16.5. Форми індивідуальної дезадаптації

Патологічні порушення найяскравіше підкреслюють цілісність індивідуальної організації. Особистісні порушення, психічні розлади і конституційна симптоматика утворюють щось ніби реакції у відповідь на пошкоджуючі чинники. Велика зжатість рухів спостерігається у осіб з невротичними відхиленнями, а також у страждаючих від внутріособистісних і інших конфліктів. За даними Р.Мелмо , навіть до початку стимуляції в експерименті по вивченню реакції обличчя на дію теплових подразників особи з психічними розладами проявляли набагато більшу моторну напруженість, яка виражалася в частоті рухових реакцій, в порівнянні з студентами з контрольної групи.

Форми дезадаптації - як процесу, що веде "не до дозволу проблемної ситуації, а до її посилення, до посилення труднощів і тих неприємних ситуацій, які вона викликає" - можна представити в вигляді чинників, що класифікуються залежно від розглянутого рівня прояву. Реалізовуючи ієрархічний підхід до вивчення процесів дезаптації, виділимо наступні рівні аналізу: психосоматичний, когнітивно-емоційний, клінічних синдромів поведінки і патології стилів життя. Найперспективнішим є аналіз когнітивно-емоційних механізмів формування особистісних розладів, який ми і розглянемо в першу чергу.

6. Когнітивно-емоційні девіації

Одні з найбільш важких видів розладів – клінічна тривожність, маніакально-депресивний психоз, неконтрольована агресія – виникають в ранньому дитинстві, виявляючись найчастіше у вигляді порушень емоційних процесів. Грань, що відокремлює нормальний, але крайній по ступені вираженості, прояв емоції від аномального, дезадаптивного реагування, розгледіти нелегко. Буде доречним зайвий раз підкреслити, що немає різкого поділу на "присутність"-"відсутність" симптому, а є континуальний розподіл ознаки. Дитячі порушення, що включають емоційні розлади, поділяют на дві категорії порушень – екстерналізовані (гнів, ворожість, агресія, крадіжка, брехня) і інтерналізовані (печаль і тривога, що супроводжується часто тенденцією до відчуження). Ознаки, за якими можна класифікувати ту або іншу форму і степінь тяжкості розладу, можуть бути різними. Наприклад, критерієм для визначення екстернальної девіації, так званої "протидії" вважається прояв дитиною протягом шестимісячного періоду чотирьох або більше з відмічених нижче ознак поведінки, пов'язаних при цьому з порушеннями в соціальній, учбовій або міжособистісній сфері:

−емоційні вибухи;

−сварки з дорослими;

− ігнорування або відмова у виконанні правил або прохання дорослих;

−навмисне набридання іншим людям;

−звинувачення інших в своїх помилках;

−крайній ступінь образливості;

−гнів, злісність, мстивість, злопам’ятність;

−часте вживання лайок і непристойних виражень.

Найбільш явні прояви депресії, найпоширеніші разом з тривожністю інтерналізовані розлади: зміни у вазі, порушення сну, відчуття безпорадності, нездатність зконцетруватися, думки про смерть або самогубство, що повторюються.

Запитання для перевірки знань

1. Який науковець вважається засновником напряму клінічна психологія?

2. Які основні підходи до вивчення впливу спадковості на природжені компоненти симптомокомплексу існують в даний час?

3. На основі яких положень проводиться диференціація різних видів розладів?

4. Які існують рівні прояву дезадаптації?

5. Які прояви поведінки дитини є критерієм для визначення екстернальної девіації?

Запитання на самостійне опрацювання

1. З появою робіт якого вченого клінічна психологія, вже з новим змістовним відтінком abnormal (англ. - аномалія) psychology, витісняє концепцію поведінкових відхилень, що виникла під впливом біхевіорізма?

2. Які розділи виділяються в аналізі аномальної поведінки ?

3. Чому відбулася революція в класифікації і діагностиці психічних розладів?

Література

1. Гозман Л.Я, Кроз М.В., Латинська М.В. Тест на самоактуалізацію, - М., 1995.

2. Дорфман Л.Я. Стилі активності - методологічні і теоретичні передумови інтегрального підходу // Стилі людини: психологічний аналіз / Під ред. А.В.Либіна. - М.: Сенс. 1998. - С. 34-51.

3. Кондратенко В.Т. Девіантна поведінка у підлітків. - Мінськ, 1988.

4. Лазурский А.Ф. Класифікація осіб // Психологія індивідуальних відмінностей. Тексти. - М., 1982. - С. 179-198.

5. Либін А.В. Диференційна психологія: на перетині європейських, російських і американських традицій. - М.: Сенс, 1999. - 534 с.

6. Стилі людини: психологічний аналіз / Під ред. А.В.Либіна. - М.: Сенс, 1998.

7. Хелл Л., Зіглер Д. Теорії особистості. - Спб.: Пітер, 2001. - 602 с.