1. Мета перевірки

Метою аудиторської перевірки є отримання розумних підтверджень щодо відсутності в звітності та регістрах аналітичного й синтетичного об­ліку суттєвих помилок.

Аудиторська перевірка проводилася методом вибіркової перевірки первинних документів, облікових регістрів з аналітичного та синтетич­ного обліку, податкової звітності.

2. Оцінка методології ведення бухгалтерського обліку та облікової політики на підприємстві.

Вибіркова перевірка та огляд методології ведення бухгалтерського обліку й облікової політики показали, що підприємство не дотримується вимог чинних нормативних документів, а саме Закону України "Про бух­галтерський облік та фінансову звітність в Україні", Плану рахунків бух­галтерського обліку активів, капіталу, зобовязань та господарських опе­рацій підприємств та організацій і Інструкції про його застосування, По­ложень (стандартів) бухгалтерського обліку. Аудитор вважає за необхід­не висловити такі зауваження:

1. Дані Головної книги свідчать, що протягом 2001 р. відбувалася до­оцінка товарно-матеріальних цінностей. Ця операція була відображена

437

Додатки

Додатки

такими записами: Д-т 201, 22 — К-т 423; Д-т 423 — К-т 432. У кінці року загальна сума дооцінки 28 950,46 грн., сформована на субрахунку 432, була списана в кредит рахунку 97 "Інші витрати", а потім записом Д-т 97 — К-т 95 — до складу фінансових витрат.

Ці операції проведено з порушенням вимог П(С)БО 9 "Запаси", пунк­том 24 якого передбачено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: або за первісною вартістю, або за чистою ціною реалізації. Отже, при перевищенні чистої вартості реалі­зації первісної вартості дооцінка не повинна здійснюватися. Дооцінку запасів можна виконувати тільки у випадку, якщо по запасах, які були уцінено до чистої вартості реалізації, збільшилася в наступних періодах чиста вартість реалізації. Такі операції мають бути відображені такими записами:

Д-т 946 — К-т 20,22,28 — на суму уцінки, якщо чиста вартість реа­лізації менша від первісної;

Д-т 946 — К-т 20, 22, 28 (сторно) — на суму дооцінки, якщо чиста вартість реалізації по уцінених раніше запасах збільшилася.

Як видно з наведених записів, у разі, якщо підприємство здійснює переоцінку запасів, то такі суми відображаються в складі витрат операцій­ної діяльності звітного періоду, а не в складі власного капіталу. Субраху­нок 423 "Дооцінка активів" призначений для обліку переоцінки необо­ротних активів (основних засобів).

Крім того, така переоцінка запасів має бути здійснена на дату скла­дання балансу, тобто на початок кожного звітного кварталу, а не кожно­го місяця, як це відбувалося на підприємстві.

Враховуючи викладене вище, аудитор не може підвердити пра­ вильність здійсненої дооцінки, тобто збільшення вартості ТМЦ і відповід­ но прибутку на грн.

2. Станом на

р. в обліку підприємства числиться індек­ сація основних засобів на грн. Згідно з П(С)БО 7 "Основні

засоби" при вибутті об'єктів основних засобів, які раніш були дооцінені, сума дооцінки (індексації) має бути включена до складу нерозподіленого прибутку (зменшувати непокритий збиток) з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Враховуючи те, що по субрахунку 433 "Фонди спеціального призна­чення (індексація основних засобів)" обліковуються суми переоцінок,

які були здійснені протягом р., а станом на Р-

частина з тих основних засобів, які були проіндексовані, можуть бути ліквідовані або реалізовані, аудитор вважає, що залишок по субрахун­ ку 433 може бути завищений на суму індексації по тих основних засо­ бах, які були реалізовані або ліквідовані за період з по РР-

Для того щоб визначити його реальний залишок, підприємству слід здійснити інвентаризацію для того, щоб в складі індексації основних

438

засобів числилися лише ті суми, які відносяться до об'єктів, що реально перебувають на балансі підприємства.

3. Огляд записів по рахунках обліку запасів показав, що протягом р. по таких субрахунках, як 202, 203, 28, обліковуються від'ємні

залишки, що є грубим порушенням правил ведення бухгалтерського об­ліку, оскільки, за логікою, не можна списати матеріалів більше, ніж є в наявності.

