15.2. Крос-культурне дослідження фізичного розвитку, психічних процесів та особистості

Починаючи з робіт Герберта Спенсера і Вільгельма Вундта, питання про відмінності між людьми, детерміновані своєрідністю культурного середовища, займає почесне центральне місце. Систематичні дослідження цих відмінностей, обумовлених впливом етнічних чинників, ведуть відлік з роботи співробітників Інституту Людських Відносин Єльського університету (США) Джона Уайтінга та Ірвіна Чайлда. Оскільки нас цікавить диференціально-психологічний аспект проблеми, зупинимося на деяких вагомих висновках і фактах.

Ранній фізичний розвиток

Великий інтерес представляють дані порівняльного аналізу фізичного розвитку немовлят, які належать до різних рас.

Чорношкірі немовлята – незалежно від того, чи народилися вони в Африці або в будь-якій іншій країні – розвиваються швидше не тільки після народження, але вже в пренатальний період. Вони також випереджають своїх білих однолітків в розвитку моторних навиків, починаючи раніше ходити, і мають явні відмітні фізичні особливості, володіючи важчими кістками, довшими ногами і розвиненішими м'язами. Тоді як, немовлята з азіатських країн виявляються більш повільними по ряду основних моторних показників. Ці відмінності можуть бути обумовлені як чинником біологічного дозрівання, так і етнічними чинниками, що впливають на рівень активності або спокою. Дані цього ж автора, що провів порівняльний аналіз поведінки немовлят з чотирьох етнічних груп, – кавказької, китайської, навахо і японської, – показали, що кавказькі немовлята активніші і збудливіші, важче піддаються заспокоєнню; навахо і китайські немовлята спокійніші, тоді як японські немовлята реагують енергійніше, але легше заспокоюються, ніж їх кавказькі однолітки.

Дослідження Джерома Кагана і його колег стосувались порівняння поведінки чотиримісячних немовлят з Китаю, Ірландії і Євро-Американської групи. Китайські немовлята були значно менш активні, менш збудливі, в порівнянні з двома іншими групами. Білі немовлята з Америки демонстрували найбільш сильні реакції на нові стимули – звуки, світло і запахи.

Оскільки ці відмінності були виявлені у немовлят, вони не можуть бути прямо обумовлені батьківським впливом і тим більше поки що дуже незначним життєвим досвідом. Разом з тим, Д.Фрідман та інші дослідники відзначають, що китайські і японські матері набагато менше розмовляють з немовлятами, ніж кавказькі жінки. Оскільки ці відмінності виявляються з першого моменту появи дитини на світ, вони не можуть бути наслідком реакції матерів на спокійнішу поведінку власних дітей. Хоча, зрозуміло, схожість темпераментальних патернів в діаді "мати-дитина" значно підсилює ті етнічні відмінності, що згодом виявляються.

Пізнавальні процеси

Якщо говорити про базові психічні процеси – сприйняття, пам'ять, увагу і допонятійне мислення, – то слід відзначити, що більшість фахівців вважають маловірогідним існування міжкультурних відмінностей в основних пізнавальних процесах. Роберт Серпелл, аналізуючи результати одного з найзначніших кросс-культурних досліджень в цій області, проведеного в 60-х і 70-х роках за ініціативою Г. Уіткіца групою фахівців під керівництвом Дж. Бэрри, відзначає три найважливіші причини, через які отримані дані не задовольняють очікування фахівців: кореляції між тестовими показниками, що відносяться до вимірюваного когнітивного стилю в цілому виявилися низькими, а вимірювання соціальної поведінки не корелювали з показниками перцептивних тестів; відсутність кореляції між такими характеристиками як соціалізація, що обумовлена батьківським вихованням (незалежна змінна) і індивідуальними відмінностями в когнітивному стилі (залежна змінна) інтерпретувалося як недолік дослідницьких процедур, а не як ефект зв'язку феномена соціалізації і результатів тестування; не дивлячись на прагнення сконструювати незалежний від культури тест, вживані методики виявилися достатньо чужорідними для досліджуваних представників культур (племена пігмеїв Центральної Африки і австралійські аборигени).

Здавалося, що відмінності у вищих психічних функціях, таких як мислення та інтелект, будуть очевиднішими. Проте використання генетичних маркерів в дослідженнях інтелекту у представників різних рас показало, що відмінності між порівнюваними групами менші, ніж відмінності в оцінках рівня інтелекту між індивідами в одній об'єднаній за расовою ознакою групі. Цікаво, що самі люди вважають за краще говорити швидше про пріоритет спадковості в детермінації відмінностей, ніж про якісь інші складніші причини.

Інтерпретуючи факт вищих показників математичних здібностей у японських і китайських школярів в порівнянні з американськими, психологи провели опитування серед самих дітей. Виявилось, що американські школярі схильні інтерпретувати ці показники як наслідок "вроджених здібностей", тоді як школярі з азіатських країн зробили акцент на "наполегливому навчанні". Інші дослідники також вважають відмінності в математичних здібностях між азіатськими і американськими дітьми не результатом генотипічних впливів, а відмінностями в культурному акценті на важливості академічних досягнень.