Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dyf psyhol.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
1.95 Mб
Скачать

5.5 Стиль мовлення: Як ми говоримо?

Мова - одна з найяскравіших відмінних індивідуальних особливостей людини. Дитяча здатність використовувати мову стає важливим чинником регуляції емоцій. Ледве навчившись говорити, діти набагато охочіше користуються мовою для вираження своїх відчуттів, ніж мімікою і жестами. Аналіз становлення мови в дитячому віці є такою ж захоплюючою задачею, як і аналіз когнітивного розвитку. Погляди психологів на цю проблему групуються навколо трьох основних установок на природу вербального способу самовираження, який:

- утворюється в результаті структурних змін в процесі індивідуального розвитку, оскільки очевидно, що всі діти проходять однакові стадії становлення мови;

-володіє вираженою специфічністю в результаті встановлених відмінностей в швидкості дозрівання індивідів;

- виявляється лише у вигляді невеликих нюансів якості дитячої мови (має різне стильове забарвлення).

Очевидний і життєвий факт - різні батьки, говорячи про своїх дітей, не забувають відзначити відмінності в їх вербальних здібностях. Дослідження на тему: "в чому причини відмінностей в дитячій мові", як завжди, йдуть в зустрічному напрямку - з боку пошуку доказів генетичного впливу на досліджуваний феномен, і зі сторони виявлення підтверджень дії середовища.

Використовуючи стандартний тест мовних навиків, Гарі Мюнзінгер і Артур Дугласі протестували групи моно- і дизиготних близнюків, а також групу дітей, що не мали близнюків. Вік досліджуваних був від трьох до сімнадцяти років, так що в цьому випадку мова йшла про достатньо сформований рівень мовних навичок, а не про розвиток. Була підтверджена гіпотеза про включеність генетичного компонента в індивідуальний рівень розвитку вербальних здібностей – кореляції між мовними оцінками монозиготних близнюків були значно вище, ніж у дизиготних. Дослідження за допомогою генеалогічного методу також визначило генетичний вплив. На першому році життя інтенсивність і зрозумілість дитячої мови можна було б краще передбачити, знаючи когнітивні здібності генетичних батьків, ніж на основі знань мовних навичок прийомних батьків.

На користь гіпотези про вплив середовища говорить неодноразово згадуваний в літературі факт - якщо батьки більше говорять з своїми дітьми, то і розвиток мовних здібностей малюків йде набагато швидше. Але це не суперечить і генетичній гіпотезі - адже батьки з кращими мовними навичками, що, відповідно, мають більший об'єм спілкування, могли передати ген "говоріння" у спадок своїм дітям. Проте Карен Харді-Браун дослідила, що особливості вокалізації прийомних матерів (імітуючих вокальні реакції малюків) пов'язані з особливостями розвитку мови дітей у віці до року.

На думку Кетрін Нельсон, діти відрізняються також в способах, тобто стилях, використання мови. Ті, що проявляють експресивний стиль мови більше сфокусовані на власне комунікативному соціально-забарвленому аспекті мови і навчаються швидше за допомогою наслідування. Їх перші вислови часто мають вид злитих наборів звуків без пауз та інтонацій ніби в згорнутому вигляді відтворюючих сказану дорослими фразу. Експресивні використовують більшу кількість займенників і особистісно-соціально забарвлених слів. В протилежність їм, ті, хто вважають за краще символічний стиль схильні частіше використовувати імена власні, їх пропозиції більш короткі і, здається, вони не дуже прагнуть використовувати мову для соціальної взаємодії з дорослими. К.Нельсон знайшла прояв цих відмінностей вже в ранньому дитинстві. Вона також встановила, що матері дітей з символічним стилем схильні частіше використовувати іменники в порівнянні з займенниками. Отже цілком можливо, що дитячі стилі мови формуються як наслідування дорослих. Але, з іншої сторони, вони можуть відображати більш фундаментальні відмінності в дитячій орієнтації на взаємодію з предметами (світом предметів) або на розвиток взаємостосунків (світом людей).

В тільки що описаному ще раз знаходить підтвердження дивний факт функціонування в структурі стилю людини (що розглядається в даному випадку як Складна Збалансована Система, що регулюює взаємодію людини з середовищем – трьох автономних, хоча і взаємозалежних підсистем - наочно-орієнтованої структури відповідальної за взаємодію суб'єкта з світом речей; комунікативно-орієнтованої структури, регулюючої індивідуальну взаємодію з світом людей, а також Я-орієнтованої структури, що відповідає за підтримку оптимального рівня індивідуальної самоідентифікації. Механізми формування предметно-орієнтованої, комунікативно-орієнтованої та Я-орієнтованої структур індивідуальності беруть свій початок з темпераменту і переваг у формуванні поведінкових стратегій, а вершиною торкаються вищих рівнів особистісної ієрархії, проявляючись у вигляді спрямованості - на себе, на предмет або на інших.

Доцільність вивчення індивідуальних відмінностей в мові, очевидна. Проте ми зможемо прослідкувати закономірності описаного розподілу і при аналізі інших проблем диференціальної психології.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]