Диференціальна психологія: основні поняття
У цій частині розглядатимуться центральні поняття диференціальної психології, аналіз яких необхідний для чіткішої орієнтації в матеріалі подальших глав. Список відібраних понять, разом з тим, накладає деякі обмеження на великий перелік термінів і тем, пов'язаних з теоріями, концепціями і фактами з області диференціально-психологічного вивчення людини. Ті ж з них, які будуть розглянуті нижче, також потребують обговорення. Багато проявів людини — чи йде мова про її конституцію (у широкому сенсі слова), індивідуальні властивості особистості або індивідуальності — заслужено є предметом розгляду інших, суміжних з психологією, наукових дисциплін: філософії і біології, медицини і соціології, антропології і культурології. Не тільки між-, але і внутрішньо-дисциплінарна, внутрішньо психологічна інтеграція різних смислових контекстів одного і того ж поняття призводить (швидше, на щастя, ніж на жаль) до семантичної диференціації таких найважливіших конструктів як темперамент, характер, стиль, інтелект, здібності, що увійшли до вжитку загальної психології, психофізики, ергопсихології. Тому матимемо на увазі, що поняття, які з'являються на сторінках цієї книги, розглядаються у зв'язку з наявністю в природі явищ, які вони визначають, диференціально-психологічного аспекту вивчення.
Намічається початкова система координат, щодо якої і надалі розглядатимуться прояви людської індивідуальності. Дається обґрунтування диференціально-психологічної парадигми у вивченні людини.
1.1. Передумови вчення про відмінності між людьми
Зрозуміло, на етапі давньої людської історії процес індивідуалізації людини залишався латентним, прихованим чинником розвитку суспільної свідомості, який все більше диференціюється. Різні історіографічні джерела відзначають, що поняття "індивідуальність" почало усвідомлюватися самим суспільством як фундамент суб'єктивної реальності лише в Епоху Відродження. Проте вже мудреці Стародавнього Сходу і античні грецькі філософи створювали трактати, предметом опису і аналізу яких були ті людські відмінності, які спостерігалися в повсякденному житті.
Життєві спостереження і психологія здорового глузду
Хіромантія, фізіогноміка, астрологія — всі ці найдавніші пранауки включали в себе безпосереднє спостереження індивідуально-типологічних відмінностей як основу для своїх висновків. Накопичені в донауковий період людинознавства дані стали підґрунтям для появи спеціальної форми несистематизованих знань про душевне життя — життєву або наївну "психологію". Проте мова не йде про примітивізацію висновків, отриманих в результаті життєвих умовиводів. Як відзначає найбільший фахівець в області наукового аналізу психології здорового глузду Гарольд Келлі (Kelley, 1992), взаємодія між життєвою і науковою формами знань про людину є оберненим процесом — повсякденна культура впливає на думки і вчинки ученого, а результати науки модифікують життєві уявлення. В той же час здоровий глузд є цінним, але за природою своєю небезпечним ресурсом для психолога (Fletcher & Wardy 1988). У першу чергу ці положення важливі для висновків будь-якого диференціально-психологічного дослідження.
Інтерпретація результатів спостереження в рамках буденної свідомості (OJ) у першому випадку, і експерименту, спеціального дослідження як методів наукового пізнання (FF) — в другому, виявляється необхідним компонентом, включеним у взаємодію між буденним і науковим знанням (див. малюнок 2). Процес трансформації знання представляє рух по спіралі, а не замкнутий цикл інтеракції, забезпечуючи на кожному етапі необхідний приріст інформації (О'—О", Н'—Н" і т.д.);
Рис. 2. Взаємна трансформація буденного і наукового знання
Все це говорить про необхідність ретельнішого (а не поблажливого, як це прийнято в академічних кругах) відношення до "всім-і-кожному" відомих фактів про природу індивідуальності людини, що міститяться в донаукових областях знання. Багато психологів розділяють загальновідоме твердження про те, що уникнути в наукових дослідженнях впливу здорового глузду неможливо, зате можна взагалі не усвідомлювати наявність цього впливу.