15. Різні полюси виду homosapiens. Раси та етноси

Одним з найбільш могутніх чинників, що детермінує групові відмінності є етнічно-культурний. Досить парадоксальним чином, внаслідок нерозрізнення зв'язку еволюції рас і відповідних їм культур, в цьому чиннику злилися в нерозривну єдність генетично-расові і соціокультурні компоненти. При цьому вплив других, визнається домінуючим, на нинішньому етапі розвитку людської історії. Головним персонажем тут виступає культура, яка, – за відсутності загальноприйнятого визначення – інтерпретується як система знань і звичаїв, традицій, що включають ціннісні орієнтації, моральні та етичні норми, переконання і забобони, деякі фізичні параметри середовища (тип організації простору та інтер'єр приміщень та ін.). Крім цього важливо враховувати ще ряд істотних ознак щоб називатися культурою, система значень і традицій повинна бути прийнята відповідною групою (при цьому не важливо, чи є ця група лише частиною популяції або ж великим співтовариством), а також передаватися від одного покоління до іншого. Як зазначав І. Сепір: "Світи, в яких живуть різні суспільства, є різні світи, а не один і той же світ, що позначається різними словами". Важливим є ще одне твердження, яке набуває все більшого поширення серед психологів, – кожен суб'єкт має весь спектр психологічних рис, але різні культури сприяють розвитку одних і не сприяють розвитку інших індивідуальних рис.

15.1.Соціокультурна координата індивідуальності

Важко переоцінити вплив культурного контексту на формування відмінностей між людьми. Будучи настільки ж очевидним, наскільки й важко вловимим, процес соціокультурної детермінації більшості індивідуальних та групових відмінностей привертає увагу багатьох фахівців, які займаються вивченням людини. Психологи ж, на думку Майкла Коула, понад усе спантеличені двома питаннями:

1. Чому нам, психологам, так важко утримувати в свідомості факт впливу культури на психіку?

2. Якщо я належу до психологів, переконаних в тому, що культура є фундаментальною складовою людських думок і вчинків, як я можу зробити це переконання науково прийнятним?

Пошук відповіді на друге питання продовжує залишатися життєво необхідним впродовж вже багатьох сторіч людської історії, протягом яких расові і національні забобони розділяли людей на "наших" і "не наших", "своїх" і "чужих", "правовірних" і "варварів". Чужаки при цьому наділялися рисами, що визначають їх положення десь посередині між дикунами і тваринами. У своїй "Системі Природи" Карл Лінней виділив два види людей - Homo Sapiens і Homo Monstrous, віднісши до останніх великих і незграбних патагонців, китайців з конічними головами, маленьких боязких горців та ін. При всій упередженості, ця наївна класифікація, що включає описи американців, європейців, азіатів і африканців, послужила прообразом майбутнього науково обґрунтованого поділу людства на раси.

З моменту свого народження психологія як наука, за задумом В.Вундта, розділялася на дві самостійні області – експериментальна (загальна) психологія і культурна, тобто психологія народів. Перші класичні дослідження расових та етнічних відмінностей були зроблені антропологами. Броніслав Маліновський перевіряв гіпотезу Зігмунда Фрейда про роль Едіпового комплексу у формуванні характеру на популяції жителів Тробріанських (Нова Гвінея) островів і виявив, що в культурах, де дядько (як найближчий родич) гpaє важливу роль, у хлопчиків не виникає конфлікту з батьком, як передбачав психоаналіз. Досліджуючи вплив культурного контексту на характер, Маргарет Мід виявила, що в юнацькі роки самоанці набагато стриманіші, ніж американці.