4. Незрозумілою є мета використання рахунку 47 "Забезпечення май­ бутніх витрат та платежів". Згідно з П(С)БО 12 "Зобов'язання" рахунок 47 використовується для обліку нарахованого резерву для відшкодуван­ ня майбутніх витрат на виплату відпускних працівникам з метою рівно­ мірного включення подібних витрат до собівартості виробленої продукції (наданих робіт, послуг). В обліку підприємства цей рахунок залишків не має і використовується суто як транзитний рахунок, що призводить до збільшення кількості записів бухгалтерського обліку.

5. Перевірка показала, що підприємство неправильно зробило транс­ формацію звітності при переході на національні стандарти бухгалтерсь­ кого обліку. Підтвердженням цього є те, що станом на р. в об­ ліку числяться залишки по рахунках, які за змістом відповідають мето­ дології обліку, що діяла до 2000 р. Це стосується насамперед так званих фондів (соціального розвитку, матеріального заохочення, виробничого призначення, відрахувань на дивіденди, відрахувань на благодійні цілі), які використовувалися раніше, до трансформації системи бухгалтерсь­ кого обліку України. За новими положеннями (стандартами) такі фонди не створюються, а в обліку відображуються тільки фактичні витрати, які списуються в дебет рахунків обліку витрат. Залишки по рахунках обліку таких фондів при трансформації звітності та переході на положення (стан­ дарти) слід було списати на нерозподілений прибуток (непокритий зби­ ток) або в окремих випадках на інші рахунки.

Так, по субрахунку 434 "Фонд спеціального призначення" облікову­ ються відрахування на дивіденди в сумі грн. При трансформації

звітності цю суму слід було перенести або в кредит субрахунку 671 "Роз­рахунки з учасниками по нарахованих дивідендах", якщо ця сума є дійсно заборгованістю підприємства перед акціонерами по нарахованих дивіден­дах, або на прибуток (збиток), якщо це був залишок сформованого фонду.

По субрахунку 435 "Фонд спеціального призначення" обліковуються

відрахування на благодійні цілі в сумі грн. Цю слід було також

включити до складу прибутку (збитку) підприємства при трансформації звітності.

По субрахунку 952, який в обліку підприємства має назву "Фонд по

позиках", обліковується кредитовий залишок на суму грн.,

який при трансформації звітності слід було також включити до складу прибутку (збитку).

439

Додатки

Те саме стосується субрахунків 950 "Фонд матеріального призначен­ня", 9511 "Фонд соціального розвитку", 953 "Фонд розвитку підприємства"

6. Перевірка показала, що на підприємстві неправильно формується собівартість виробленої готової продукції. Так, до її складу включаються всі загальновиробничі та адміністративні витрати, хоча згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість виробленої продукції включає лише прямі ви­ трати (матеріальні, на оплату праці та ін.), змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Нерозподілені постійні загальновиробничі та адміністративні витрати вважаються витратами звітного періоду, до со­ бівартості виробленої продукції не включаються, а прямо списуються на фінансовий результат.

Методологія обліку, що застосовується на підприємстві, призводить до того, що вартість залишку незавершеного виробництва та готової про­дукції, які відображені в балансі підприємства, є завищеними, а отже, викривленим є результат діяльності підприємства.

7. Методологія обліку реалізації та фінансових результатів, що засто­ совується на підприємстві, не відповідає діючим положенням (стандар­ там) бухгалтерського обліку. її аналіз дає змогу стверджувати, що на підприємстві продовжується застосування "касового" методу відображен­ ня реалізації за допомогою субрахунків 701 і 702, які використовуються для обліку фактичної собівартості готової продукції та ТМЦ, та субра­ хунків 901 і 902 — які відображають фактичну собівартість відвантаже­ ної й оплаченої продукції та її ціну реалізації. Такі записи призводять до викривлення показників фінансової звітності та не дають змоги отрима­ ти за допомогою даних балансу величину дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) за чистою вартістю реалізації.

Враховуючи викладене вище, слід зробити висновок, що методологія обліку, яка застосовується на підприємстві, не дає змоги сформувати фінансову звітність так, щоб вона повністю відповідала вимогам Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та положен­ням (стандартам) обліку, а також повно та достовірно розрахувати показ­ники, необхідні для складання податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток.