8.6. Інтелект в структурі індивідуальних властивостей

Зв'язок інтелекту з іншими індивідуальними параметрами завжди в центрі гострих дискусій. Тут виділяється дві проблеми, що послідовно змінюють одна одну в колі наукового обговорення. Першу частину дискусії, присвячено взаємовпливу інтелекту і особистості, почали ще Л.Тернстоун і Р.Кеттел, що виявили тісне переплетення деяких особистісних властивостей з інтелектуальними особливостями. Друга проблема носить, швидше, ідеографічний характер і пов'язана з вивченням інтраіндивідуальних умов розвитку інтелекту.

Сьогодні серед когнітивних психологів існує досить чітка загальна позиція у визначенні того, яка психологічна реальність ховається за конструктом "інтелект". Опитування шестисот експертів (Snyderman . Rothman, 1987) показали, що 99.3% з них згодні в тому, що інтелект пов'язаний з абстрактним мисленням або логікою, 97.7% вважають очевидним зв'язок інтелекту з вирішенням проблем, 96.0% вважають, що інтелект пов'язаний із здатністю придбання знань. Проте менш очевидним є зв'язок інтелекту з іншими, не когнітивними характеристиками індивідуальності, який вимагає ретельної перевірки.

Енергетичні та інформаційні параметри

Тривожність (нейротизм) та інтелект. Ці два показники відображають відповідно енергетичний та інформаційний аспекти активності суб'єкта. У тривожності, як одному з проявів найважливішої межі темпераменту - емоційної нестабільності – відображається також інтенсивність емоційно-вольових процесів. Представляє інтерес зіставлення показників тривожності з показниками розумової продуктивності (що визначається в даному дослідженні за тестом Р.Кеттелла). Результати факторного аналізу виявляють цікаву закономірність - в одних випадках співвідношення показників інтелекту і тривожності тяжіє до прояву різноспрямованих тенденцій - "чим більше одного, тим менше іншого", а в інших - до спільної направленості змін, що відбиваються в позитивному знаку коефіцієнта кореляції. Відповідно до гіпотези про криволінійну (інвертованій V-образній) залежність, у міру підвищення значень енергетичного чинника (до якого відноситься, зокрема, рівень активації і пов'язаний з цим ступінь тривожності, нейротизму) інтелектуальна продуктивність підвищується, а потім, після досягнення певного рівня, починає знижуватися (Палей,1974). Іншими словами, "подібність знаків факторних навантажень у двох показників в одному чиннику і протилежність їх в іншому може бути симптомом криволінійного зв'язку між цими показниками" (Жамкочьян, Палей,1977). Змістовна інтерпретація виявленої суперечності, на думку авторів дослідження, пов'язана з особистісними властивостями більш високого рівня і відображає явище, відоме як зіткнення мотивів.

Темперамент та інтелект. Гіпотеза, що розвивається в рамках формального підходу до вивчення індивідуальності про існування єдиного базового механізму формування темпераменту і загальних здібностей перевірялася в порівняльному дослідженні взаємозв'язків темпераментних та інтелектуальних показників у дітей і дорослих (Русалов, Дудін, 1995). В основі гіпотези, що перевірялася, лежало уявлення про існування первинних задатків - генетично фіксованого поєднання всіх природних властивостей людини, що спочатку формують властивості темпераменту, виступаючі, у свою чергу, як задатки другого рівня, що детермінують розвиток загальних здібностей. Відмінність в механізмах формування темпераменту і властивостей загальних здібностей полягає в змістовнішому характері останніх, що пов'язане з динамічними можливостями когнітивної сфери, обумовленими об'ємом засвоєних знань, розумовими навиками і операціями. Отримані дані свідчать про взаємодію темпераменту і здібностей перш за все через характеристики активності - енергійність, пластичність і темп. В той же час щільність зв'язків між двома підструктурами індивідуальності, що вивчаються, опинилася залежно від двох параметрів - віку (у підлітків зв'язок темпераментних та інтелектуальних показників виявився більш значущим) і рівня розумового розвитку (чим вищий інтелект, тим слабші зв'язки між ознаками індивідуальності, що вивчаються).

