4.4.1.1. Структура багатоланкової формули винаходу (корисної моделі)

Багатоланкова формула може характеризувати як технічну суть одного винаходу, так і суть групи винаходів.

В першому випадку, як вже зазначалося вище, вона містить один незалежний пункт – завжди перший, до якого відносяться інші додаткові пункти, що не мають самостійного правового значення. Така формула може охарактеризувати як винахід, так і корисну модель.

В другому випадку при характеристиці технічної суті групи винаходів незалежних пунктів в багатоланковій формулі стільки, скільки винаходів входить до групи. При цьому кожний незалежний пункт має самостійне правове значення, що дозволяє автору отримати винагороду за використання будь-якого з винаходів групи, навіть якщо інші не будуть використані. Така формула може захищати тільки винахід.

В багатоланковій формулі, що характеризує суть одного винаходу, додаткові пункти розвивають, пояснюють сукупність ознак незалежного пункту або попереднього (додаткового). Пояснення, розвиток першого пункту або попереднього можуть відноситися до всієї сукупності ознак або до окремих ознак першого або попереднього пунктів.

Зв'язки, які можуть існувати між окремими пунктами в багатоланковій формулі, пояснюються на схемах (рис. 10-15), де зображено деякі випадки побудови багатоланкової формули. Схема 1 (див. рис. 10) ілюструє структуру такої формули:

«1. Спосіб отримання дрібнодисперсних металевих порошків термічним розкладанням їх сполук в середовищі органічних речовин, який відрізняється тим, що термічне розкладання здійснюють в середовищі органічної рідини з температурою кипіння не нижче 250 С.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що термічне розкладання здійснюють в середовищі силіконового масла.

3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що термічне розкладання здійснюють в середовищі вазелінового масла.»

В даній формулі в обох додаткових пунктах розвиток, уточнення сукупності ознак першого пункту здійснено шляхом уточнення поняття «органічна рідина», що міститься у формулюванні відрізняльної ознаки, причому уточнюючі поняття виражені супідрядними поняттями по відношенню до родового поняття «органічна рідина». Подібну побудову формули винаходу зазвичай називають схемою із супідрядними пунктами.

Рис.10. Структура формули винаходу (корисної моделі) з супідрядними пунктами (Схема 1)

«1. Кріпильний елемент для з'єднання деталей із склопластика, що містить різьбову частину і головку, який відрізняється тим, що на торцевій поверхні головки, повернутої до деталі, що з’єднується, виконаний концентричний кільцевий виступ.

2. Елемент за п. 1, який відрізняється тим, що виступ має форму рівнобічного трикутника.

3. Елемент за п.2, який відрізняється тим , що відношення висоти до основи в рівнобічному трикутнику дорівнює 2:1».

Наведена формула має структуру за схемою 2. В ній додатковий пункт уточнює відрізняльну ознаку першого пункту, а наступний додатковий пункт – ознаку попереднього додаткового пункту. Подібну побудову багатоланкової формули називають схемою із послідовним підпорядкуванням додаткових пунктів.

Рис. 11. Структура формули винаходу (корисної моделі) з послідовним підпорядкуванням додаткових пунктів (Схема 2)

Схема 2 ілюструє випадок, коли у додатковому пункті розвивається ознака, що міститься в обмежувальній частині формули. Розвиток ознаки обмежувальної частини в додатковому пункті, а не у відрізняльній частині застосовується лише в тих випадках, коли такий розвиток має сенс і значення разом із ознаками відрізняльної частини першого пункту.

Рис.12. Структура формули винаходу (корисної моделі) з розвитком ознаки обмежувальної частини (Схема 3)

Наприклад:

«1. Спосіб виробництва картопляного продукту у вигляді соломки шляхом різання обчищеної картоплі спочатку на скибочки, а потім на бруски і .смаження у фритюрі, який відрізняється тим, що після різання картоплі на скибочки . відмивають вільний крохмаль.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що-смаження брусків картоплі здійснюють при температурі масла 138-140 °С протягом 6,5 хвилин при поперечному перетині їх 4х4 мм».

В наведеній формулі в додатковому пункті сукупність ознак першого пункту розвивається шляхом уточнення обмежувальної ознаки «смаження брусків картоплі у фритюрі». В додатковому пункті наведені умови смаження у фритюрі. Суспільна потреба – поліпшення якості готового продукту - буде досягатися і за звичайних, відомих умов смаження-у фритюрі, проте, відмивання вільного крохмалю — дія, вказана у відрізняльній частині формули винаходу, дозволила змінити колишні умови смаження у фритюрі з отриманням додаткового ефекту.

В багатоланковій формулі, що характеризує групу винаходів, першим, як правило, йде пункт, що характеризує суть головного (назва «головний» не дає йому ніяких переваг і залежить від об’єкта, до якого він відноситься) винаходу, тобто що відноситься звичайно до об’єкта, зміна показників якого призводить до задоволення суспільної потреби, вказаної в заявці на групу винаходів. Наприклад, якщо група винаходів відноситься до цілого і його частини (частин), то роль головного виконує винахід, що відноситься до цілого. В групі винаходів, що відносяться до способу і пристрою для цього способу, роль головного виконує винахід, що відноситься до способу. Наприклад, суспільною потребою винаходу, що відноситься до способу, може бути підвищення точності визначення. Для досягнення цієї потреби було запропоновано не тільки нове рішення, що відноситься до способу, але і виявилося, що вказана потреба може бути досягнута (на дату подачі заявки) тільки за допомогою нового пристрою, тобто потрібно було створити новий засіб для здійснення цього способу.

