17.2. Самовдосконалення менеджера

У світі більшість важливих справ було

зроблено людьми, що не

зупинилися навіть тоді, коли здавалося,

що немає зовсім жодної надії.

Дейл Карнегі

На ринку праці багато фахівців. Вузи видають дипломи, в яких так і записано: «Кваліфікація – фахівець». Але жодний навчальний заклад або орган сертифікації не може підтвердити таку кваліфікацію, як «професіонал». Разом з тим саме професіоналів шукають усі роботодавці. І професіоналами хочуть стати працівники, щоб мати підстави «продаватися» дорожче.

Фахівець у змозі виконувати тільки ті обов’язки, які стосуються безпосередньо сфери його діяльності. Професіонал же, як власник універсальних знань і навичок, так моделює систему праці, що набір інструментів не має значення – він просто вирішує проблему.

Консультанти стверджують, що досягти рівня професійного володіння своєю спеціальністю може людина з уродженими і придбаними особливими психологічними якостями, а також завдяки виробленим навичкам і досвідові. Мистецьке володіння професією припускає утворення більш високого рівня, придбання навичок вирішення проблем, а також наявність диплома, який гарантує, що в його власника є визначена сума знань.

Шлях до професіоналізму розпочинається з аналізу власних можливостей і знань. На основі результатів такого своєрідного аудита будується стратегія досягнення цілей, необхідних для придбання професійних навичок і досвіду. Передумови для розвитку професіонала – це потреба в самовдосконаленні і бажання одержати щось нове. Це може бути робота у спеціальних (унікальних) умовах праці, стажування за рубежем пов’язане з набуттям нових навичок і знань, знайомство і спілкування з висококваліфікованими фахівцями, подорожі або просто зміна вражень і способу життя. Шлях до професіоналізму суто індивідуальний. Усі дії повинні укладатися в контекст конкретного завдання, розподіл пріоритетів залежить тільки від вибірковості психології й інтелекту людини. Професіоналізм перетинається і з індивідуальним стилем діяльності, що представляє собою оригінальну систему навичок, методів і прийомів досягнення поставленої мети.

Досягти мистецтва самопрезентації можна, тільки працюючи над власною репутацією й іміджем. Імідж – цілеспрямовано створений із застосуванням художніх засобів образ. Основним складовим іміджу є харизм (впливова особистісна чарівність) і відповідність образу до контексту.

Особисте позиціонування, формування іміджу «Я – бренд» починається з активної життєвої позиції. Процес створення такого іміджу чотиривимірний: функціональний, соціальний, ментальний і духовний. Функціональність підтверджується корисністю людям, соціальний вимір іміджу визначається ступенем впливу на ухвалення рішення і здатністю вести за собою. Ментальний ступінь – це здатність допомагати людям через зміну самого себе. Духовний вимір припускає наші здібності і бажання досягти глобальних цілей.

Професіонала характеризує щира зацікавленість не тільки в стійкості власного положення, але й у підвищенні престижності своєї професії. Варто дорожити репутацією і суворо стежити за її формуванням. Фраза «Я – професіонал» навряд чи кого в цьому може переконати.

Важливий фактор для освоєння мистецтва самопрезентації – рівень впевненості в собі.

Розвиток акторських здібностей, робота над дикцією, знання ділового етикету, вміння вдягатися і доречно виглядати разом складають базис науки самопрезентації. Надбудовою може бути уміння «знаходитися в потрібний час у потрібному місці». Необхідно прислухатися до себе, своєї інтуїції і вміти робити правильний вибір.

Головне, щоб поведінка відповідала ситуації. Високий рівень володіння цим мистецтвом можна описати кількома словами: «Уміння розповісти про себе всіма можливими способами на мові співрозмовника». Хоча для цього не обов’язково щось вимовляти. Здоровий вигляд людини може сказати набагато більше, ніж добре підготовлена мова, вимовлена зі втомленим, хворим обличчям. Як вважають консультанти, стежити за своїм здоров’ям необхідно так само, як за дотриманням норм безпеки праці.

