Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dyf psyhol.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
1.95 Mб
Скачать

Факторні теорії темпераменту

В кінці XIX і на початку XX ст. з'явилися дослідження, які зводилися до опису прояву властивостей темпераменту людей в повсякденних обставинах. Так, К. Юнг розділив людей на екстравертів та інтровертів, залежно від зовнішніх або внутрішніх причин активності психіки. Нідерландські психологи Г.Хейманс та Е.Вірсма розробили опитувальник, за допомогою якого прагнули визначити головні властивості темпераменту в поведінці індивідів. На їх думку до таких властивостей слід віднести:

  1. емоційність-відсутність емоційності, тобто частота прояву емоційних реакцій в повсякденних ситуаціях;

  1. активність - пасивність, як прояв поведінки під час відпочинку;

  1. первинна функція - вторинна функція, як показник сили і швидкості виникнення і згасання реакцій на подразники зовнішнього світу.

Як з'ясувалося в подальших дослідженнях (наприклад, в дослідженнях Р. Айзенка), існує аналогія між переважанням первинної функції і екстраверсією і між переважанням вторинної функції та інтроверсією в поведінці індивідів. На відміну від гуморальної і конституційної теорії, у межах цих досліджень було висловлено твердження, що кожна властивість, яка входить в темперамент, має індивідуальний ступінь вираженості. Тому в людській популяції існують індивіди з різним ступенем вираженості тієї або іншої властивості. Як підкреслювала А.Анастазі, цей підхід дав можливість стверджувати, що розподіл ознак темпераменту відбувається уздовж безперервної шкали. Ч.Спірмен застосував факторний аналіз, за допомогою якого спробував зводити велику кількість властивостей до невеликого числа найбільш важливих в психічному складі індивіда. Так, завдяки використанню факторного аналізу з'явилися в психології факторні теорії темпераменту, побудову яких продовжили Гілфорд, Л.Терстоун, Г.Айзенк та інші. Потрібно підкреслити, що слово "чинник" в психології почав використовуватися не в математичному розумінні, а в тому первинному значенні, яке означає рушійну силу, як причину явища, процесу. Інакше кажучи, чинники в структурі формально-динамічних складових психіки - темперамент, виступають причинами прояву його властивостей в поведінці індивіда. Дж.Гілфорд, використовуючи метод анкетування впродовж 20-ти років, створив 13-ти факторну теорію темпераменту. У основу, як відомо, були покладені полярні прояви властивостей, або, точніше кажучи, одну властивість, яка може мати або мінімальний, або максимальний ступінь вираженості у суб'єкта. Такими чинниками Гілфорд вважав:

  1. Активність.

  2. Товариськість.

  3. Безсторонність.

  4. Домінантність.

  5. Рефлексивність

  6. Доброзичливість.

  7. Мужність.

  8. Депресія.

  9. Толерантність.

  10. Впевненість в собі.

  11. Емоційність.

  12. Самовладання.

  13. Стриманість.

Основним недоліком в теорії 13-ти чинників темпераменту вважається відсутність чіткої межі між стійкими властивостями, які виявляються незалежно від обставин, і пластичними властивостями, які, навпаки, формуються під час розвитку індивіда. Тут ми знову зустрічаємо "суміш" тих складників, одні з яких відносяться до темпераменту, а інші до характеру людини.

7-ми факторну теорію темпераментів розробив Л.Терстоун. Він теж використовував анкетний метод і виділив такі чинники:

  1. Активність.

  2. Домінантність.

  3. Рефлексивність.

4. Енергійність.

5. Стабільність.

6. Імпульсивність.

7. Соціабельність.

Терстоун використовував такий же прийом, як і Гілфорд. Кожен чинник має два полюси вираженості - мінімальний і максимальний. Вимірюючи ступінь вираженості того або іншого чинника в балах, Терстоун запропонував графічне зображення - профіль темпераменту. Порівняння лише декількох факторних теорій дозволяє звернути увагу на те, що до властивостей темпераменту відносяться різні якісні і кількісні показники. Серед них є як постійні, стійкі властивості, так і властивості, що змінюються. Але більшість дослідників темпераменту сходяться на тому, що властивості темпераменту - це формально-динамічні властивості, які залишаються незмінними впродовж життя. Тому факторні теорії, повернулися до головного тлумачення: темперамент - це складна суміш властивостей, які у кожного індивіда все ж таки знаходяться в належному відношенні.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]