видові відмінності. В даному випадку родовим поняттям тут є умови патентоздатності винаходу, а ознаками видових відмінностей, що виділяють це поняття з інших видів людської творчості є «новизна»,«винахідницький рівень» і «промислова придатність».

Для детального ознайомлення із поняттям «винахід» необхідно розглянути суть цих визначальних понять.

Застосування цих та інших понять безпосередньо в експертизі винаходів розглянемо нижче. вивчаючи тему 3.

2.2.2. Судження

Судження - форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується стосовно предметів і явищ, їх властивостей, зв'язків, відносин і яка володіє властивістю виражати або істинність, або хибність. Якщо в судженні зв'язано те, що зв'язано у матеріальному світі, то судження є істинним. У формі суджень виражаються всі знання, отримані людьми про об'єктивний світ. Люди складають поняття про той або інший предмет, досліджуючи сукупність властивих йому ознак, і виражають своє знання про нього завжди у формі судження.

В експертизі матеріали заявок на винаходи, а також рішення експертів і відповіді на них заявників (заперечення) побудовані на основі суджень. Граматичною формою судження є двоскладне розповідне речення. Судження , що відображують зв'язки об'єктів або їх ознак, називаються атрибутивними (атрибут - ознака). Наприклад, "даний винахід є патентоздатним». Судження складається з трьох елементів: суб'єкта, предиката і зв'язки. Суб'єктом (S) називається судження про об'єкт судження; а предикатом (Р) - судження про ту або іншу властивість, якість предмета судження. Зв'язка здійснює зв'язок між суб'єктом і предикатом судження і розкриває взаємини між ними (виражається, зазвичай, словами:«є, не є», «належить, не належить»). Структуру судження наведено на рис. 7. В наведеному прикладі суб'єктом судження буде «даний винахід», предикатом - «патентоздатний”; «є» - зв'язкою.

Рис. 7 Логічна структура судження

Поняття "квантор" указує, чи відноситься ознака, яка зазначена в предикаті судження, до всього або до частини обсягу поняття, що виражає суб’єкт. Це слова "все", "деякі", "цей" тощо, які можуть бути і відсутні в цьому судженні. В експертизі широко використовуються також судження, що відображують відносини об'єктів. Наприклад, «Пропонований термометр має більш високу точність ніж відомі раніше термометри».

Окрім простих суджень в експертизі широко застосовуються складні судження, які містять декілька суб'єктів і предикатів або складаються з двох і більше простих суджень, сполучених логічними союзами «і», «або», «якщо ...», «то...». Наприклад, судження «деякі пристрої і способи є винаходами» містить два суб'єкти.

«Єднальне судження – таке, в якому стверджується належність предмету декількох сумісних ознак. Назва винаходу повинна відповідати суті винаходу і характеризувати призначення об’єкта винаходу. Розділове судження – це судження, в якому виражається знання того, що даному об’єкту властива (або не властива) лише одна яка-небудь ознака, з числа тих ознак, які указуються в цьому судженні. Наприклад, «автору може бути надіслане рішення про видачу патенту або рішення про відмову в такій видачі або рішення про запит».

В умовному судженні відображується залежність того або іншого явища від яких-небудь умов. Такі судження широко застосовуються у нормативних документах. Наприклад, «Якщо таких галузей техніки декілька, то відзначають переважну» (п.6.4 Правила складання і подачі заявки на винахід і заявки на корисну модель (далі Правила складання).