Крім того, професіоналом неможливим бути без почуття інтуїції. Словники пояснюють, що інтуїція – це «чуття, тонке розуміння, проникнення в саму суть чого-небудь» або «безпосереднє, без обґрунтування доказами збагнення істини».

Інтуїцію можна розвивати. Починати краще з освоєння медитативних технік. Потрібно навчити свій мозок «мовчати» і позбутися від розумової «жуйки». У розвитку цієї властивості можуть допомогти хобі – любов до малювання, музики, співу і т. п.

Творчий підхід необхідний, у першу чергу, для вирішення проблем у поточній роботі. Інтенсивне бажання досягти мети, термінова потреба у вирішенні і провокаційні питання – стимулятори мислення – є критеріями, за якими можна визначити наявність у людини творчого потенціалу.

Особливе значення для професіонала має уміння спілкуватися. Щоб людина могла розвинути навички ефективного спілкування, їй необхідно усвідомити свої комплекси і недоліки, навчитися не “придушувати” їх, а направляти на благо собі. Варто пам'ятати, що основа комфортного спілкування – щирість. Уміння не стільки говорити, скільки слухати робить людину приємним співрозмовником. Професіонал не завжди є хорошим комунікатором і легким у спілкуванні членом команди.

Існує чотири ситуації спілкування. У першому випадку думки про розмову і доведення інформації до співрозмовника ґрунтуються на власній думці. Це початковий, звичайний для більшості людей, метод спілкування. При другій ситуації враховуються реакція і думка іншої людини. Необхідно подумати, як сісти, щоб було краще, зручно співрозмовникові, перейти на його стиль і мову спілкування. Іншими словами, говорити мовою стереотипів співрозмовника. Уявіть себе на місці глядача, який спостерігає хід прес-конференції – спілкування журналістів і інтерв’юерів».

Четверта ж ситуація відповідає ролі «Бога або Долі». Людина в змозі побачити причинно-наслідковий зв’язок стосунків співрозмовників з моменту їхньої зустрічі до майбутнього спілкування.

Що стосується самоменеджменту, то до його елементів належить:

• тайм-менеджмент;

• самомотивація;

• керування особистим станом – стрес-менеджмент;

• особиста фінансова компетентність.

Ці навички з’являються в результаті саморозвитку. Основа закладається в дитинстві, але в зрілі роки опанувати собою допоможуть спеціальна література, освоєння інтенсивних навчальних програм. Для контролю емоцій потрібна воля, а навчитися ефективно керувати ними допоможе освоєння психотехнік, наприклад, нейролінгвістичного програмування.

Уміння вивіряти і будувати стратегії до психологічно зрілої особистості приходить з досвідом шляхом проб і помилок.

Головне для професіонала – дотримання моральних норм поводження. У роботі він часто відчуває почуття причетності до діяльності компанії. При досягненні професіоналізму формуються культура і критерії оцінки власної діяльності. Крім цього, профі здатний не просто добре працювати, але і розпоряджатися результатами своєї праці, використовуючи їх у майбутньому для досягнення нових результатів.

Людина, яка не дотримується професійної етики, аморальна, і тому не може зватися професіоналом.

Професіонал може мати лідерські якості, але не обов’язково бути керівником. Професіонал так само ефективно вміє підкорятися, як і керувати.

Наявність лідерських якостей визначається за природженими особистісними характеристиками, за здатністю запалювати і залучати людей до вирішення проблем і реалізації рішень. Харизмі, чарівності не можна навчитися «з нуля», але можна розвинути те, що знаходиться в зародковому стані. Звичайно, ця властивість здобувається в процесі спілкування з лідерами, «зірками»-людьми, визнаними професіоналами. Варто зупинити процес самовдосконалення – і лідер втрачає лідерські позиції.