3. Специфіка особистісних установок через призму ситуації.

Слід відзначити, що від генотипно-детермінованих індивідуальних ознак, багато особистісних рис формуються переважно під впливом культурного контексту, здаються менш стійкими (у вигляді тимчасової і кросс-ситуативної стабільності вимірюванних змінних). Цей висновок підтверджується дослідженнями чесності як риси людини, що виявляється у дитячому віці. З іншого боку, оскільки ця межа є породженням культури, вона існує як когерентний (зв'язаний, узгоджений) клас поведінки в свідомості дорослих експериментаторів, але не в поведінці дітей, яким ще належить "вивчити" цю межу.

Ситуативна детермінанта виявляється потужним фактором, що впливає на спрямованість тлумачення подій в ситуаціях взаємодії. У серії експериментів, проведених під керівництвом професора психології із Стенфордського університету (США) Росса, вивчався вплив маніпулювання інтерпретацій подій на реальну поведінку випробовуваних в ігрової ситуації, що має характер змагання. Заздалегідь експерти оцінили індивідуальний статус кожного гравця, який описувався як "схильний до кооперації" або "схильний до дезертирства". Після цього в процесі двох ігор - "Уолл Стріт" і "Суспільна гра" - експериментатор, змінюючи інструкцію, що визначає залежність між індивідуальними зусиллями і результатом гри, намагався вплинути на індивідуальні стратегії. Результати цього дослідження були одночасно прості і драматичні. Маніпулювання інтерпретацією виявило значущий вплив на гру випробовуваних. Тільки одна третина гравців вибрала кооперативний хід гри на "Уолл Стріт", тоді як на першому етапі "Суспільної Гри" кооперативний хід вибрали більше дві третини гравців. Більше того, ці відмінності залишались в силі і на подальших етапах.

"Кандидатський" статус (або репутація), навпаки, не надав практично ніякого впливу на хід гри. Гравці, оцінені як найбільш схильні до кооперації або дезертирства, показали однаково низький рівень кооперації на першому етапі гри "Уолл Стріт" і однаково високий рівень кооперації на першому етапі "Суспільної гри". Більше того, ця тенденція зберігалася і на подальших етапах, не дивлячись на те, що пари гравців завжди складалися з випробовуваних з однаковим статусом (схильних до кооперації або дезертирства).

Ще один показовий факт полягає в тому, що консультанти, що характеризують кандидатів і здійснюючі оцінку вірогідності "кооперативних" або "дезертирських" ходів, значно недооцінили вплив назви гри на тлумачення її випробовуваними і на їх поведінку в грі, зате значно переоцінили передбачливу силу своїх вражень про характер і схильності випробовуваних, зроблених на основі спостереження за ними у інших ситуаціях.

Такі невдачі в розумінні і ухваленні позиції другого - або, правильніше, недооцінка несподіваних і невиправданих дій інших – є свідоцтвом того, що суб'єкти і спостерігачі насправді реагують на різні ситуації. Ці неспівпадання зустрічаються усюди в соціальному та політичному житті. Все це сприяє появі того, що "здається відповідністю" або "фундаментальною атрибутивною помилкою", тобто тенденції спостерігачів приписувати причини соціального бажання особистим якостям суб'єкта, а не ситуативним чинникам, вплив яких він відчуває.