9. Особистість: диференціально-психологічний аспект

Сучасна психологія особистості викристалізовувалась в лоні диференціальної психології і, що природньо для початкової стадії розвитку, відразу заявила про своє критичне відношення до диференціально-психологічних методів вивчення особистості. Проте, вже з найбільш відомого визначення особистості, сформульованого, основоположником персонології Г.Олпортом видно, що відмежуватися від першоджерела було зовсім не просто: "особистість - це така динамічна організація психофізичних систем індивіда, яка визначає його унікальний спосіб адаптації до середовища".

Критика Г.Олпортом диференціальної психології базувалася на зіставленні «елементарне – цілісне (організмічне)» і «окрема частина – патерн», з якого витікали насущні задачі персонології, що були направленні на пошук об'єднуючих підстав вивчаючих явищ. З цієї миті починається невиправдане зіставлення двох підходів, що вивчають з різних сторін і на основі різних принципів одне і те ж явище. Достатньо навести декілька не співпадаючих між собою визначень особистості:

"Концепція особистості є результатом спостереження індивідуальних відмінностей в людській поведінці... які можуть розглядатися як безпосередній предмет досліджень особистості".

"В індивідуальних відмінностях ми знаходимо логічний ключ до особистості. Особистість людини є унікальний набір його рис".

"Наука про особистість формується навколо вивчення змінних, що відносяться до індивідуальних відмінностей і поведінкових предиспозицій, які лежать в основі крос-ситуативної стійкості поведінки".

Або ж: "Як підкреслював Вертгеймер, суть особистості не в цінності окремого тону або однієї мелодійної лінії, а в цілісності музичної концепції".

"Особистість, як особливий предмет вивчення, пов'язана з природою і цілями інтраіндивідуальної інтеграції".

Як завжди, найбільш перспективною виявляється "третя точка зору", заснована на взаємовигідній комбінації основних відмінних ознак обох підходів. З цієї позиції визначення особистості повинно враховуватися як акцентування індивідуальних відмінностей, так і організація окремих частин в єдине інтегроване ціле.

9.1 Початок формування людської особистості

Навряд хто-небудь з сучасних дослідників всерйоз говоритиме про те, що "особистістю народжуються". Немає і такого розділу в диференціальній психології розвитку: "Особистість немовляти". Проте, дуже цікаво виявити якусь природну канву, на якій, як наслідок – під впливом навколишнього середовища – формуються ті або інші особистісні риси. Хоча, в працях такого плану існує виразна тенденція називати виявлені відмінності темпераментальними, самі автори схильні давати визначення і інтерпретувати такі явища з явно вираженим "особистісним нахилом". Відомий американський психолог, професор Гарвардського університету Джером Каган з своїми колегами виявили, що деякі новонароджені володіють тенденцією, яку можна назвати вразливістю, що виявляється при зустрічі з незнайомими предметами, людьми або ситуаціями. Ця тенденція зберігається в поведінці суб'єкта й надалі. У час свого першого шкільного дня "вразливі", стоять в стороні, і зосереджено спостерігають за іграми своїх більш розкутіших однолітків. Ці психологічні особливості поступово трансформуються в стійку рису в дорослих людей, які часто залишаються сором’язливими впродовж всього свого життя.

Не дивлячись на очевидність життєвих фактів, практично неопрацьованою залишається проблема взаємозв'язку психічних процесів і особистісних рис, або загальної психології і психології особистості, якщо говорити в більш широкому контексті. Проте, вже в роботах перших сучасних персонологів імпліцитно існувала тенденція розглядати формування особистісних властивостей у контексті функціонування більш загальних по своїй природі ментальних явищ.