Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dyf psyhol.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
1.95 Mб
Скачать

5.2. Емоційні переваги, реакції та стилі.

Індивідуальні відмінності в емоційній сфері вивчаються в двох найбільш розроблених аспектах - в зв'язку з відношенням первинних емоцій до чинника темпераменту, а також у зв'язку з вивченням формування емоційних реакцій під впливом соціальних інтеракцій.

Хоча відмінності в модальному забарвленні емоційності виявляються у немовлят вже в перші місяці життя, однозначно визначати у дитини емоційні стилі реагування, що формуються як конституційний чинник було б поспішно. Дж. Бельськи з колегами досліджували зміни в негативному і позитивному забарвленні емоцій у немовлят в період з трьох до дев'яти місяців у зв'язку з характеристиками сімейної атмосфери. Зробили висновок, що стабільність і мінливість дитячої емоційності залежить і від емоційної атмосфери сімейного середовища.

Процес соціалізації робить дуже сильний вплив і на емоційне регулювання процесу комунікації, що відображається в емоційних компонентах стилю соціальної взаємодії. Наприклад, схильність батьків обговорювати емоційні проблеми веде до кращого розуміння дитиною власних емоцій і розвиває у неї здібність до саморегуляції. Реєстрація обговорень емоційних станів між матерями і їх трирічними дітьми показала, що частота варіює від 25 до 2 обговорень в годину. В даному випадку кількість виявилася тісно пов'язана з якістю, що виявляється в подальшому розумінні дітьми емоційного контексту комунікацій. Чим більше матері обговорювали з своїми трирічними дітьми різні емоційні стани, тим більш успішно адаптувались діти, досягнувши шестирічного віку, до емоційних проявів незнайомих дорослих.

В останнє десятиріччя досить активно розробляється проблема емоційних стилів, як індивідуальних детермінантів, що характеризуються відмінностями, як в перевазі певних переживань так і в способах їх вираження. Вивчення майбутніх спеціалістів в області художніх професій показало, що люди "випробовують переваги до емоційних переживань певного характеру залежно від особливостей свого темпераменту. Так, інтроверти-танцівники здійснюють вибір танцювальних партій у зв'язку із спонуками до емоційних переживань печалі і страху, тоді як екстраверти-танцівники вибирають партії, що спонукають до переживань гніву. Серед оркестрантів також виявляються відмінності в перевазі виконання музичних творів. Екстраверти прагнуть виконувати твори, що підштовхують до емоційних переживань, які включають радість, активність, і уникають переживань, пов’язаних із сумом; інтроверти ігнорують музичні твори, що викликають переживання гніву, активності і радості.

5.3. Емоційні та неемоційні суб’єкти

Зв'язок емоцій, що мають неоднозначну детермінацію і володіють, як сильно вираженими фізіологічними, так і не менше сильно вираженими психологічними і психосоціальними компонентами з іншими ієрархічними рівнями індивідуальності виявляється на початкових стадіях розвитку. Х.Джонс (1950) знайшов у дітей молодшої групи дитячого садка відмінності в тактильних відчуттях (вимірюваних на основі електродермографічної реакції), які він пов'язав з особливостями самовираження. Діти, що виражали свої емоції зовні, володіли слабкою реакцією, що свідчить про меншу напругу. Ті діти, що стримували свої емоційні прояви відрізнялися сильною електродермографічною реакцією, тоді як третя група дітей відрізнялась вираженістю генералізованих реакцій всього організму.

Емоційність, як і багато інших характеристик індивідуальності, розрізняється своєю спрямованістю. Суб'єкти з вираженою емоційною орієнтацією на себе характеризуються високою тривожністю, схильністю до депресивних та іпохондричних розладів. Два інші види орієнтацій пов'язані з інтенсивністю переживань по відношенню до наочної (орієнтація на об'єкт) або комунікативної (орієнтація на інших) активності. Два останні типи орієнтації співвідносяться з параметрами темпераменту - наочною і соціальною емоційністю.

В наших дослідженнях співвідношення стильових ознак та ознак темпераменту в структурі індивідуальності була виявлена негативна кореляція між соціальною емоційністю (що характеризує інтенсивність соціальної взаємодії) і наочною емоційністю у імпульсивних чоловіків, а також негативний зв'язок між предметною енергійністю і наочною емоційністю у імпульсивних жінок. Ці співвідношення були відтворені на різних вибірках, загальною чисельністю 250 чоловік. Очевидно, у суб'єктів, схильних до імпульсивного стилю поведінки, що супроводжується високими показниками емоційності, утворюється своєрідний компенсаторний механізм, стримуючий можливі значні енерговитрати (через низький рівень саморегуляції) у разі негативного зовнішнього підкріплення. Інший механізм співвідношення активності і емоційності виявляється у рефлексивних суб'єктів, що характеризуються більш тривалим інтервалом часу, що витрачається на підготовку перед ухваленням будь-якого рішення. Суб'єкти рефлексійні, як чоловіки, так і жінки, значно відрізняються від імпульсивних за показниками енергійності і емоційності. Низька емоційність рефлексійних, що ускладнює процес зворотного зв'язку, а отже і вибір найбільш оптимальної, економної сили стратегії поведінки, компенсується більш високим рівнем енергійності (що позитивно корелює з емоційністю в їх структурі темпераменту). Рефлексія може дозволити собі витратити більшу кількість енергії і відповідно часу на опрацьовування додаткових варіантів поведінки.

Низькі показники емоційності відзначаються також у керівників в деяких професійних сферах, але, у будь-якому випадку, адаптований індивід володіє здібністю до компенсації чутливості, якої не вистачає. Інша справа, коли через різні порушення в роботі системи "психіка-організм" компенсація стає неможливою. Зрозуміло, немає людей з абсолютно пригніченою системою емоційних проявів. Проте можна говорити про надзвичайно низький рівень вираженості емоцій у людей з певними девіаціями. Емоційна "холодність" відмічається у хворих на шизофренію і аутизм, що цілком узгоджується з гіпотезою П.К.Анохіна (1975), згідно якої емоції є найважливішою характеристикою зворотного зв'язку.

Випадки відзначених патологічних порушень характеризуються, в першу чергу, ускладненнями в отриманні сигналів зворотного зв'язку. При шизофренії порушується контакт між психікою (ментальними структурами) і підтримуючим її організмом (фізичними структурами), відбувається "втрата зв'язку з собою"; на відміну від цього аутизм, наприклад, визначається як порушення процесу комунікації з іншими.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]