Кожний незалежний пункт може мати додаткові пункти, що розвивають, пояснюють сукупність ознак, що містяться в ньому. Додаткові пункти групуються разом із тим пунктом, ознаки якого вони пояснюють. Якщо додаткові пункти явилися супідрядними, то їх взаємне розташування може бути будь-яким, порядок їх викладення не має значення, наприклад, у формулі винаходу за схемою 1. Якщо в багатоланковій формулі одного винаходу або у формулі групи винаходів в додаткових пунктах послідовно розвивається якась ознака, то вони повинні йти в порядку їх підпорядкування, наприклад, як у формулі винаходу за схемою 2.

Схема 4 (рис. 13) ілюструє структуру формули групи винаходів:

«1. Спосіб монтажу телефонних кабелів зв'язку, що полягає в підключенні дротів до випробувального приладу, розміщенні і закріпленні дротів над контактами з'єднувача, який відрізняється тим, що підключення дротів до випробувального приладу здійснюють одночасно з їх розміщенням і закріпленням над контактами.

2. Монтажний пристрій, що містить розміщені на загальній основі роздільник дротів і елементи для установки з'єднувача або окінчувача, який відрізняється тим, що він забезпечений колодкою для підключення до випробувального приладу, встановленого на основі з боку, протилежного напряму введення дротів.

3. Колодка для підключення ізольованих дротів до випробувального приладу, що містить...

4. Колодка за п. З, яка відрізняється тим, що...».

В наведеній формулі охарактеризована технічна суть трьох винаходів. В першому незалежному пункті викладено суть винаходу, що відноситься до способу монтажу телефонних кабелів зв'язку. Для досягнення суспільної потреби цього винаходу – підвищення продуктивності праці – потрібно було не лише внести зміни до самого способу монтажу, але і створити монтажний пристрій, а в цьому новому пристрої новий вузол – колодку.

Рис. 13. Структура формули групи винаходів (Схема 4)

Всі рішення, що відносяться до трьох перерахованих об'єктів, об'єднує в даному випадку одна суспільна потреба, тобто єдиний задум винахідництва – підвищити продуктивність праці при монтажі телефонних кабелів зв'язку. При цьому технічні результати, які досягаються при реалізації кожного з об'єктів, зазвичай різні. В даній формулі винаходу три незалежні пункти і один додатковий (п. 4), який розвиває сукупність ознак третього незалежного пункту, що характеризує рішення, яке відноситься до частини цілого.

У всіх наведених прикладах формул винаходів додаткові пункти формули уточнювали, розвивали сукупність ознак незалежних або попередніх пунктів шляхом уточнення деякої ознаки цієї сукупності, проте можливі ситуації, в яких додаткові пункти розвивають не деякі окремі ознаки іншого пункту, а всю сукупність ознак, наведену в ньому. Тобто, ознаки, що містяться у відрізняльній частині додаткового пункту, не виражені видовими поняттями по відношенню до понять, якими виражені ознаки того пункту, сукупність ознак якого розвиває додатковий пункт:

«1. Флюс для паяння, що містить пластифікатор, який відрізняється тим, що він додатково містить метилсульфат алкиламинометільного похідного поліетіен-гліколевого ефіру вищих жирних спиртів або алкилфенолів при наступному співвідношенні компонентів, мас. %:

- метилсульфат алкиламінометільного похідного поліетілен-гліколевого ефіру вищих жирних спиртів або алкилфенолів 5–70

- пластификатор - решта.

2. Флюс за п. 1, який відрізняється тим, що він додатково містить смолу природного походження у кількості 20-30 мас.%.

3. Флюс за п. 1, який відрізняється тим, що він додатково містить розчинник у кількості 20-25 мас. %».

Структуру цієї формули (Схема 5) наведено на рис. 14.

Рис.14. Структура формули винаходу (корисної моделі) з розвитком сукупності ознак незалежних або попередніх пунктів (Схема 5)

В наведеній вище формулі винаходу поняття, що виражають відрізняльні ознаки: смола природного походження, розчинник не є видовими поняттями по відношенню до будь-яких ознак першого пункту.

Наведена формула винаходу є цікавою ще й тому, що для неспеціаліста поняття, якими виражені деякі ознаки в даній формулі, є невизначеними. Наприклад, дві ознаки пластификатор і розчинник сформульовано у вигляді вказівки тільки на функцію компонентів речовини, але не вказано, про яку смолу природного походження йдеться.

Проте вся відсутня інформація є або відомою фахівцю в даній галузі, або її легко знайти, а частково вона міститься в розділі опису «Відомості, які підтверджують можливість реалізації винаходу».

На рис. 15 відображено структуру формули, в якій п'ятий пункт також розвиває всю сукупність ознак, наведену в першому пункті, а четвертий пункт розвиває ознаку обмежувальної частини першого пункту.

Рис.15. Структура багатоланкової формули винаходу з роз'ясненням сукупних ознак п.1 і розвитком ознак обмежувальної частини (Схема 6)

«1. Лижі, що містять каркас, виконаний у вигляді металевої основи і обшивки, які відрізняються тим. що вони забезпечені антивібраційною пластмасовою коробкою, розташованою на обшивці, між верхньою поверхнею якої і дном коробки в середній частині лижі зроблений проміжок, при цьому дно і стіни коробки виконано однакової товщини по всій довжині лижі.

2. Лижі за п.1, які відрізняються тим, що антивібраційна пластмасова коробка прокладена до носка лижі.

3. Лижі за п.1,які відрізняються тим, що стіни коробки і обшивки склеєно.

4. Лижі за п.1, які відрізняються тим, що на металеву основу наклеєно пластмасову основу і металевий кант.

5. Лижі за одним з пунктів 1—3, які відрізняються тим, що між антивібраційною пластмасовою коробкою і обшивкою розташовано еластичну прокладку».