Особистість та інтелект. У останні два десятиліття виявляється тенденція до все більш розширеного пояснення концепту "інтелект", зміст якого починає виходити за межі тільки когнітивної сфери.

Говард Гарднер визначає інтелект в термінах численних здібностей, кожна з яких є важлива для досягнення адекватності і успішності в певній сфері життєдіяльності. Цінність кожного компоненту інтелекту визначається конкретними суспільними нормативами, які заохочують або не заохочують розвиток наступних інтелектуальних здібностей (Gardner, 1983):

• лінгвістичних;

• логіко-математичних;

• просторових (орієнтація в просторі на основі психічних образів);

• музичних;

• тілесно-кінестетичних;

• інтер(або між-) особистісних (розуміння інших);

• інтраособистісних (розуміння себе).

Цих сім інтелектуальних компонентів відображають всі аспекти людського потенціалу, забезпечуючи адаптацію і розвиток. Поміщені в культурний контекст, вони виявляють імпліцитні суспільні установки. Г. Гарднер вважає, що розвиток перших двох здібностей із списку характеризує західне суспільство в цілому, а для ізольованих невеликих соціумів (наприклад, жителів маленьких островів) специфічна орієнтація на розвиток міжособистісної компетентності.

У іншій інтерпретації інтелекту вказується, що його традиційні визначення дуже вузькі і не вміщають таких аспектів як щастя, особистий успіх або гармонія з суспільством. Ці компоненти були враховані в базовій моделі емоційного інтелекту (Mayer Salovey, 1990), яка акцентувала увагу на п'яти типах здібностей, - знання про емоції, управління емоціями, розпізнавання емоцій у інших, уміння мотивувати себе, справлятися з соціальними відносинами.

Повніша концепція, на думку Д. Голмена (Goleman, 1995), книга якого на цю тему стала бестселером в США, формулюється в термінах емоційного інтелекту, який включає набір не пов'язаних з IQ (intelligence quotient) ознак, істотних, проте, для успішності в професійних, міжособистісних і близьких відносинах. Згідно цієї концепції, EQ (emotion quotient) обчислюється як сума показників семи здібностей: самосвідомість, самомотивованість, стійкості до фрустрації, контролем за імпульсами, регуляцією настрою, емпатією, оптимізмом. Також як IQ є предиктором академічної успішності, рівень EQ дозволяє говорити про вірогідність життєвого успіху.

Запитання для перевірки знань

1. Хто з науковців вперше починає говорити про такий показник як IQ?

2. Чому почалися розмови про існування інтелекту?

3. Які теорії інтелекту ви знаєте?

4. З якими властивостями пов'язаний інтелект?

5. Яким способом можна визначати інтелект?

6. Як спадковість впливає на інтелект?

Запитання на самостійне опрацювання

1. Як у людини проявляється інтелект?

2. Чи можливо розвивати інтелект свідомо?

Література

1. Берн Э, Игры, в которые играют люди, М: Прогресс, 1994.

2. Жамкочьян М.С., Палей ИМ. О связях интеллекта с индивидуаль­ными особенностями тревожности и экстраверсии // Экспе­риментальная и прикладная психология. Вып, 8. Л,, 1977.

3. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. М.: Прогресс, 1969.

4. Русалов ВМ. Теоретические проблемы построения специальной теории индивидуальности человека // Психологический жур­нал. 1986, Т. 7 № 4. С.23-25

5. Русалов ВМ, Новый вариант адаптации личностного теста EPI // Психологический журнал. 1987. Т. 8, № I, С 113—126.

6. Штерн В. Дифференциальная психология и ее методические основы. М.: Наука, 1998.