2. Особистісні конструкти як «шляхи передбачення подій».

Поняття системи особистісних конструктів і їх найважливіші виміри – когнітивної "простоти - складності" - пов'язано з розвитком уявлень про людину як дослідника, що висуває і перевіряє в життєвому експерименті гіпотези, а також, що формує суб'єктивні концепції, елементарною одиницею яких служить дихотомічна класифікаційна шкала або особистісний конструк. Під конструктом розуміється підстава для класифікації дійсності, своєрідна вісь координат суб’єктивного семантичного простору, по якій можна групувати певний клас об'єктів. Основний постулат теорії Келлі формулюється в наступному вигляді: "Особистісні процеси психологічним чином направляються по шляхах передбачення подій, тобто людину можна охарактеризувати в термінах її спроб прогнозування власного досвіду".

Серед одинадцяти висновків, які Дж. Келлі виводить зі свого постулату, найбільш важливими для наших цілей є три:

1. "конструктивний висновок" - "людина, прогнозуючи події, конструює їх повторення", тобто люди знаходять теми, що повторюються, у власному досвіді;

2. “висновок про вибір" пов'язаний як з уявленням про ієрархічний характер конструктивної системи, так і з положенням про використання альтернативи конструкта для цілей розширення всієї системи. Результат вибору оцінюється в термінах змін власної ієрархії дихотомій, що знаходяться у взаємозв'язку. У контексті індивідуального розвитку альтернативність конструктів "передбачає прогресивну диференціацію системи, яка виражається в збільшенні числа незалежних підсистем, кожна з яких спеціалізована відповідно до власної зони і фокусу використання";

3. "висновок про індивідуальність" передбачає, що люди розрізняються між собою суб'єктивними моделями (конструкціями) подій. Оскільки суб'єкт розробляє унікальну модель світу з метою інтерпретації оточуючого і регулювання своєї поведінки, реконструюючи систему особистісних конструктів, можна зрозуміти особливості психологічних процесів і передбачити вчинки даної людини. Схожість і відмінність в поведінці людей багато в чому визначається схожістю і відмінністю їх конструктивних систем, при цьому "фокусом досліджень в рамках теорії особистісних конструктів є формальний аналіз концептуальних структур і їх еволюції.”

Для вивчення особистісної ієрархій життєво-важливих для людини понять зазвичай використовується техніка репертуарних грат, основана на заповненні випробовуваним матриці, де з допомогою заданих рольових визначень (наприклад, "розумний – нерозумний», «добрий – поганий») оцінюються знайомі люди, які потім ранжуються за виявленими дихотоміями. При обробці порівнюються між собою ряди результуючої матриці - конструкти. Чим менше число збігів, тим вищий індекс когнітивної складності, що свідчить про ступінь диференційованої понятійної системи особистості.

Дж. Р. Адамс-Вебер виявив, що когнітивно-складні випробовувані точніше знаходять відповідність між виявленими конструктами і конкретними людьми і успішніше роблять висновки про систему уявлень людини після короткої бесіди з нею. Це дозволило зробити припущення, що "людина, яка використовує більше ніж один набір взаємопов'язаних конструктів для інтерпретації однієї і тієї ж ситуації знаходиться в кращій позиції, що дозволяє бачити її з різних точок зору".

Порівняння розумово відсталих і нормально розвинених дітей за способами ранжування знайомих людей і неживих предметів показало, що перші були більш "когнітивно-простими" при оцінюванні соціального оточення, але нічим не відрізнялися від нормальної вибірки при роботі з предметами. Вивчення когнітивної складності в клініці (із застосуванням методу репертуарних грат) виявило високий рівень статистичної незалежності між конструктами у шизофреників. Дослідники вважали цей факт доказом розпливчатості системи конструктів, які використовуються для інтерпретації передбачення поведінки людей, яка може лежати в основі відомого феномену "розірваності" мислення в страждаючих шизофренією.