Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dyf psyhol.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
1.95 Mб
Скачать

Активність / Соціабельність /Емоційність

Концептуально ці особистісні властивості пов'язані з відповідними темпераментальними параметрами. Називаючи ці риси "особистісними", автори трьохкомпонентної концепції особистості фактично ототожнили рівні темпераменту і особистості. Недивно, що всі три параметри, як показують численні дослідження, задовольняються критеріями виділення психобіологічних рис – спадковості, стабільності і еволюційної значущості. Проявляючись вже у немовлят, ці риси зберігаються і в особистості дорослих.

Тривожність

Тривожність (відома також під назвами "нейротизм" і "емоційна нестабільність") вважається одним з найважливіших вимірів особистості, що зв'язана із специфікою індивідуальних реакцій на стрес. З однієї сторони, тривожність зв'язана із збудженням нервової системи, що виявляється в серцево-судинних і дихальних ритмах, гастроентерологічних симптомах, рівні кров'яного тиску. З другого боку, показаний тісний зв'язок тривожності з оціночними процесами, з тим, чи сприймає людина для себе дану ситуацію як загрозливу. В зв'язку з цим відомий американський психолог (Каліфорнійський університет, Берклі) Ріхард Лазарус звертає увагу на відмінність між тривожністю як димензіональною змінною і стресом як ситуативною змінною. Залежно від загальної концепції особистості, якої дотримується дослідник, визначення тривожності і механізму, що її породжує, розглядається з різних точок зору. Зігмунд Фрейд розрізняв тривожність як емоційний стан або як стан, що супроводжується специфічно-неприємним переживанням, а також як якусь моторну розрядку. У будь-якому випадку тривожність, по Фрейду, є результатом придушення з боку Его (Я), що йдуть з темноти несвідомої сфери психіки, імпульсів. Багато персонологів розглядали тривожність як віддзеркалення "розриву між сильно вираженими потребами суб'єкта і очікуваннями малої вірогідністі їх задоволення".

Як стабільна риса – а не викликаний ситуативним впливом стан – тривожність вперше почав вивчати Тейлор, на основі розробленої клінічної шкали вимірювання хронічної тривожності. Концептуальна модель розвивається ведучим спеціалістом в цій області Чарльзом Спілбергером, що обґрунтував розгляд тривожності як риси, А(anxiety)-trait, і стану, A-state. За визначенням, тривожність як риса є проявом в поведінці індивіда тенденції сприймати більшість ситуацій, об'єктивно нічим не загрозливих, як небезпечні. Тривожність, як стан є проявом емоційного збудження, що змінюється в інтенсивності і часі. Вимірюючий обидва види тривожності опитувальник (STAI) складається з двадцяти пунктів, оцінюваних за чотирибальною шкалою Лікерта (ніколи/рідко/часто/завжди). Факторизація шкал показала наявність чотирьох субвимірювань тривожності, відтворюваних, на даних російськомовної вибірки. Результати крос-культурної валідності для окремих пунктів опитувальника співпадають з більш ранніми дослідженнями STAІ.

Гнів

Виділившись як одне з підвимірів тривожності в експериментах Чарльза Спілбергера, гнів як стійка риса особистості став предметом самостійних досліджень. Автор концепції визначає гнів як "емоційну характеристику, що описує відчуття, інтенсивність яких коливається від середньо вираженого роздратування або досади до люті і сказу, що супроводжується активацією автономної нервової системи. В інструкції до опитувальника, що вимірює гнів, як рису і гнів, як стан (STAXІ), вказується, що гнів є більш елементарним станом в порівнянні з ворожістю або агресією. Модель гніву, як риси має декілька примітних характеристик:

  • гнів розглядається як предиспозиція або тенденція сприймати широкий спектр ситуацій як провокуючих;

  • розрізняється гнів, як характеристика темпераменту (гнівливість без зв'язку з провокуючою ситуацією) і як реакція (викликана, наприклад, критикою тощо);

  • пункти шкали сконструйовані таким чином, щоб оцінити ступінь вираженості прагнення пригнічувати гнів (Anger-In), проявляти гнів ззовні (Anger-Out), а також контролювати гнів (Anger-Control).

Дослідження описаної моделі на російськомовній вибірці показало високу консистентність адаптованих суб-шкал і виявило середні значення, співпадаючі з даними американської вибірки. При цьому в російській вибірці (дослідження було проведене в Санкт-Петербурзі) чоловіки характеризувалися вищим рівнем прояву гніву (Anger-Out), ніж жінки.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]