Вимоги практики

З появою прикладного людинознавства, в першу чергу — стародавньої філософії, а також медицини як її частини, — виникла необхідна потреба в систематизації спостережень. Звернення до зірок або ліній руки при поясненні найбільш яскравих індивідуально-типових характеристик людей перестає задовольняти тих дослідників, які намагаються проникнути в таємниці організму людини, зрозуміти рушійні сили її поведінки і життя в цілому. Створюються перші праці в області вивчення темпераменту, характеру і здібностей (про це піде мова у відповідних розділах). І надалі практично всі розділи диференціальної психології формуються під впливом запитів, що виникли в різних областях людської діяльності — виявлення серед дітей, які йдуть до школи тих, які мають затримки розвитку з метою створення для них спеціальних класів, відбір найбільш придатних для тієї або іншої професії кандидатів, створення індивідуально-орієнтованих прийомів психотерапії. Проте надзвичайно тісний зв'язок диференціальної психології з практичними завданнями не перетворює її тільки на "область додатку" наукових знань. Психологія індивідуальних, типологічних і групових відмінностей стає, як ми незабаром переконаємося, самостійною дисципліною, зі своїми цілями і завданнями, теоріями і фактами, виробництвом і верифікацією наукових знань. Звичайно, ніхто не може назвати точної дати, що відзначає на шкалі Історії межу перетворення "не-науки" в "науку". Проте існують традиції в описі і аналізі ходу розвитку наукової думки, що зв'язують той або інший етап цього розвитку з конкретними іменами і подіями.

Науковий аналіз фактів і перші експерименти

Можна сперечатися про те, чи вплинула складова предмету астрологічних знань, феноменологія індивідуальних, а точніше типологічних, відмінностей на наукову традицію. Але і в разі негативної відповіді зв'язок диференціальної психології з "зоряними науками" виявляється в іншому дивовижному збігові. Початок систематичних диференціально-психологічних досліджень був покладений фактом виявлення індивідуальних відмінностей між спостерігачами-астрономами. Саме Невіл Меськелін (N.Maskelyn), співробітник Грінвічської обсерваторії, виявив, що його асистент Девід Кіннебрук (D.Kinnebrook) відзначив перетин зіркою координатної сітки телескопа на 0.5 секунд пізніше, ніж він сам, Повторення вимірювань тільки привело до збільшення "помилки" до 0.8 секунди. "Жертва" власної сповільненої реакції (як з'ясувалося пізніше), Кіннебрук був звільнений в тому ж, 1795 року. Пізніше, в 1816 році Фрідерік Бессель (Bessel), німецький астроном з Кенігсберга, проглядаючи в архівах історію Грінвічської Астрономічної Обсерваторії, прийшов до висновку, що помилка його колеги у визначенні місцеположення зірки не була наслідком недбалості в роботі, а стала результатом відмінностей в часі реакції (див. розділ 3). Публікація в 1922 році (див. Boring, I965) Бесселем результатів своїх багаторічних спостережень за часом рухової реакції (добровільними досліджуваними були його колеги і помічники) може вважатися першим науковим звітом про вивчення диференціально-психологічних аспектів поведінки людини. Можна було б припустити, що на дослідження Бесселя могло вплинути його можливе знайомство з недавно опублікованою німецьким філософом Іммануїлом Кантом (Kant), також уродженцем Кенігсберга, книгою "Антропологія з прагматичної точки зору". Нова дисципліна, яку Кант (1797/1900) назвав "антропологія", або наука про людину, була впритул пов'язана з аналізом людської природи, і, зокрема, диференціально-психологічного аспекту її вивчення. Особливо виділявся зроблений автором опис статевих відмінностей, інтелектуальних здібностей і уяви.

Майже через півстоліття від описаних подій в Англії виходить в світ праця Френсіса Гальтона (Galton, I869/1978) "Спадковий геній", в якій автор інтерпретував результати проведеного ним статистичного аналізу біографічних фактів видатних людей, знаходячись під безперечним впливом розробленою його кузеном Чарльзом Дарвіном (Darwin, 1859) еволюційній теорії, а також обґрунтовував спадкову детермінацію (від латів, determinate — визначати) людських здібностей (див. розділ 6). Ф. Гальтон організовує в 1884 році першу антропометричну лабораторію в рамках Міжнародної Виставки в Лондоні і проводить перше масове обстеження (протягом року 9337 випробовуваних!) людей, вивчаючи відмінності в конституційних (ріст, вага, пропорції тіла), сенсомоторних (час реакції на візуальні і слухові стимули, сила стиснення), сенсорних (гострота зору і слуху) параметрах. Результатом стали нові роботи, обґрунтування нових методів статистичного аналізу (див. розділ 2) і, звичайно ж, нові ідеї в області науки, що зароджується, про людські відмінності.