Морфологічні теорії

а) типологічна модель Е.Кречмера.

Існують ще і морфологічні теорії темпераменту. До них відносяться теорії темпераменту, висунуті Е. Кречмером і У. Шелдоном. Далі ми розглянемо їх, спробуємо знайти зв'язок між типом темпераменту і будовою тіла.

Типологічна модель Е. Кречмера

За часів Е. Кречмера ще не було точного вчення про конституцію, заснованого на будові тіла, а були відсутні систематичні дослідження, розроблені в деталях. Описані ним нижче типи не є «ідеальними типами», які виникли згідно певній керівній ідеї. Вони отримані емпірично, таким чином: де можна встановити достатню кількість морфологічної схожості у достатньої кількості осіб, там Кречмер приступає до визначення цифрових даних. Кречмер діє, як би копіюючи портрети 100 осіб одного типу на одному і тому ж папері, при цьому співпадаючі риси інтенсивно посилюються, не відповідні одна одній затушовуються.

При описі типів Кречмер керується не найбільш частими, але найбільш яскравими випадками, які найясніше зображають те загальне і таке, що емпірично констатується, що ми зазвичай бачимо в згладженій формі.

Під конституцією ми розуміємо суму всіх індивідуальних властивостей, які закладені в спадковості, тобто закладені генотипом.

Користуючись описаним методом, він встановив 4 головних типи будови тіла – лептосоматик, диспластик, атлет, пікнік. Ці типи зустрічаються у чоловіків і жінок, але при слабкішому морфологічному диференціюванні жіночого тіла яскраві картини у жінок бувають набагато рідше. Спосіб же розподілу цих типів в шизофренічній і циркулярній групах вельми різний і дуже цікавий.

Потрібно сказати, що Кречмер проводив свої дослідження на психічнохворих людях і не завжди його методику можна застосовувати до здорових. Проте в здоровому житті ми усюди помічаємо ці ж 4 типи; самі по собі вони не містять нічого хворобливого, але свідчать про визначених нормально-біологічних, з яких лише незначна частина досягла патологічного завершення, як в психіатричній області, так і в певних внутрішніх захворюваннях. Разом з цими великими головними типами існують, звичайно, різні невеликі групи, оскільки люди із строгим певним типом конституції дуже рідкісні.

Астенік - людина високого зросту, тендітної будови тіла з вузькими плечима, довгими тонкими ногами, витягнутим обличчям.

Атлетик - людина з розвинутою мускулатурою, міцною будовою тіла, широкими плечима і вузькими стегнами, видовженим обличчям. Цьому типу конституції відповідає шизоїдний (шизотемічний) темперамент, якому притаманні індивідуальні особливості - від надмірної ефективності та подразливості до безчуттєвої холодності.

Пікнік - людина невеликого зросту, товста, з круглою головою на короткій шиї. Для пікнічного типу конституції тіла характерні широка грудина, кремезна фігура, кругла голова, випнутий живіт. Цьому типу відповідає циклоїдний (циклотомічний) темперамент з індивідуальними особливостями.

Диспластик - будова тіла деформована, диспропорційна, наприклад, занадто великий зріст.

б) типологічна модель У. Шелдона.

Основні роботи американського психолога У.У.Шелдона відносяться на початок 40-х років. Вони продовжують дослідження зв'язку між будовою тіла і характером, початі Е.К.Кречмером, і вносять доповнення і зміни до його системи.

Початковим для Шелдона є поняття не типу (як сукупності фізичних і психологічних рис), а компоненту. Для того, щоб вибрати компоненти статури, Шелдон застосував так званий антропоскопічний метод: він візуально обстежував фотографії 4000 оголених студентів коледжу, знятих спереду, збоку і ззаду. В результаті аналізу фотографій Шелдону вдалося вибрати найбільш крайні варіанти статури, максимально не схожі один на одного. Таких варіантів опинилося всього три.

Перший характеризувався загальною сферичною формою, м'якістю, наявністю дуже великого живота, великої кількості жиру на плечах і стегнах, круглою головою, крупними внутрішніми органами, млявими руками і ногами, нерозвиненими кістками і м'язами.

Для другого були характерні широкі плечі і грудна клітка, м'язисті руки і ноги, мінімальна кількість підшкірного жиру, масивна голова.

Третій тип втілювала худа людина, з видовженим обличчям, високим лобом, тонкими довгими руками і ногами, вузькою грудною кліткою і животом, нерозвиненою мускулатурою, відсутністю підшкірного жирового шару, з добре розвиненою нервовою системою.

На підставі цих типів Шелдон виділив три первинні компоненти статури, які отримали позначення відповідно: ендоморфний, мезоморфний, ектоморфний. Ці терміни утворилися від назв зародкових шарів. Згідно наявної у той час в біології точки зору з ендодерми (внутрішнього зародкового шару) розвиваються внутрішні органи, з мезодерми (середнього зародкового шару) розвиваються кістки, м'язи, серце, кровоносні судини, з ектодерми (зовнішній зародковий шар) - волосся, нігті, рецепторний апарат, нервова система і мозок.