2.2.3. Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей
Умовивід – це форма мислення, за допомогою якої з одного або декількох взаємопов'язаних істинних суджень одержують вивідне судження, що містить нові знання.
Логічна суть умовиводу полягає у русі думки від аналізу знання, що є, до синтезу нового знання. Структура будь-якого умовиводу містить три елементи:
1) Вихідне (початкове) знання, яке наводять у засновках;
2) Знання, що обґрунтовує, яке наводять у правилах умовиводу;
3) Вивідне знання, яке наводять у висновку або виводі.
Судження, з яких робиться умовивід, називаються засновками чи посилками. Судження, що є виводом умовиводу, називається висновком. Різні форми умовиводів (рис. 8) використовуються для обґрунтування наявності саме цієї сукупності ознак винаходу в пропонованому рішенні при складанні опису винаходу, а також при складанні рішення експертизи і заперечення заявника.
Рис. 8. Види умовиводів
Формальна логіка розрізняє безпосередні і опосередковані умовиводи. В безпосередніх умовиводах висновок робиться з одного засновку, в опосередкованих - з двох або декількох засновків. У свою чергу, опосередковані умовиводи поділяються на дедуктивні, індуктивні, за аналогією.
2.2.3.1. Дедуктивний умовивід і його структура
Експертиза у своїй роботі керується загальними положеннями і правилами, які розповсюджуються на окремі випадки, наприклад, на конкретні заявки на винаходи. Умовиводи, в яких один засновок є загальним, а інші – частковими, називаються дедуктивними. Наприклад, експерт, ознайомившись із матеріалами заявки і встановивши, що пропозиція за поданою заявкою відноситься до топографії інтегральної мікросхеми, підводить отримане судження під більш загальне положення, зафіксоване ч.3 ст.6 Закону. Хід думок експерта може бути представлений такою схемою:
1 засновок. Пропозиції, що відносяться до топографії інтегральної мікросхеми, не можуть отримати правову охорону відповідно до даного Закону.
2 засновок. Дана пропозиція є описом топографії інтегральної мікросхеми.
Вивід: отже, дана пропозиція не може отримати правову охорону згідно із Законом про охорону прав на винаходи (КМ).
В практиці експертизи найбільш часто використовується низка умовиводів, в яких висновок попереднього умовиводу стає засновком наступного, причому деякі засновки в цій низці можуть бути пропущені. Приклад.
1 засновок. Технічне рішення «х» відрізняється від відомого технічного рішення ознакою «е».
2 засновок. Ознака «е» виявилася новою і суттєвою, оскільки обумовила отримання технічного результату.
Вивід: нові суттєві ознаки технічного рішення, що обумовлюють отримання технічного результату, властиві винаходам, отже, технічне рішення «х» є винаходом. В рішеннях експертизи засновки, що містять загальні положення (визначення і критерії винаходу) зазвичай опускаються, вони маються на увазі.
2.2.3.2. Індуктивний умовивід
Умовивід, в якому за знаннями про окремі об'єкти даного класу одержують загальний умовивід про клас в цілому, називається індуктивним. В індуктивному умовиводі переходять від знання меншого ступеня спільності до знань більшого ступеня спільності. Індуктивний умовивід буває двох видів: повна індукція і неповна індукція.
Повна індукція характеризується тим, що в ній загальний умовивід про весь клас будь-яких предметів робиться на підставі знання про всі без виключення предмети даного класу. Повна індукція рідко використовується в практиці експертизи для отримання певних умовиводів. Зрозуміло, що застосування повної індукції було б ідеальним методом при встановленні новизни винаходу.
Проте, добре відомо, що якою б досконалою не була система пошуку інформації, стовідсотково охопити джерела інформації, які мають відношення до конкретного рішення задачі, практично неможливо. Тому, як правило, висновок експертизи відносно новизни щодо конкретної заявки робиться на підставі вивчення лише частини відомих технічних рішень цієї ж задачі, тобто за допомогою неповної індукції. Мається на увазі, що патентним законом країни обумовлена світова новизна.
В цьому разі міркування має таку схему:
S1 – P
S2 – P
S3 – P
………….
Sn – P
Тільки S1, S2,S3, ….Sn складають клас К.
Вивід: отже, кожний елемент класу К це Р.
Неповна індукція - це вид індуктивного умовиводу, в результаті якого отримують загальний висновок про весь клас предметів на основі знання лише деяких предметів даного класу.
В цьому разі міркування має таку схему:
S1 – P
S2 – P
S3 – P
………….
S1, S2, S3 ….. складають клас К.
Вивід: мабуть, кожний елемент класу К є Р.
Неповна індукція виступає в двох видах: неповна індукція через простий перелік, за відсутності протилежного випадку (популярна індукція), і неповна індукція, заснована на пізнанні необхідних ознак і причинних зв'язків предметів, явищ (наукова індукція).
Як правило, умовивід відносно новизни пропозиції за заявкою робиться експертом із використанням популярної індукції. Достовірність умовиводу тим вірогідніша, чим більше коло об'єктів розглянуте. При експертизі на новизну це означає збільшення числа виявлених при пошуку аналогів.