13.6. Роль особистості керівника в управлінні

Психологічну структуру особистості складають: спрямованість, здібності, характер, система управління. Спрямованість особистості полягає в певному вибірковому ставленні людини до оточуючої дійсності, наприклад, в потребах та інтересах. У одного і того ж працівника, незалежно від його належності до тієї чи іншої соціальної групи, може бути декілька потреб та інтересів, взаємозалежних, які складають єдину систему. В такій системі частина потреб та інтересів має переважне значення. Під час впливу на суспільно-корисні потреби та інтереси, можна їх підсилити або створити знову, якщо їх не було. Наприклад, розвиток пізнавальних потреб у робітника або менеджера різко активізує їх інтелектуальну діяльність та одночасно ліквідує інші потреби, в тому числі й ті, що складають повсякденні турботи. Здібність – це ні що інше, як придатність людини до будь-якої діяльності. Здібності – не аналог знань, умінь або навичок. Наприклад, коли висувають на керівну роботу молодого спеціаліста, то це мотивують тим, що він має "гарні організаторські здібності". Це зовсім не значить, що кандидат на керівну роботу вже володіє необхідними знаннями та вміннями. Мається на увазі те, що він, завдяки своїм даним, зможе в короткий час оволодіти організаторськими вміннями.

Розвитку практичних здібностей керівництва в значній мірі сприяють природні задатки, певні психологічні якості спеціаліста. Іноді їх називають природною основою здібностей. Задатком, звичайно, передує схильність – перші ознаки здібностей. Відображаються вони в підвищеній цікавості до певної діяльності, яка може стати помітною в школі, інституті або на виробництві. Здібності до керівної роботи виявляються в людині з таким типом нервової системи, яка характеризується як її рухомістю, так і врівноваженістю, що є добрим ґрунтом для розвитку і становлення вольових і комунікативних якостей особистості. Така людина легко вступає в контакт з різними людьми. Вона терпляча, цілеспрямована, виявляє волю до виконання поставленої мети (виховати свого підлеглого в дусі колективізму, прищепити йому цікавість до певної роботи та ін.).

Чи можна оволодіти організаторськими здібностями незалежно від типу нервової системи? Можна, але для цього потрібна велика та кропітка робота над собою. Наприклад, керівник має “вибуховий” характер і допускає нетерплячість і грубість у стосунках із підлеглими або колегами по роботі. В цьому випадку поступово шляхом тренувань необхідно навчитися стримувати свої емоції, виробити терпіння дослухати співбесідника до кінця, обміркувати сказане і тільки потім відповідати. Зробити це можна по-різному. Багато залежить від індивідуальних особливостей особистості. Одні в таких випадках починають прораховувати, інші зусиллям волі переключають свідомість на щось цікаве для них (прочитану книгу, переглянутий кінофільм, незакінчену або закінчену цікаву роботу та ін.), треті переходять до фізичної праці, четверті просто йдуть і починають огляд своєї робочої ділянки тощо. Мета тут одна: оволодіти свідомістю і не дати спалахнути пристрастям. Із плином часу необхідність у цьому відпадає, тому що з'являється стійка риса характеру – терпіння. Можна з впевненістю говорити про наявність задатків керівника, якщо до керівника "тягнуться" його товариші і він зовнішньо легко, без особливих зусиль, уміє організувати роботу. Відсутність терпіння, важкий контакт з колегами або підлеглими, гнівливість, грубість, зверхність – прикмети людини, котрій в жодному разі не можна довіряти керівництво людьми.

Кожен керівник повинен бути вихователем, тобто мати педагогічні здібності, схильність до виховної роботи. Можна стверджувати, що менеджер як мінімум повинен мати педагогічні нахили або задатки, якщо він охоче працює з людьми, наполегливо і тактично веде роз'яснення або переконання, з бажанням навчає підлеглих ефективним і безпечним методам у роботі, і все це робить терпляче, то в кінцевому рахунку це приводить до певного успіху. Для виховання підлеглих недопустимий "наказний" стиль, інакше виховання буде підмінене адмініструванням.

Менеджер-вихователь повинен володіти увагою і спостережливістю вміти підмічати за зовнішніми ознаками або поведінкою внутрішній стан підлеглого. Це потрібно з міркувань необхідності: проведення виховної роботи, готовність до неї працівника, дуже важливо знати, який вплив робить на нього виховний процес. Наприклад, якщо людина роздратована або засмучена, то виховна бесіда не тільки не принесе користі, але й навпаки, може викликати спалах гніву з повним запереченням самої ідеї виховання чи тих думок, які переконують людину.

Спостережливість – це вміння бачити малопомітні, але характерні, типові особливості об'єктів і явищ. Розвивається вона поступово шляхом фіксування уваги на особливостях, як зовнішніх, так і внутрішніх. Так, саме знання комплексу цих особливостей дозволяє керівнику з великою достовірністю подолати поведінку окремої особистості або колективу.

Керівник-вихователь повинен володіти всіма видами і методами переконань, і в міру ними користуватися. Особистий приклад у виховному процесі – одна з головних умов успіху. Недопустимо говорити одне, а робити інше.

На організаторські здібності керівника мають значний вплив ряд особливостей індивіду. Передусім він повинен бути впевнений, що керівна робота йому під силу, впевненість активізує його, надає здібностей і цілеспрямованості, підвищує відповідальність. Це дає можливість для виховання таких вольових якостей, як рішучість, наполегливість і самостійність, які вкрай необхідні для успішного подолання чималих труднощів в організаторській роботі. Взяти хоча б таку, на перший погляд, "легку роботу", як роз'яснення завдання. Менеджеру потрібно дати розпорядження, щоб зрозумів його підлеглий. Відчути психофізіологічний стан робітника і отримати впевненість, що він все це усвідомив і готовий безпомилково виконати.

Завдання ускладнюється, якщо робітник володіє низьким інтелектом і слабкою професійною підготовкою. Схема дій залишається майже такою, тільки в даному випадку знадобиться пошук додаткових способів переконань. Ще більша загроза і трудність виявляється при роз’ясненні того ж розпорядження колективу робітників. У цьому випадку доводиться враховувати різні ступені сприйняття завдання. Необхідно осмислити розпорядження. Все це повторюється в тих чи інших різновидностях щодня. І щоб успішно керувати людьми, кожен раз потрібна зосередженість і терплячість. Потрібна сильна воля, вміння долати усі труднощі керування людьми.

Розвиток і становлення організаційних здібностей без працелюбності і працездатності – неможливий. Початок трудової діяльності молодого менеджера характеризується двома стадіями: розвиток і становлення його як керівника. По-перше, – це самостійне навчання і здобуття практичних навичок керівника. На цій стадії він надто завантажений: знайомиться з підприємством і колективом, розв'язує свої побутові питання і так далі. На це потрібно значно більше часу, ніж у досвідченого менеджера зі стажем практичної роботи. По-друге, – це здобуття і вдосконалення практичних знань протягом всього життя.